Якщо Крим — «держава в державі» Україна, а південний берег півострова — «держава в державі» АРК, то його серцем вважають Місхор, що поєднує в собі клінічний санаторій, курорт, пляж і прекрасний парк.
Це місце — благословенне. Місхор лежить у найтеплішій точці ПБК. Тут — 276 сонячних днів на рік, середня температура повітря взимку — 4,3 градуса. Гори, які не пропускають з півночі холодних вітрів, і море, що взимку тепліше за повітря й зігріває його, а влітку — охолоджує, забезпечують хороше кондиціювання.
Місхор — не тільки «серце» Місхорського курорту, а й його «легені». Тут особливий мікроклімат. Його забезпечують 18,2 гектара мальовничого субтропічного парку кінця XVIII століття. Місхорський парк створювався на місці колишнього лісу, до нього входять екзотичні об’єкти природи — скелясті виступи, кам’яні брили, мальовничі бухточки. Але головна його цінність — дерева: кипарис, кедр, сосна, лавр, тис, секвоя, магнолія, мигдаль, самшит, горіх, дуб і маслини. Усього близько 300 видів представників рослинного світу, батьківщина багатьох із них — далекі країни. Через парк пролягає кипарисова алея — одна з найдовших на ПБК, а в центрі — пальмова алея, закладена ще княгинею Наришкіною. «Співдружність» унікального мікроклімату, яка підтримується рослинами парку й солями морського походження, перетворює Місхор на гігантський інгаляторій природного походження.
Не дивно, що тутешній клінічний санаторій «Місхор» — один із найкращих в Україні. Його історія почалася з дачі купців Токмакових. Після Жовтневого перевороту партійна верхівка Країни Рад вирішила, що незле б мати місце для відпочинку в Криму. Так купецька дача 1922 року перетворилася на будинок відпочинку для працівників мистецтв «Рабіс». На жаль, приміщення дачі не збереглося, тепер тут пам’ятник Горькому. А ідея використовувати ці місця для оздоровлення набула свого логічного продовження, — санаторій «Місхор» не тільки став широко відомим у СРСР, а й зміг вижити після розпаду Союзу, у буремні 90-ті, «вписатися» в ринкову економіку й подолати труднощі нашого часу. Протягом понад трьох десятиліть величезним господарством із трьох корпусів для відпочивальників на 1114 місць, курортною поліклінікою, пляжем, клубами-їдальнями та іншими об’єктами незмінно керує династія Мєшкових. Спочатку батько, Віктор Миколайович, — понад чверть століття, а останні 18 років — його син Володимир, — Мєшкови міцно пов’язали свої долі з історією санаторію «Місхор», і син достойно продовжує справу батька.
— Як колективу, очолюваному вами, вдається виконувати роль клінічного санаторію? Наскільки це важко? Що для цього потрібно? За рахунок чого змогли вижити у скрутні часи? — з цими запитаннями ми звернулися до головного лікаря клінічного санаторію «Місхор», кандидата медичних наук, доктора економічних наук Володимира МЄШКОВА.
— Наш санаторій будував увесь Союз для всього населення СРСР. Після 1991 р. картина різко змінилася: заповнюваність величезних здравниць упала до 20%. Щоб вижити, ми прийняли програму, основні напрями якої — модернізація і розвиток лікувальної бази, енерго- та ресурсозбереження, ремонт і переобладнання номерів, соціальні гарантії колективу.
Місхорський парк — окраса курорту Фото: Надія Гоцуєнко |
— Але найкращий ремонт зробить із установи лише готель, якщо не підтримувати медичну базу...
— Наше лікувальне відділення — основний елемент конкурентоспроможності «Місхора». Тут капітально відремонтовано всі приміщення й кабінети, замінено все медобладнання. Роботи проводилися за підтримки співробітників кафедри фізіотерапії, кліматології і медреабілітації Кримського держмедуніверситету. У лікувальному корпусі впроваджені в практику розробки, які стосуються оптимізації повітряного середовища біогенними компонентами рослин і їх впливу на людину. Широко застосовуються електрофорез мірамістину, електрофорез та інгаляції з даларгіном. Уперше на кліматичному курорті в результаті наших досліджень з’явилася нова лікувальна мінеральна вода «Савлух-Су» з унікальними терапевтичними властивостями. Також уперше в санаторно-курортній практиці було створено інноваційний центр, за кілька років діяльності якого зареєстровано 19 патентів на винаходи. Тут розроблено тренажер глибокого дихання та апарат для стерилізації морської води.
Повністю модернізоване ванне відділення на 20 ванн (ручні, ножні, сидячі, душ Віші). У процесі перебудови плавального басейну його водну поверхню збільшено, встановлено водні атракціони, допоміжні бальнеотерапевтичні пристрої. Побудовано три дитячих басейни, кімнату спелеотерапії, бювет мінеральної води, переоснащено клініко-біохімічну лабораторію, кабінет функціональної діагностики. Капітально відремонтовано із заміною медобладнання інгаляторій, кабінет ароматерапії, тепло- та озокеритолікування, відділення фізіотерапії.
