Недавно британські вчені провели експеримент, який мав на меті встановити, як впливає на наше самопочуття інформація. Для цього людей, котрі перебувають на лікуванні від ГРЗ, розподілили на дві групи. Перша група могла без обмежень дивитися телевізор, читати газети, користуватися Інтернетом і мобільним зв’язком. А другій створили повний інформаційний вакуум: ні телевізора, ні радіо, ні преси, а читати їм дозволяли лише художню літературу. У результаті пацієнти з другої групи одужали значно швидше. Причому режим «інформаційної блокади» допоміг не тільки поліпшити фізичне здоров’я, а й відновити душевну рівновагу. Висновок напрошується сам собою: навіть хворіти треба за правилами...
Як свідчить статистика, переважна більшість наших співвітчизників звикли хворіти по-старому — лежачи біля телевізорів зі свіжою газетою в руках. А даремно! На думку медиків, це аж ніяк не прискорює процес лікування.
— Річ у тому, що інформація, яка виливається на нас з екранів телевізорів, з Інтернету, зі сторінок газет, здебільшого негативна, тому не сприяє підвищенню імунітету, — вважає лікар-терапевт центральної районної лікарні Білої Церкви Тамара Єрохіна. — Часто пацієнти скаржаться: всі призначені ліки та процедури приймають, а легше не стає. Починаєш розпитувати, і з’ясовується, що хворий весь день провів біля телевізора. Дивився все підряд: новини, кримінальні бойовики, «страшилки». У результаті надвечір підвищилася температура, посилився головний біль. І це легко пояснити: постійне перебування в полі негативної інформації породжує стурбованість, пригніченість, страх, підвищує тиск, прискорює серцебиття. У кров викидається «гормон страху» — адреналін. Але якщо для здорової людини невелика доза адреналіну може бути корисною, допомагає почуватися бадьоро, бути в тонусі, то для ослабленого організму це небезпечно. Зайве хвилювання безпосередньо впливає на стан серцево-судинної системи, особливо на розвиток гіпертонії й інфаркту. До того ж надмірне емоційне навантаження може призвести до різкого спазму судин, які живлять м’яз серця. Тому інформацію варто суворо дозувати.
Медики наголошують на ще одній особливості сучасних пацієнтів: чимало їх навіть у період загострення захворювання не можуть відірватися від свого бізнесу. Вони годинами «висять» на слухавці, обговорюючи виробничі проблеми, консультуючи колег і пояснюючи їм, як краще діяти. Цією своєю поведінкою вони тільки гальмують процес власного одужання. Доводиться довго переконувати такого хворого бодай на певний час забути про роботу, обмежити телефонні дзвінки колегам і від колег, адже всі захисні сили організму повинні бути спрямовані на боротьбу з недугою. А ось особисте спілкування з рідними та близькими людьми, навпаки, впливає на організм благотворно. Саме їхнє тепло, турбота, увага створюють той сприятливий мікроклімат, який допомагає одужати. Цілющим чином діє і спілкування з домашніми тваринами — собакою, кішкою, хом’ячком, папугою тощо.
Сьогодні в багатьох західних клініках використовується так зване лікування тишею, або природними звуками — співом птахів, шумом моря. Така терапія чудово відновлює сон, апетит, заспокоює. Замість газет і журналів медики рекомендують своїм пацієнтам класичні твори — старі добрі любовні романи, мемуари, історичні хроніки. А ось від детективів радять відмовитися — дотепні головоломки Агати Крісті, описи убивств Конан Дойла, від яких холоне в душі, можуть занадто розхвилювати. Класична музика теж є частиною терапії. Медики переконані, що мелодії Моцарта, Вівальді, Мендельсона, Штрауса, Кальмана допомагають підвищити імунітет і відновити душевну рівновагу. З фільмів найчастіше рекомендують комедії. Сміхотерапію взагалі вважають перевіреним засобом від багатьох недуг, її активно використовують навіть при лікуванні онкохворих. Чимало пацієнтів, пройшовши курс лікування тишею, відзначають, що короткочасний «інформаційний перепочинок» ніби повертає людину до її витоків, примиряє з самою собою, примушує задуматися про вічні цінності, а найчастіше і дає поштовх новим, революційним ідеям.
— Якщо в приміщенні є хвора дитина, батькам слід бути особливо уважними. Не досить лише додержуватися правил гігієни і вчасно давати їй ліки. Обов’язково продумайте, як ваше чадо проводитиме час удома, — продовжує Тамара Єрохіна. — Насторожує той факт, що батьки часто самі вмикають телевізор, мовляв, нехай дивиться хоч весь день, треба ж її чимось зайняти. Добре, якщо в цей час демонструються мультфільми чи безневинні комедії. Але тепер багато каналів навіть у денний час показують бойовики, де ріками ллється кров. Вплив такої інформації на незміцнілу дитячу психіку до кінця не вивчений. Під час перегляду дитина іноді видається спокійною, дивиться зацікавлено, навіть сміється. Але страх може з’явитися згодом і не відпускати дуже довго. Річ у тому, що зоровий образ значно яскравіший від сприйнятого на слух. Він залишає у свідомості дитини свій відбиток, своєрідну матрицю, і відтворюється потім у страшних снах або переслідує її наяву. А батьки дивуються, чому їхній малюк вередливий, упертий, плаксивий. Слід враховувати, що під час хвороби дитина особливо вразлива, тому внаслідок перегляду чергової «страшилки» не виключені розвиток фобії чи тривалі невротичні реакції. Такий самий негативний вплив можуть справити електронні ігри і тривале блукання по Інтернету. Вже доведено, що під час роботи на комп’ютері навіть у здорових дітей та підлітків швидко втомлюється зір, починається головний біль, з’являється напруга у м’язах, суглобах, хребті. А в ослабленої, хворої дитини всі ці проблеми розвиваються в кілька разів швидше. Тому, навіть якщо ваше чадо дуже проситиме дозволити йому посидіти за комп’ютером, умовте його забути про улюблену іграшку до повного одужання. Значно розумніше почитати йому казки, спільно подивитися пізнавальну передачу або комедію, призначену для сімейного перегляду.