На побутовому рівні ми розуміємо міф як казку, певний пережиток минулого. Насправді ж усе виявляється серйознішим і загадковішим. Міф — це не просто казка. Він задіює вроджені розумові та поведінкові інстинкти. Простіше кажучи, торкається струн душі людини. Ці струни, починаючи звучати, заглушають голос логіки та свідомий розум і входять у резонанс зі струнами душі інших людей. Звідки ж беруться міфи, хто й навіщо їх породжує?
Людина постійно перебуває в стані, коли їй бракує інформації для прийняття вивірених рішень. Аби не втратити розуміння загальної картини світу, в умовах дефіциту потрібної інформації людина змушена щось припускати, домислювати. Вона придумує сюжетні ходи, які роблять навколишній світ зрозумілим і передбачуваним. Таким чином, міф породжується дефіцитом потрібної інформації. Як видно, спочатку цей дефіцит породжує чутки. Вони еволюціонують, проходячи природний добір, адаптацію, перетворюються на легенди. Зрештою еволюція легенд веде до народження міфів.
У наш час кількість інформації, що циркулює в суспільстві, постійно зростає. Заговорили навіть про «інформаційний смог». Дістаючи величезну кількість інформації, людина відчуває дефіцит інформації корисної. Зважаючи на це, можна дійти парадоксального висновку, що в сучасному суспільстві роль міфів зростає.
Як показують дослідження вчених, міфи — універсальне явище, властиве всім людським спільнотам із найдавніших часів до наших днів. Є міфи, що пройшли через століття, вони допомагають людині долати труднощі і знаходити своє місце в житті. Наприклад, міф про Героя. Його фабула однакова в усіх народів: людина з якихось причин змушена залишити свій дім, вирушити в дорогу, пройти через випробування, набути якостей і здібностей (часто чарівних) і, повернувшись на батьківщину, розпочати боротьбу добра зі злом, ставши героєм. Цей міф часто використовують у книжках, кінофільмах й інших творах мистецтва.
Наприклад, відомий кінорежисер Дж.Лукас казав, що саме книжка Джозефа Кемпбелла «Влада міфу» надихнула його на створення кінофільму «Зоряні війни». Існують перевірені століттями надихаючі міфи, які допомагають жити. Водночас наш динамічний, метушливий час породжує й нові міфи, які часто виявляються шкідливими, руйнівними і навіть смертельно небезпечними. Вони заразні й небезпечні насамперед через те, що приховані — немає відкритого формулювання міфу. Ніби немає й автора, тому й сперечатися нема з ким. Начебто, так і є насправді. Наприклад, фраза «Людина мусить спробувати в житті все». Скільком молодим людям цей вислів-міф зламав життя, привівши до алкоголізму та наркоманії. Розкрити і розбити гіпнотизм цієї фрази можна, поставивши кілька запитань (метамодель НЛП):
— Хто саме так вважає і чи є люди, котрі з цим не згодні?
— Яка саме «людина» мусить спробувати все? Чи всі люди мусять це зробити?
— Кому саме людина «мусить» спробувати все?
— Що саме «все»? Без винятку? Навіть те, що неїстівне і смердить?
Шкідливі міфи ніхто спеціально не пропагує, але вони є і вони впізнавані.
Давайте розглянемо деякі шкідливі міфи, котрі впливають на наших дітей:
Міф 1. Є люди сірі й безталанні, котрим, аби чогось домогтися в житті, потрібно багато вчитися і працювати. А є здібні й талановиті, у яких щасливе життя складатиметься саме собою легко і просто.
У результаті вчитися стає немодно й непрестижно. «Навіщо? Адже я й так талановитий?» Виникає бажання виблискувати, здаватися крутим. А щоб підкреслити різницю між здібним «мною» й рештою, цю решту потрібно принизити. Тому нинішні діти здебільшого віртуозно здатні критикувати й висміювати товаришів. Уміння ж похвалити або сказати доречний комплімент немає взагалі.
Якось на дні народження учня престижної школи, де зібралися його друзі-однокласники, я помітив, як вони азартно кепкують одне з одного. Запропонував приз — п’ять доларів тому, хто скаже товаришові комплімент. Це було ще те видовище: хлопці та дівчата червоніли, заїкалися, а комплімент так і не вийшов. А либонь це була розумна, розвинена, начитана молодь!