Тільки в «Місхорі» застосовуються технології оздоровлення, які включають повний комплекс рослинних компонентів (масаж з ефірними оліями, ароматні ванни, фонофорез з рослинними компонентами, ароматерапія, аплікації рослинних восків), механічна рефлексотерапія, нейросоматична гармонізація, аудіогенна релаксація. Застосовуються технології «нордичної ходьби» і біологічно зворотного зв’язку (БЗЗ) — унікальної методики, що дозволяє з допомогою комп’ютера керувати процесами корекції та регулювання дихання і роботи серця. Є немедикаментозні програми індивідуального лікування бронхіальної астми та бронхітів у дорослих і дітей, гіпертонічної хвороби, нейроциркуляторної дистонії, остеохондрозу, артрозів-артритів, варикозної хвороби, хронічного стресу, ішемічної хвороби. Надзвичайно успішно функціонує у нас на пляжі дитячий аквапарк, що викликає в усіх величезний інтерес.
— Це підтверджує роль «людського чинника»?
— Взаємини керівництва і трудового колективу — важлива складова конкурентоспроможності. Взаємні зобов’язання закріплені в колективному договорі, визнаному найкращим у галузі в 2009 р. Відповідно до нього адміністрація гарантує працівникові постійну зайнятість (середня зарплата у 2010 р. — понад 2150 грн.), оплату підвищення рівня кваліфікації, виплату матеріальної допомоги (у тому числі й на оздоровлення), гаряче харчування на час роботи в ремонтно-будівельній бригаді, виділення коштів на літнє оздоровлення дітей, надання безплатного лікування на базі лікувального відділення, адресної допомоги працівникам, які вийшли на пенсію, доставку співробітників на роботу і з роботи, виплату одноразово 5000 грн. при народженні дитини, допомоги на поховання, матеріальне заохочення до ювілеїв, при виході на пенсію, батькам першокласників і випускників шкіл, допомогу дітям-інвалідам, добавку двох додаткових днів до відпустки у разі відсутності лікарняних протягом року.
— Які втрати все-таки були? Якою мірою збережено колектив і багаторічні напрацювання? Чи є проблеми?
— На щастя, клінічний санаторій «Місхор» за останні два десятиліття не зазнав великих фінансових, майнових і кадрових втрат (плинність кадрів не перевищує 1,5—3%). Але з кожним роком зберегти потенціал дедалі важче. Основні проблеми — це земельні відносини, відносини з місцевими органами влади при отриманні погоджень на проведення будівельних та ремонтних робіт, функціонування пляжів, при реєстрації прав власності. Найбільш виражене земельне й майнове свавілля, коли будь-якими способами намагаються заволодіти рекреаційними територіями. Найчастіше це відбувається з допомогою «опіки» працівників правоохоронних органів. При тому що тіньові, корупційні структури нарощують фінансові сили. Процвітає незаконна торгівля, що загрожує здоров’ю людей і нічого не дає бюджетам курортних селищ.
— Які корективи, на вашу думку, має внести центральна і місцева влада, щоб санаторії могли повноцінно розвиватися?
— Треба змінювати бюджетний кодекс та інші акти, які регулюють економічні взаємовідносини і механізми, перекривати в текстах законів корупційні лазівки. Іншими словами, приймати дієві закони, що розмежовують владу і бізнес, посилюють реальну роль і значення громадського контролю за владою. Корективи необхідні і в оподаткуванні рекреаційних земель, які стосуються регулювання плати за землю залежно від сезону на кліматичних курортах. Варто запровадити скасований раніше курортний збір і спрямовувати кошти на утримання та відновлення державних парків.
— Яка ситуація з прилеглим до санаторію парком, чи загрожує йому щось і яку ідеологію ви обрали для його захисту? Хто в цьому допомагає і хто заважає?
— Були часи, коли ми йшли назустріч керівництву парку, допомагали з поливанням, працевлаштовували його співробітників, брали участь у ремонті, установці насосів і світломузики в парковому фонтані... Але потім зрозуміли, що парк дерибанять, і вирішили не продовжувати відносини, які нагадують вулицю з одностороннім рухом. Керівництво парку має бути прагматичнішим, думати про користь справи.
