Закінчується квітень, який із точки зору легкої атлетики сміливо можна назвати місяцем пробігів. З багатьох престижних марафонів вулицями міста залишилося завершити лише один — 29 квітня в Лейпцигу. Загальна картина переваги африканських бігунів не змінилася. Особливий інтерес викликали три пробіги відразу, які відбулися в колись пам’ятний для радянських людей день 22 квітня в Роттердамі, Гамбургу й Лондоні і, природно, виключали можливість перемоги в них лише кенійців чи ефіопів. Взагалі порівнювати результати стартів, хоча б і тих, що відбулися одночасно, справа невдячна. На час переможців впливає покриття траси, погода й багато інших чинників, які включають дрібні помилки у вимірі дистанції в різних містах. І все ж кращий результат був показаний 22 квітня в Роттердамі, де кенієць Джозефат Кіпроно був першим з часом 2 години 6 хвилин 50 секунд, випередивши ще двох своїх співвітчизників. Серед жінок Сьюзен Чепкемеї, знову ж із Кенії, довершила картину абсолютного успіху своїх земляків, теж отримавши перемогу з гарним часом: 2 години 25 хвилин 45 секунд.
Однак, звісно ж, найпрестижнішим був Лондонський марафон, хоча б тому, що на Олімпійських іграх 1908 року в англійській столиці була встановлена нинішня довжина дистанції — 42 км 195 метрів, щоб фініш був поруч із королівською резиденцією. Тут дебютував у марафоні п’ятикратний чемпіон світу в кросі кенієць Поль Тергат, проте його зумів обійти марокканець Абделькадер Ель-Муазіз з часом 2 години 7 хвилин 11 секунд.
А тепер про сміливі кроки антидопінгової комісії Міжнародної федерації легкої атлетики, що ввела для кращих марафонців контроль за рівнем гемоглобіну та інших важливих показників аналізу крові. Річ в тому, що в бігу на середні, довгі й наддовгі дистанції успішний результат спортсмена вимірюється здатністю крові поглинати якомога більше кисню за одиницю часу. Ще давно помилки природи в цій галузі навчилися виправляти штучно, переливанням своєї ж консервованої крові з підвищеним вмістом гемоглобіну. Ця досить складна хитрість дуже широко поширена також у спортивних іграх і розсекретити її можна було лише за слідами голок від переливання.
Нині, як і на Олімпіаді в Сіднеї, введено, поряд з аналізом сечі, і аналіз крові — цей комплекс дозволяє відразу виявити неприродно високий рівень гемоглобіну в спортсменів. До цих аналізів уже підготовлені лабораторії в Парижі, Лозанні, Монреалі та Сіднеї. Оголошено, що аналіз крові й сечі на ЕПО проводитиметься вже на чемпіонаті світу в серпні нинішнього року в Едмонтоні (Канада).
Втім, відбулися і перші крупні змагання в США, де вважають, що літній сезон розпочинається по-справжньому, коли проходять традиційні міжнародні змагання у відомому каліфорнійському центрі легкої атлетики в Уолнаті — із 20 по 22 квітня вони відбулися в 43-й раз. Основним в програмі, звісно ж, був широко розрекламований виступ Меріон Джонс. Говорити про світові рекорди на її коронних дистанціях від 100 до 400 метрів не випадало — надто неймовірними навіть для неї є й досі досягнення Флоренс Гриффіт-Джойнер і Маріти Кох. А так хотілося організаторам усе ж мати світовий рекорд! Тому згадали про дистанцію 300 метрів, яка в серйозних змаганнях зустрічається рідко. Тут рекорд тримався вже 17 років і належав англійці Кетті Кук та американці Чандре Чисборо — 35,46 секунди. Таким він і залишився.
Власне кажучи, якби забіг відбувся влітку минулого року, то Меріон Джонс, як кажуть, «однією лівою» перевищила б час своїх заочних не надто знаменитих суперниць. Проте й нині, на старті сезону, вона б виконала своє завдання, але підвела погода. І не стільки дощ, як зустрічний вітер на віражі. У результаті Меріон не вистачило до рекорду 0,22 секунди — її час 35,68 сек.