В оточенні кожного з нас є люди, до яких ми відчуваємо ворожість. Добре, якщо ми розуміємо її причину: ми не злюбили людину за щось конкретне, й вона про це знає. А буває так, що людина начебто непогана й до вас ставиться цілком адекватно, й ділити вам із нею нічого, і вона вам нічого поганого не зробила... А от не подобається, і край! І нехай би просто розійтися в часі та просторі й більше не зустрічатися. А якщо це ваш начальник? Чи колега по службі, котрий сидить навпроти вас? Що робити?
У безпричинній на перший погляд ворожості винна наша підсвідомість — «комора» неусвідомлених, але дуже потужних установок, мотивів і спонукань, здатна впливати на наше життя, а особливо на емоції. А ворожість — одна з найменш контрольованих і найсильніших емоцій. Коли психологам доводиться працювати з проблемами стосунків, серед яких ворожість стоїть на одному з перших місць, то основна їхня мета — поставити на контроль емоції, котрі охоче видає нам наша підсвідомість. Навчився контролювати — значить навчився справлятися з ними. А головна умова контролю над будь-чим — знати «ворога» в обличчя, тобто зрозуміти, звідки береться те чи інше неприємне для нас почуття, у даному разі — ворожість.
Кого він мені нагадує?
Є в психології таке поняття, як «перенесення». Наприклад, був у вашому житті епізод, украй неприємний для вас. І ви постаралися його забути. І, можливо, навіть вам це вдалося. Але раптом зустрічається людина, чимось схожа на того, з ким були пов’язані тяжкі спогади. Може, в нього такий же голос чи манера вдягатися, а може, краватка такого ж кольору або зачіска схожа — досить лише відносної подібності, й наша підсвідомість «упізнає» його. І все «спливає» з новою силою: всі ті негативні почуття, вся ворожість переноситься на нову людину, котра лише тим і завинила, що чимось нагадала вам про минуле. Вона, як-то кажуть, ні сном ні духом нічого не знає, а вас дратує сама її присутність.
Ще один різновид «перенесення»: хтось мав нещастя бути свідком вашої невдачі або якогось конфузу. Емоції з приводу пригоди, вже, здавалося б, відбушували у вашій душі, проте, очевидно, не до кінця. Варто вам випадково зустріти цього мимовільного свідка, як неприємні спогади набігають на вас, і ви переносите весь негатив від ситуації на конкретну людину.
Дивлюся в тебе, мов у дзеркало...
А ще ми не любимо «дзеркал», тобто відбиття в комусь іншому наших старанно приховуваних негативних рис. Особливо це стосується вад, з якими вкрай важко боротися, котрі в нас, як-то кажуть, у крові. Аж раптом у вашому оточенні з’являється людина, в якій ви, мов у дзеркалі, бачите себе в усій «красі». А вона й не думає приховувати цю свою ваду, а може, і не вважає це вадою! Тут і спалахує з нестримною силою ваша ворожість до цієї «нахаби». Причому риса, яку ви в собі не любите й старанно приховуєте, може бути будь-яка: непунктуальність (як він сміє спізнюватися, адже я прийшов вчасно!), неакуратність (адже я не такий!), нестримне кокетство з усіма (яка нахабниця, так і вішається всім на шию!) тощо. Ну що вдієш, не любимо ми таких «дзеркал»... Ще один відомий факт: якщо з огляду на певні обставини життя зіштовхує в одному просторі двох природжених лідерів, то вони навряд чи спалахнуть любов’ю одне до одного. Така ворожість іноді краще від усяких тестів видає таємну спорідненість душ...
Не попадайтеся в тенета боргу!
Ще одна причина, з якої ми можемо відчувати ідіосинкразію до ближнього, — це, хоч як дивно, відчуття боргу. Наприклад, ви спілкувалися з людиною без усякої напруги, вважали її милим і приємним у всіх відношеннях співрозмовником, а може, навіть своїм приятелем чи приятелькою. Але в один прекрасний момент життя склалося так, що ця людина вам дуже допомогла, причому не обов’язково матеріально. Здавалося б, ви до скону маєте бути їй вдячні... Та щось не виходить. Тепер ви вже не маєте права ставиться до неї так, як хочеться, а тільки так, як мусите. І цей «борг», що висить на шиї, не просто вбиває старі невимушені стосунки, а й наповнює їх негативом із вашого боку. Звісно, так буває далеко не завжди, але все ж досить часто. Недарма існує прислів’я: «Хочеш втратити друга — дай йому в борг».
Ненависний «плід заборонений»...
Не можу не навести ще одну причину нашої ворожості. Щоправда, трапляється вона не так часто, зате якнайкраще ілюструє всі ті «жарти», які іноді нам підкидає наша підсвідомість. Іноді наша негативна емоція до когось є лише наслідком придушування ще сильнішого почуття — сексуального бажання. Відбувається це тоді, коли задовольнити це бажання не можна жодним чином. Наприклад, у вас винятково ділові стосунки або предмет пристрасті не вільний, або ж вас зв’язують родинні стосунки. Так придушене сексуальне бажання переростає в інше, нітрохи не слабкіше — ворожість або навіть ненависть.
Зрозуміло, це далеко не всі причини, котрі можуть викликати у нас ворожість хоч би до кого. Якщо вам вдасться зазирнути якомога глибше в себе й знайти причину, то з цією проблемою ви впораєтеся значно легше. Адже в остаточному підсумку це почуття псує життя насамперед саме вам.