Наші парки — загальнодержавні. Але управління ними може відбуватися по-різному. Якщо відсутнє управління державне, то з’являється інше, що ставить наріжним каменем принцип: «зібрати гроші» з допомогою захоплення паркових земель для їх подальшої забудови. Це призведе до того, що курорт перестане існувати. Треба створити механізм модернізації та реконструкції вже наявних об’єктів, а не займатися роздачею землі під приватне будівництво, що не має до рекреації жодного стосунку. Адже хтось повинен розвивати інфраструктуру... За кілька років, якщо не припиниться вакханалія приватного будівництва на ПБК, ми втратимо курорт. Моя ідеологія така: якщо парки належать державі, то вона має бути зацікавлена в їхній цілості. Мені незрозуміло, чому не вистачає бюджету, щоб елементарно навести в парку порядок? Треба простежити, щоб вистачало. Інакше парк, який становить історичну цінність (йому понад 200 років), зрештою розберуть по шматочках. Зараз, до речі, там стоїть будівельний кран, частина території обгороджена парканом. Які ще потрібні аргументи, щоб дійшло нарешті: парки — державна, а не приватна власність!
— А як узагалі вирішуються проблеми із землею, включаючи пляжі?
— Вільних земель на ПБК практично немає. Тому забирають ділянки або рекреаційні, або якихось підприємств. Те саме в Місхорі. Санаторно-курортні підприємства не можуть залагодити земельне питання із селищною радою. Землю намагаються відібрати всіма правдами і неправдами. Стало відомо, що підставні особи отримали дозволи, щоб зібрати потрібні документи і узаконити 90 земельних ділянок. Ціна питання доходила до 50 тис. доларів за сотку. Я сказав про це на сесії Ялтинської міськради, депутатом якої є, зчинився галас, і незаконні рішення були призупинені.
Особливо дорога територія під пляжами і пляжними спорудами. Такі споруди, пірси, підпірні стінки — на балансі Кримського протизсувного управління. За роки існування цієї організації ми ніяк не відчули, що вкладено хоч якісь кошти в утримання переліченого майна. Проте від санаторіїв постійно вимагають кошти (йдеться про мільйони) на «утримання пляжів». Договори складено туманно, щоб санаторії не змогли їх виконати і можна було запросити третю сторону. Можливо, відпочивальники якось прийдуть на пляж і побачать його рейдерське захоплення...
Показово, що така стратегія стосується здебільшого саме лікувальних пляжів, упорядкованих якнайкраще. Тим часом відповідь проста: земля (тобто пляж) перебуває в оренді, а пірси і пляжі не можуть бути предметом власності.
Втім, метушню охочих скористатися кримською землею з максимальною вигодою можна пояснити. Дійшло до того, що місцеві ради передали комунальні пляжі (призначені для свого ж населення) в оренду приватникам (з перспективою повного заволодіння), і Крим практично залишається без комунальних пляжів. Результат — гроші за їх оренду десь «розчиняються», а місцеві жителі і «дикуни» не мають виходів до моря.
Вражає те, що основними «винуватцями» такої ситуації виставляються санаторії з їхніми відомчими пляжами. Людям розказують: мовляв, нехай санаторії відкриють свої пляжі, і проблема вирішиться. Але ж ці пляжі санаторії орендують, сплачуючи за оренду чималі кошти, ми доглядаємо територію, а це — додаткове фінансове навантаження. Вийшла навіть постанова Радміну АРК, яка стосується комунальних (але не відомчих) пляжів. Втім, кожен зрозумів цей документ по-своєму. Наприклад, «зацікавленим особам» вигідно вважати відомчі пляжі ніби незаконними. Не дивно, що при такій двозначній ситуації, коли знакові документи влади настільки нечіткі, що їх можна трактувати як кому заманеться, з’являються сумнівні організації, які використовують лазівки в законодавстві і намагаються прибрати до рук відомчу землю.
— Що ж треба зробити, щоб відмінність між комунальними та відомчими територіями, включаючи пляжі і парки, стала, нарешті, зрозумілою всім?
— Змінити законодавство про місцеве самоврядування. Наприклад, з відповідного закону випливає, що влада повинна сама... ухвалити рішення про свою заміну у випадку своєї ж незадовільної роботи. Ви бачили, щоб чиновники добровільно відмовлялися від дохідних місць?
А громадськість не має реальної можливості вплинути на будь-яку гілку влади.
…Треба визнати, що у Володимира Мєшкова — широкий і вимогливий погляд на справу, це в нього від батька. Автора і співавтора низки наукових монографій, котрий критично осмислює стан санаторно-курортного лікування, турбує те, що унікальні умови ПБК не повністю використовуються для рекреації, а розвиток галузі, пов’язаний з поняттям «курортно-туристичне обслуговування», не може задовольнити зростаючі запити людей. Організація рекреації, вважає В.Мєшков, перетворилася на галузь, зорієнтовану переважно на відпочинок, розваги і — отримання прибутку. Тоді як екологія, старіння населення, зрослий темп життя вимагають зміцнення здоров’я людей. Володимир Мєшков вважає, що потрібно не знижувати частку санаторно-курортного лікування, а збільшувати її за рахунок реабілітації та профілактичних заходів. Досягти цього можна, якщо головним фігурантом у курортному процесі буде не земельний махінатор, а курортний лікар.