Не стало Людини... 27 травня на 76-му році життя завершив свій земний шлях відомий учениий, доктор філософських наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України Вілен Сергійович Горський.
Вілен Горський належав до покоління, на долю якого випало чимало знегод. Рання втрата батька, репресованого у буремні 1930-ті, війна, евакуація, злигодні... Після закінчення філософського факультету Київського університету ім. Т.Шевченка (1949—1954) — майже десять років учителювання на Миколаївщині та в Києві, робота методистом у будинку піонерів та школярів Шевченківського району.
1963 року Вілен Горський розпочав свою майже сорокарічну фахову діяльність в Інституті філософії НАН України. Тут він здолав шлях від молодшого до головного наукового співробітника, тут відбулося його зростання як ученого, тут він здобув не лише наукові ступені, а й наукове ім’я, відоме далеко за межами України, по праву очоливши шерегу провідних вітчизняних істориків філософії.
Початком нового етапу в житті Вілена Сергійовича став 1992 рік — йому судилося стати одним із тих, хто з перших днів долучився до процесу відродження Києво-Могилянської академії, виявивши неабиякий талант організатора, здатність до сміливого експерименту, відкритість для новацій. Очоливши новостворену кафедру філософії та релігієзнавства НаУКМА (1992—2000), а згодом — першу в Україні магістерську програму за фахом «Історія філософії», він згуртував навколо них і відомих фахівців, і талановиту молодь, створивши потужний науковий осередок, перейнятий духом творчості й справою розбудови української філософської науки та освіти. Як декан факультету гуманітарних наук (1994—1997), Вілен Горський доклав чимало зусиль до його розбудови, до організації навчального процесу і наукової роботи гуманітарних кафедр НаУКМА.
Справжній вчений, Вілен Горський залишив яскравий слід в історико-філософській науці своїми дослідженнями з історії української філософії та методології історико-філософського пізнання. Автор понад трьохсот наукових і науково-методичних праць (зокрема десяти індивідуальних монографій та підручника «Історія української філософії», що витримав чотири перевидання), він відкрив нову сторінку в осмисленні вітчизняної філософської спадщини, передусім у вивченні духовної культури Києво-Руської доби. Талановитий педагог, Вілен Горський спромігся створити справжню історико-філософську школу, до останнього дня життя опікуючись вихованням нової дослідницької генерації. На його натхненних лекціях зросли сотні українських гуманітаріїв, його доповідям аплодували науковці Болгарії, Італії, Польщі, Росії, США, Франції, Швейцарії. Його багаторічній самовідданій праці завдячують своїм формуванням чимало відомих сьогодні кандидатів і докторів філософських наук.
Смерть Вілена Горського – болісна втрата для української філософської науки, освіти, культури. Пішов з життя Вчений, Професор, Особистість. Та залишилися щирі любов і повага до нього колег, учнів, усіх, кому пощастило зустрітися з цією дивовижною Людиною. Філософа не лише за фахом, Вілена Сергійовича вирізняли мудрість слова і діла, інтелігентність, толерантність, відкритість для іншого. Для колег він завжди був взірцем творчої невтомності, невичерпної енергії, високої моральності. Назавжди запам’ятаються його душевна щедрість, доброзичливість, оптимістичне ставлення до життя, непідробне бажання допомогти кожному, хто цього потребує. Злагода із собою, з ближнім, із цілим світом, у якій жив Вілен Сергійович, м’яким теплом огортала тих, хто його оточував.
Не стало Вілена Горського. Болем і сумом озвалася ця скорботна звістка в сотнях сердець, у яких назавжди залишиться світла і вдячна пам’ять...