Китайці дуже люблять дітей. Недарма в стародавньому Китаї тяжкою образою вважалося побажати людині бездітності. Мати багато дітей, велику родину вимагало вчення Конфуція ще з незапам’ятних часів. Навіть ієрогліф, що означає слово «добре», складається з двох символів: жінка й дитина. Проте свого часу, понад тридцять років тому, наближення кількості населення до мільярдної позначки змусило китайське керівництво замислитися, і з середини 70-х років було розпочато політику обмеження народжуваності. Її основними чинниками стали заохочення пізніх шлюбів та пізніх пологів, а також проголошення гасла «одна родина — одна дитина».
«Боротьба зі злими духами»
Китайські традиції, пов’язані з народженням і вихованням дітей, помітно відрізняються від європейських. Трохи історії. Червоний колір — колір сонця, що сходить і дає життя, — колір весільного вбрання китайської нареченої та колір пов’язки, яку одягали вагітній і породіллі на голову. Народжену дитину обмивали тільки через три дні, бо вважалося, що коли дитина прожила ці три дні, то вона має шанси вижити. Купати приходила повитуха, яка приймала пологи. У спеціальний тазик кидали гроші, арахіс і кілька курячих яєць. Загалом курячі яйця дарували молодому подружжю та майбутній мамі з побажаннями мати багато здорових нащадків. Дитину обмивали, поливаючи її настоєм полину й акації, особливо прогрівали тім’ячко й суглоби, ясна промивали зеленим чаєм. При цьому плач дитини, так званий «крик із тазу», вважався щасливим знаком.
Протягом місяця після пологів молоду маму й дитину особливо берегли. Вважалося, що молодій мамі не слід часто підводитися з ліжка, потрібно якнайменше рухатися, не стригти волосся, тримати ноги й нижню частину тіла в теплі, не торкатися холодних предметів, не їсти певних продуктів, фруктів, не пити зеленого чаю. Весь догляд за дитиною та робота в домі лягали в цей період на плечі найближчих родичок. А через місяць влаштовували «свято повного місяця». Молодій мамі можна було починати виконувати свої повсякденні обов’язки, а дитина проходила ще один дуже важливий етап свого життя: після місяця зменшувалася ймовірність її смерті.
же багато уваги приділялося поведінці й зовнішності малюка. Горбок між бровами свідчив про мудрість, товсті мочки вух — про добробут. Дитину якомога раніше намагалися навчити їсти паличками, адже майстерне володіння ними розвиває пальчики, свідчить про розум і кмітливість. Якщо маленька дитина часто хапалася за свої ступні, то говорили, що росте слухняне маля, яке завжди дотримуватиметься порад своїх батьків. Пронизливий і тривалий плач немовляти трактувався як провісник нещасть. Якщо дитина часто плакала чи хворіла, батьки розвішували по всій окрузі аркуші паперу з її ім’ям, аби перехожі могли прочитати його вголос, що, за повір’ям, додавало дитині сили й забезпечувало легке життя в майбутньому. Китайці вважали, що хвороби та злі духи можуть пробратися в дитину через пупок, тож його старанно закривали. Ще дітям давали немилозвучні імена, щоб обдурити злих духів, які, спокусившись гарним ім’ям, могли забрати дитину. Хлопчикові в ранньому дитинстві вдягали у вухо сережку — нехай злі духи думають, що це дівчинка, на них попит менший (!).
Китайці відзначали сто днів із дня народження дитини. Цього дня було заведено ходити до віщуна, щоб той розповів про її долю. Зі ста сусідів збиралося по одній кольоровій нитці, з яких скручувався тонкий шнурок, який вішали на шию маленького як оберіг. Амулетами служили й різноманітні подушечки, зшиті у вигляді фігурок тварин, зазвичай тигрів. Вважалося, що вони відганяють злих духів під час дитячого сну. У Китаї досі носять шапочки з вушками у вигляді звірячих мордочок. Ну, а з чим пов’язаний ще один збережений досі звичай — носити штанці із широкою діркою внизу, так, щоб у туалет можна було ходити, не знімаючи їх, — я, щиро кажучи, так і не дізналася. Мабуть, заради зручності.
Як народжують у Китаї
Пологи в Китаї платні, причому оплачуються вони повністю або частково організаціями чи самою родиною. У вартість входить не лише допомога підчас пологів, а й ліки та деякі речі, що видаються породіллі, — нова зміна постільної білизни, яку забирають додому, тазики й рушники для матері та дитини, тапочки. Сорочки для матері видаються, але за бажанням можна залишатись у своєму домашньому одязі навіть у пологовому залі. По прибутті в пологовий будинок жінці відразу виділяється палата, в якій вона перебуватиме до пологів і куди її привезуть уже разом із малюком. Безпосередньо перед пологами майбутню матір проводять у передпологову, а потім уже в пологовий зал. Пелюшки для дітей не практикуються, новонароджених упаковують у мішки з застібкою знизу, рукавами і каптуром. Дитина відразу після народження прикладається до грудей і перебуває з мамою в одній палаті. Цікаво, що коли в пологовому залі заповнюють формуляр на дитину, то неодмінно знімають відбиток її правої ноги.
