У кожного з нас є своє житло. Велике чи маленьке, хороше чи погане, кімната, квартира чи приватний будинок. У когось воно схоже на холостяцький барліг, у когось — на строгий офіс, а в когось — на музей архітектури та дизайну. Ще недавно наші співвітчизники полювали на югославські гарнітури, німецькі кухні й арабські спальні. Потім з’явилося поняття «євроремонт», що часто-густо означало насправді нові шпалери, ковролін на підлозі, склопакети і жлобську сантехніку. Люди викидали чималі гроші для того, щоб перетворити свою затишну квартиру на безлику стандартну житлоплощу.
Насправді оформлення житла не так уже й жорстко залежить від доходів сім’ї, як може видатися на перший погляд. І якщо ви не плануєте найближчим часом змінити супутника життя, не слід ставитися недбало навіть до тимчасового пристановища. Перш ніж порекомендувати звернутися до фахівця з інтер’єрів, давайте спробуємо визначити, чим є житло для кожного з нас. Не впадаючи в надмірну вибагливість та фігуральність, скажу, що квартира — це дзеркало, в якому відбиваються наші характери, звички і спосіб життя.
Поки людина потребувала лише захисту від дощу, вітру і диких тварин, її цілком влаштовувала печера і вона не мала потреби в окремій дитячій кімнаті для підростаючого первісного покоління. Рабовласник зробив крок далі — він уже не міг обійтися без зони відпочинку (атріум) або без зони господарських споруд. А феодалам, з відомих причин, довелося перетворювати свої будинки на фортеці. Можна ще поговорити про палаци аристократів катерининської доби чи про професорські квартири-кабінети початку минулого століття, але повернімося в наші часи.
Оформлення житла стала диктувати мода: конструктивізм, модернізм або постмодернізм — які тільки течії не будили пристрасну натуру людини! Але розмірковувати про оформлення свого будинку варто починати не з вивчення модних набутків, а з самого себе. Квартира митця так само відрізняється від квартири вчителя, як картина на стіні від шкільної дошки. Житло спортсмена не сплутаєш із житлом музиканта, як не сплутаєш штангу з контрабасом. Ми не можемо почуватися так само затишно, як удома, у квартирі, котру обживала інша людина.
Ви, напевно, погодитеся, що сім’я з маленькими дітьми віддасть перевагу іншій обстановці, ніж літнє подружжя. Такі риси характеру, як запальність чи флегматизм, домування чи потяг до подорожей, богемна розкутість чи акуратність, яка доходить до педантизму, — усвідомлюємо ми це чи ні, — впливають на облаштованість нашого житла.
На Заході вже стало традицією перед візитом до архітектора замовляти соціально-психологічне дослідження сім’ї. Це потрібно, щоб отримати об’єктивну картину, на яку спиратиметься потім архітектор і фахівець з інтер’єрів. Інакше кажучи — це частина «технічного завдання», отриманого спеціалістами.
Поясню на прикладах. Ви можете сказати: «Ми хочемо проводити всі вечори разом, читаючи вголос», або «щоб телевізор, який ми всі дивимося, не заважав відпочивати бабусі», або «приймати гостей, але щоб шум при цьому не будив дітей». Варіантів може бути скільки завгодно. Спеціалісти називають їх «функціональними запитами».
Розібратися в усьому цьому буде легше, якщо ви ознайомитеся з класичним тестом (запитальником):
1. Кількість членів сім’ї.
2. Кількість поколінь у сім’ї.
3. Тип житла (квартира, будинок, гуртожиток, орендована квартира).
4. Вік кожного члена сім’ї.
5. Здоров’я кожного члена сім’ї.
6. Темперамент кожного члена сім’ї.
7. Соціальний стан.
8. Професії.
9. Захоплення.
10. Виконує хтось удома основну роботу?
11. Ставлення до порядку членів сім’ї.
12. Наявність дітей молодшого віку.
13. Ставлення до дітей у вашій сім’ї (вони в центрі уваги чи їх вважають цілком самостійними).
14. Стосунки між дорослими (маєте спільні інтереси, робите все спільно чи кожен живе своїм власним життям).
15. Чи є в домі тварини?
16. Чи часто ви переставляєте меблі?
17. Чи задовольняє вас існуюча обстановка?
Відповівши на ці запитання, ви зможете легше уявити, якою має бути ваша квартира в ідеалі. Нехай вас не бентежить, що захочеться відразу занадто багато і будь-яка квартира видаватиметься тісною. Всяке житло, навіть маленьку кімнату в гуртожитку, можна і треба організувати, правильно розмістивши функціональні зони. Для цього і потрібен соціально-психологічний аналіз сім’ї, до якого ми, з огляду на багаторічне виживання в державних квартирах, ще не звикли. Ситуація з потраплянням у стандартно-безлику квартиру кумедна лише у кінофільмі «Іронія долі, або З легким паром», а в житті це сумно і печально.