Таке може трапитися з кожним: перестає тягти на трудові подвиги. Ще вчора улюблена робота сьогодні здається нудотною, а обличчя товаришів по службі викликають нудьгу. Ліки, які б збуджували трудовий ентузіазм, медицина ще не створила. Чи можна справитися з антиробочим синдромом? І як змусити себе працювати?
Немає людини, котра б (яким би нездоланним трудоголиком не була) хоч раз у житті не відчула б відрази до майбутнього робочого дня. На те може бути безліч причин. Дощ за вікном. Подруга (друг) у вашому ліжку. Купа нерозв’язних проблем чи навіть скандал на роботі. І взагалі, начальник — дурень, колеги — недотепи, та й сам ти (на жаль, це доводиться визнати) посередність. Проте все навкруги крутиться-вертиться, і нікому не приходить у голову заритися з головою в ковдру, вимкнувши телефон.
Робота — річ вимоглива. Вона, звичайно, не вовк, до лісу не втече, але цілком може відмовитися від ваших конкретних послуг. Якщо ви з якихось причин перестали з нею справлятися. Їй нічого не втовкмачиш, вона, як радянська піонерія, визнає лише одну реакцію у відповідь: «Завжди готовий». Ви потрібні їй із усіма тельбухами й вона не любить, якщо в цих тельбухах відбуваються самостійні процеси.
Способів привести себе в робочий стан, виявляється, багато. Приміром, якщо ранком ти встаєш не з тієї ноги, потрібно відразу ж почати думати про що-небудь приємне. І не просто уявляти милі твоєму серцю задоволення чи предмети господарства, а «розбирати їх по кісточках». Є в людському мозку зона, що відповідає за задоволення, — саме її й потрібно змусити працювати.
Звичайно, мрії годяться лише для боротьби з поганим настроєм. При великих неприємностях можна спробувати прокрутити ситуацію в зворотному напрямку: як треба було вчинити, щоб не зробити прикрої помилки. У результаті, численні «якби» приводять до повного примирення із ситуацією. Ти кажеш собі: «Виходить, так треба», — і переключаєшся на конструктивніші речі.
Дуже корисно, зіштовхнувшись із труднощами, що вибивають із робочої колії, радіти їм. Розпочніть з твердження: «Могло бути й гірше». Після того, як ви повірите в таку природну річ (адже справді могло), варто вмовити себе, що проблеми виникають для того, щоб ми навчилися їх долати. Щоб наступного разу ними не перейматися, а перескакувати через перешкоди легко й вільно.
М’язове звільнення. Цим прийомом успішно користувалися всі великі актори минулого, від Молчанова до Щепкіна. Перед відповідальною справою корисно сісти в крісло й «скинути» тіло. Розслабте всі м’язи і члени — крім голови, звісно. Через хвилину ви відчуєте приплив сил.
І остання порада — якщо серйозно ставитися до роботи, можна отримати інфаркт вже на початку кар’єри. Тому найголовніше — навчитися ставитися до всього з хорошою часткою гумору. Насамперед, до себе. І тоді у вас завжди буде гарний робочий настрій.
А якщо опускаються руки й душа відкидає трудову діяльність, найліпше — розлютитися і навіть трохи покричати. Хоча б на свій робочий стіл. Через десять хвилин ви знову зможете спокійно й планомірно працювати.