Життя в китайському пологовому будинку починається о шостій ранку з приходом нянечки, яка прибирає палату. Потім привозять сніданок: кашу з рису навпіл із пшоном на воді з додаванням жовтка, варене яйце, пампушки з прісного тіста, приготовлені на парі, тушковані овочі. О 8.00 — обхід лікаря. Після цього неодмінно приходить медсестра, робить аналізи, обробляє шви, розносить ліки. Обхід неонатолога не супроводжується туалетом дитини, про неї піклується мама з перших годин життя, однак у відділенні є спеціальна кімната, де медсестра може викупати дитину на бажання матері. На обід о 12.00 обов’язково дають рис і густу юшку з баранини, гарбуза й картоплі, о 17.00 — вечеря з м’ясних пельменів і тушкованих овочів. На кожному поверсі стоїть величезний бойлер з окропом, а в палаті є термоси, тож будь-коли можна заварити чай і випити щось гаряче.
Молодим татам дається тижнева оплачувана відпустка для догляду за дружиною. У пологовому будинку нечасто побачиш самотню жінку — разом із чоловіком та мамою туди навідується все сімейство, включно з далекими родичами, причому не просто поцікавитися, а й у чомусь посильно допомогти. Для нас там багато дивного: і те, що можна побути з дружиною під час пологів, а можна подивитися це дійство й по телевізору, і те, що в палату пускають усіх друзів та родичів, дозволяючи їм приносити квіти й іграшки, і те, що можна вийти на вулицю, щоб повечеряти в найближчому ресторанчику. До молодої мами — особливе ставлення, вона ніколи не почує грубого слова на свою адресу. Ніхто не тремтить патологічно над стерильністю, просто на вході до відділення просять змінити взуття і двічі на день проводиться обов’язкова обробка палати кварцовою лампою.
Останнім часом дедалі частіше в Китаї, як, утім, і в усьому світі, діти народжуються з допомогою кесаревого розтину, причому зголошуються на таку операцію навіть здорові жінки. Нині в Китаї знову пропагують грудне вигодовування дітей замість заведеного в недалекому минулому годування з пляшечки зі штучною сумішшю. У жіночих консультаціях, пологових будинках, дитячих поліклініках стіни обвішані плакатами й гаслами, які закликають маму годувати дитину грудьми.
Хоча не варто ідеалізувати картину: багато жінок, особливо іноземок, яких доля привела в Китай, скаржаться на досить формальне ставлення до майбутніх мам у жіночих консультаціях. «Платиш 10 доларів за аналіз, 10 доларів за результат аналізу — оце й увесь візит до лікаря. А поговорити?»
Покоління
«маленьких імператорів»
Що ж відбувається далі, після виписки з пологового будинку? Про це я розпитую свою знайому, маму однорічного малюка. До речі, заміж, на думку своїх подруг, Сю Джиє вийшла досить рано — у 26 років, дитину народила в 29. «Я вийшла на роботу, коли моєму сину виповнилося три місяці, у принципі, це стандартний термін оплачуваної в нас декретної відпустки. В окремих випадках її можуть подовжити до півроку. Але цим мало хто користується, бо кому потрібен працівник, який півроку не виходить на роботу? Ясла й дитячі садки в нас не дуже практикуються, тож надалі кожна сім’я дає собі раду по-різному: залучаються бабусі або запрошується нянька».
Отже, політика «одна родина — одна дитина», схоже, дає свої результати, причому стосується це не тільки демографії, а й фізичного та інтелектуального розвитку дитини. Як стверджують китайські соціологи, єдина дитина в сім’ї росте здоровішою та комунікабельнішою. Принаймні, відповідно до дослідження, проведеного практично в тисячі початкових і середніх шкіл кількох великих міст країни, єдині діти в сім’ї «не виявляють ніяких індивідуальних недоліків», порівняно з однолітками з багатодітних сімей. Хоча вони слабше тямлять у практичних дисциплінах, виявляють менше відповідальності, а в майбутньому обирають переважно інтелектуальну працю. І не можна не відзначити, що середня китайська родина вже сьогодні живе за схемою «один-два-чотири», тобто коли на утриманні одного працюючого перебуває двоє його батьків плюс четверо дідусів і бабусь.
І ще один момент. У підростаючого нині в Китаї, за визначенням сучасних синологів, «покоління маленьких імператорів» набагато вищі стандарти споживання, ніж у їхніх батьків. А вони ж і сформують основу середнього класу країни через якихось десять-п’ятнадцять років. Більшість китайських батьків із високим і середнім рівнем статку вважають інвестиції в майбутнє своїх дітей найраціональнішим вкладанням грошей. За оцінками експертів, середньостатистична китайська сімейна пара витрачає від 40 до 50 відсотків доходів на свою дитину. Значна частина сімейних грошей іде на оплату навчання в спеціалізованих школах, запрошення репетиторів, купівлю комп’ютерів. Сильного удару по сімейному бюджету завдає мода на дорогий дитячий одяг, іграшки, екзотичну їжу. Дитячий споживчий бум уже приносить вагомі економічні плоди. На справжньому злеті перебуває торгівля іграшками, до кінця минулого століття вона перевищила позначку в 3 млрд. дол. На піднесенні й індустрія дитячої «готової» їжі — на гамбургери, хотдоги, попкорн та снікерси китайці щороку витрачають понад 4 млрд. дол., а на кишенькові витрати й подарунки маленьким китайцям іде близько 5 млрд. дол. Загалом, чверть населення країни — діти молодші 14 років, і така чисельність потенційного китайського «середнього класу» може поставити з ніг на голову всю світову економіку.
Автор дякує ВАТ «Авіакомпанія Авіалінії України» й Посольству України у КНР за допомогу в організації та підготовці матеріалу.