Настя, Микита, Віка і Катруся народилися 9 січня нового тисячоліття. Малята схожі між собою, та вже й зараз чимось відрізняються одне від одного. Нагадаємо, що через якісь генетичні закони (в роду і в Олени, і в Дмитра були близнюки) при зачатті запліднилося відразу три яйцеклітини. Двоє малят «утворилися» з однієї яйцеклітини — це дівчатка Віка та Катруся (вони дуже схожі, обидві міцненькі, трохи нижчі на зріст, ніж їхні старші братик і сестричка), а двоє інших — Настя і Микита — «індивідуалісти», розвивалися кожне зі своєї яйцеклітини. Це був своєрідний рекорд для Львова, та й усієї України, адже, за статистикою, четверня може народитися один раз на чотири мільйони пологів або один раз на десять років.
Коли ми прийшли в гості до малюків у нову чотирикімнатну квартиру (її відразу після виписки з пологового будинку подарувала молодій сім’ї Львівська залізниця, в обчислювальному центрі якої працює тато «львівського квартету», та й мама теж раніше там трудилася), усі четверо активно бавилися разом із мамою Оленою та нянькою у своїй дитячій кімнаті. Діти абсолютно здорові, добре розвиваються, ростуть, кожне важить не менше десяти кілограмів, у всіх по чотири зуби. Щоправда, самостійно ще не ходять, а тільки за ручку чи в ходунках.
Найбільш товариський, комунікабельний і рухливий — «чоловік» Микита. Сердиться і плаче, коли хоче чогось домогтися. Настя стриманіша, вразливіша, частіше плаче, любить, щоб їй приділяли увагу. Катя — реготуха, може сміятися весь день, створює навколо себе якийсь особливий радісний клімат. Віка — самостійна, серйозна, щоправда, теж любить повеселитися разом із Катрусею. Як і належить за законами генетики, у Віки і Каті чимало спільного. А взагалі, на думку великої родини (молодим Шпагіним допомагають дві бабусі й один дідусь, які спеціально приходять доглядати малят), кожне з дітей успадкувало одну з гілок їхніх родів. Так, Микита пішов у рід Шпагіних, він дуже схожий на батька. Настя, швидше за все, більше схожа не так на Олену, як на Оленину маму, а Катя, можливо, успадкувала риси дідусевої рідні, тоді як Віка — гени другої бабусі — Дмитрової мами. Звичайно, це поки що припущення уважних батьків. Характер кожного виявиться значно пізніше. А поки що потрібно, щоб вони були здорові. Адже занедужає одне — хвороба перекинеться на всю «ясельну групу». Щоправда, через пізнє включення центрального опалення наприкінці листопада малята захворіли, підозрювали запалення легень. За ними відразу почали наглядати у Львівській залізничній лікарні, де з великою любов’ю й увагою ставляться до близнюків. Та все обмежилося лише бронхітом, і маленька четвірка вже через сім днів повернулася додому здоровою. Нині у квартирі також не дуже тепло (не більше 16—17° ), сім’я змушена вмикати обігрівачі. До того ж нова квартира, побудована корпорацією «Карпатбуд», виявилася вогкою, стінами пішов грибок. Як повідала Олена, на місяць у них нагоряє до тисячі кіловат електроенергії, і взагалі комунальні платежі «тягнуть» на пристойну суму. Працює лише Дмитро. Олена отримує мізерну соціальну допомогу — на місяць по 35 грн. на кожну дитину. Підрахували, що всієї цієї суми вистачає лише на купівлю молока для малят.
Перших півроку повністю забезпечувала чотирьох близнюків харчуванням Львівська залізниця, її профспілковий комітет. Для дітей було розроблене спеціальне меню, відповідно до якого, у сім’ю завозили продукти, суміші, соки тощо. Перші два місяці малятами опікувався медичний персонал, чергували й ночами, тож молода мама після пологів змогла відіспатися і відновити здоров’я. Навесні довелося запросити няньку, яка стала постійною помічницею Олени.
Протягом року до Львова надходили численні посилки зі США, Канади (через СП «Міст»), а також із Франції (жителька цієї країни хотіла стати навіть хрещеною матір’ю однієї з дівчаток).
Львівська мерія обставила чотирикімнатну квартиру меблями. Добродійний фонд «Зоряний шлях» допоміг побутовою технікою — купили холодильник, пральну машину, пилосос, телевізор, відеомагнітофон, соковижималку та інші необхідні в сім’ї речі, аж до очищувача води та нагрівачів для дитячого харчування. Приділяє увагу багатодітній родині і львівський добродійний фонд «Земляки», обласна організація СДПУ(о). Мерія, у силу своїх можливостей, перебрала на себе оплату частини комунальних платежів — наші закони чомусь забороняють призначати субсидії сім’ям, які менше року прожили у новій квартирі. Отож комунальні проблеми для Шпагіних чи не основні. Тим паче що «Львівобленерго» відмовило багатодітній сім’ї навіть у частковій допомозі.
…Та малята підростають і тішать своїх батьків. Дуже хочеться, щоб різдвяна зірка, під якою вони народилися, завжди світила їм і вела життям.