Міф 2. Людина мусить домагатися успіху та фінансового благополуччя в ранньому віці, у крайньому разі, років до 25, а якщо ні, то вона невдаха. А як же Чарльз Дарвін, який писав своє «Походження видів» понад 20 років? Чи Жорес Алфьоров — російський фізик, наш сучасник, який здобув Нобелівську премію, тільки доживши до сивого волосся. Чи Пауло Коельо, котрий став знаменитим і успішним після 50. Усім цим людям після 25 років потрібно було скласти руки і плисти за течією? Крім того, психологи вважають: ніщо так не псує життя і не ламає долю, як легкий успіх на самісінькому початку кар’єри. У такому разі людина виявляється абсолютно безпорадною, коли синусоїда успішності йде униз.
Міф 3. Головна умова щастя — це гроші. Тобто головне мати, а не вміти. От з’являться гроші, а потім щасливе життя складеться саме собою. Досвід багатих країн свідчить, що гроші не приносять щастя автоматично. І навпаки — гроші легко і природно приходять до тих, хто, займаючись улюбленою справою, навчився бути щасливим.
Після того як кіно і телебачення буквально загодували глядачів історіями життя багатих людей, чи варто дивуватися, що підліток щиро вважає — користуватися мобільним без фотокамери просто соромно. Коли так вважає більшість підлітків, ніякі роз’яснювальні бесіди батьків не допомагають. Адже найбільший авторитет сидить на сусідньому горщику.
Міф 4. Якщо у тебе не ідеальна зовнішність, то ти вже невдаха за визначенням.
Напевно кожен із читачів зустрічав хлопців і дівчат, які здобули неймовірний успіх у протилежної статі й водночас не мали класично вродливої зовнішності. Хтось із великих сказав так: «Скажи щось, аби я тебе побачив». Найвродливіші люди, як правило, глибоко нещасливі в особистому житті. Певно, спрацьовує міф: якщо природа дала вроду, то вже напружуватися в житті й не треба — все й так прийде і вийде.
Пояснити це підліткові, коли журнали, кіно й TV звеличують культ краси, практично неможливо. Це прийде тільки з досвідом, з умінням бачити зворотний бік глянсової обкладинки.
Міф 5. Найшкідливіший міф — це міф про «Велику Халяву». Якимось незбагненним чином у наших умах живе віра в те, що людині сам по собі може трапитися шанс домогтися успіху. Що справжня удача і щастя не плануються й не досягаються цілеспрямованими зусиллями. Щось на кшталт бажання одержати прямо в руки велике гарне і смачне яблуко, просто сидячи під деревом, підставляючи долоні. У долоні сиплеться старе листя, дохла гусінь і пташиний послід. На дереві повно смачних яблук — залазь і нарви, яких тільки душа забажає. Ну вже ні, ми будемо сидіти під деревом і старанно розчепірювати пальці, очікуючи, коли плоди самі впадуть до рук.
Сучасним підліткам особливо важко. Життя висуває нові вимоги, а в школі навчають, як і раніше, — нудно й неефективно, вдома вони спілкуються з батьками, котрі самі ще не зовсім адаптувалися до сучасного суспільства. Підліток — це дитина, чиї батьки перебувають у середньому віці 35—47 років. На думку психологів, середній вік — це найважчий період особистості. Таким чином, кризового підлітка виховують люди, які самі перебувають у кризі.
Життя змушує людину вчитися необхідних навичок. Так, придбавши дачу, людина купує книжки й вчиться саджати та вирощувати рослини. Завівши ж дитину, люди вважають, що вони вміють і знають, як її виховувати від народження, і вчитися цього не треба. Парадокс! І це теж шкідливий міф. Коли хочеш щось робити добре — почитай літературу на цю тему, розпитай, як це роблять інші люди, у яких виходить краще.
Це тільки деякі сучасні міфи, що калічать долі наших дітей. Напевно, ці міфи — наслідок хвороб росту, еволюційного процесу. Ми навчимося з ними боротися, як давня людина навчилася жити в умовах похолодання, що зрештою дало поштовх до розвитку технологій і прогресу суспільства. Нам треба навчитися їх виявляти, викривати, заміняти корисними й надихаючими. І робити це усвідомлено. Необхідно поставити собі запитання: «А відповідно до якого міфу я живу? Допомагає він мені чи позбавляє сил і веде в глухий кут? Чи є міф, який буде кориснішим і доречнішим, який швидше приведе мене до мети?» Вибрати міф, відповідно до якого живеш, — значить узяти управління своєю долею до своїх рук.