Ще два роки тому міська влада Тернополя завважила, що чимало людей похилого віку приходять до медичних закладів не стільки полікувати фізичні недуги, скільки поспілкуватися, поскаржитися на свої життєві негаразди чи просто відвести душу. Вони не знаходять розуміння в сім’ї або не мають її, гостріше відчувають байдужість з боку суспільства. І тому в міських чиновників виникла непогана ідея — створити для людей, які хочуть бути почутими, відділення соціально-побутової реабілітації. Днями воно почало працювати. Такий заклад поки що перший і єдиний в Україні.
«Цей проект — пілотний, — зазначив міський голова Тернополя Роман Заставний. — Сьогодні закладаємо модель, яка дасть можливість комплексно вирішувати соціальні проблеми, облаштувати протягом двох років соціально-психологічний центр у центральній частині міста. Крім спілкування, люди можуть тут з’ясувати для себе, на що вони здатні, отримати харчування і нескладну медичну допомогу».
Відвідувачі, яких на сьогодні вісімдесят, можуть приходити до цього закладу в усі робочі дні. Достатньо написати заяву. Це — не обов’язково люди похилого віку, а всі, хто відчуває соціально-психологічні проблеми. До їхніх послуг — безплатне гаряче харчування впродовж трьох місяців на рік, консультації лікаря-терапевта та психолога, заняття з лікувальної фізкультури, масаж, фітолікування, ароматерапія… А ще тут допоможуть з ремонтом одягу, нададуть перукарські послуги. Якщо треба щось полагодити в квартирі — теж будь ласка.
Невимушене спілкування урізноманітнюють шаховий клуб та клуб любителів квітів, а дозвілля — тематичні виступи тернопільських поетів, співаків, художні виставки.
Тернополянка Світлана Василевська — самотня жінка з вадами зору. Поки що у відділенні тільки харчується та користується послугами з ремонту одягу. Але й цього вже достатньо, щоб стверджувати: соціальні працівниці закладу створили для неї «другу сім’ю, яка підтримує у важкий період життя». І такі заклади, на її думку, потрібні в інших містах України.
Проект засвідчив, що бізнес у Тернополі починає розуміти свою соціальну відповідальність. Капітальний ремонт та переобладнання колишніх господарських приміщень у зал та кабінети для згадуваного відділення уможливило спонсорство приватних підприємств — «АРС—кераміка», «Епіцентр», ринку «Західний». Частину меблів для їдальні придбав приватний підприємець Володимир Шинке, а спортивне та медичне обладнання передав Тернопільський медичний університет ім.
І.Горбачевського. Але це — лише дещиця порівняно з коштами, необхідними для майбутнього соціального центру.
— Поза сумнівом, люди, які віддали нашому суспільству найкращі роки свого життя, повинні почуватися захищеними, — ставить крапку начальник управління праці та соціальної політики Тернопільської міської ради Ігор Мединський. — Вони хочуть, щоб соціальні працівники й чиновники ставилися до них, як турботливі діти до батьків. На жаль, Тернопіль — єдиний обласний центр в Україні, де міська влада почала надавати адресну безготівкову допомогу уразливим верствам населення, насамперед важко хворим. Майже тисяча родин має 50-відсоткову компенсацію вартості житлово-комунальних послуг протягом року. А створення в місті відділення соціально-побутової реабілітації — ознака того, що місцева влада таки здатна краще виконувати свою соціальну функцію.
У розвинених країнах аналогічні денні заклади для підтримки літніх людей (не плутати з геріатричними відділеннями!) давно увійшли в практику. Наприклад, у сусідній Польщі такі центри діють повсюдно, навіть на рівні сільських гмін. У нас — це приємний виняток із загального правила байдужості.