Дорогою з Твері до Стариці заїхав на Бортеньовське поле — одне з місць, що передбачаються місцевим екскурсійним маршрутом. У Твері Бортеньовським полем пишаються не тільки завдяки місцевим краєвидам, а й тому, що саме тут 22 грудня 1317 року Русь уперше розбила Орду. Саме тут, у цьому сьогодні непомітному місці, виявилося, що непереможні досі загарбники можуть ганебно втікати з поля битви. Сьогодні там, де Русь уперше зрозуміла, що здатна визволитися, відтворений невеличкий храм на честь переможця Бортеньова — першого великого князя всієї Русі Михайла Тверського...
Не варто, однак, шукати детальних описів Бортеньовської битви у російських підручниках історії. Хто тепер про неї пам’ятає? Так, місце локального туризму. Куликове поле, оспіване істориками й поетами, трапилося в історії за багато років після Бортеньовського. Але там, на Куликовому, перемагав московський князь. А тут — тверський. Більше того, разом із ординцями у Тверське князівство вдерлися ще дві загарбницькі армії — Москви й Великого Новгорода. І також були розбиті разом зі своїми союзниками. Ось про це вже зовсім не хочеться згадувати. А варто.
Звичайно ж, тверський князь не був сильніший за Орду, та й не бажав сваритися назавжди з могутньою державою. Він ще намагався з ними домовитися, але інтриги родича ординського хана — московського князя Юрія — виявилися успішнішими за тверську дипломатію. Князь Михайло був убитий в Орді через рік після Бортеньова, і відтоді, як пишуть у підручниках історії, функція збирання російських земель, або функція їх винищення іменем Орди, остаточно переходить до Москви.
Тут, на Бортеньовському полі, усвідомлюєш, наскільки викривлене наше усвідомлення історії. Ось тверський князь, чия династія намагалася протистояти ординцям, шукати допомоги у Великого Князівства Литовського, до складу якого, до речі, тоді, входили українські й білоруські землі, — забутий політик, переможений і нецікавий. Ось князь московський, який щойно став зятем хана, здобув собі велике князівство Володимирське і почав разом із ординцями плюндрувати руські землі, — засновник династії визволителів, герой і державник. Ось дружина Великого Новгорода, влада якого завжди намагалася допомагати Орді, вважаючи її своїм союзником у протистоянні Європі, — чи знають ці воїни, що їхніх нащадків нащадок московського великого князя вижене з рідних домівок, розжене віче, забере новгородський дзвін, а саме місто перетворить на забуту провінцію своєї ще молодої імперії?
І усвідомлюєш, що та дорога, яку переможені на Бортеньовському полі оголосили шляхом відновлення держави, вже тоді, сім століть тому, була шляхом у бік від традиційної цивілізації Русі. При Бортеньові вперше і востаннє перемогла якщо не армія європейської Русі, то принаймні армія Русі, яка прагнула стати європейською. Далі була вже боротьба за владу у новій російській цивілізації, в якій не тільки Орда була переможена, а й Русь навколо Москви винищена настільки, що й сьогодні тут можна побачити міста і селища, які виглядають як за часів Михайла Тверського...