Хвацькі пейнтболісти |
…Коли по ногах почали шмагати гілки доісторичних чагарників, ми мужньо терпіли. Коли на голову ринув холодний дощ, нервово захихикали. Та коли зіткнулися ніс до носа з велетенським динозавром, який роззявив пащу і кинувся прямо на нас... «Мамочко!!!», «Допоможіть!!!», «А!!!», — хором зарепетували ми і не менш дружно... зареготали. Бо страховище й реліктовий антураж були хоч і дуже правдоподібні, але, звісно ж, не справжні. Це — дітище так званої об’ємної анімації, познайомитися з якою можна в єдиному в Криму кінотеатрі, де демонструються фільми з повним ефектом присутності. Тобто вас у потрібний момент то дощем накриє, то туманом сповиє, то землетрусом трусоне... І так раптом, так несподівано... Коротше, море захвату й буря емоцій забезпечені навіть найбільш «куленепробивним».
Спуск з Ак-Кая. Початок |
Стереотипи — річ украй підступна. Ну от чому в липні-серпні в Криму ніде яблуку впасти, а у травні-червні і другій половині вересня спостерігається практично повний туристичний штиль? Кажете, море тепле тільки два «високі» місяці? Але ж море — нехай і одне з основних, але аж ніяк не єдине багатство півострова! Згадаймо хоча б російську знать. Недарма ж вони приїжджали відпочивати сюди неодмінно навесні та восени. А все тому, що сприймали Крим насамперед як унікальний кліматичний курорт, оздоровлюватися на якому в цей час набагато комфортніше, ніж в умовах зашкалювання липнево-серпневої спеки.
Приборкувачі квадроциклів |
Зверніть увагу і на місце розташування колишніх маєтків великосвітських панів: вони однаково віддалені від моря та гір, там, де кримське повітря найбільш цілюще. Сьогодні переконатися в цьому можуть усі бажаючі — чимало таких особняків (наприклад, маєтки графа Філібера чи графа Устинова) перетворено на комфортабельні готелі. І, зауважте, цілком доступні за ціною. Особливо у міжсезоння. До речі, позахмарні ціни в пансіонатах і готелях ПБК — теж багато в чому з розряду застарілих стереотипів. Звісно, цілком ймовірно, що, коли ви приїдете до Криму самостійно і дізнаєтесь на рецепції хорошого готелю про вартість добового проживання в ньому, у вас округляться очі. Відкрию «секрет»: набагато вигідніше відпочивати в АРК, заздалегідь придбавши тур у солідного кримського туроператора. Крім усіх інших плюсів (серед яких, приміром, складена індивідуально для вас, з урахуванням саме ваших смаків і уподобань екскурсійно-розважальна програма), ціна за проживання відчутно знизиться.
Серед безумовних переваг кримського міжсезоння — відсутність вавилонської товкотнечі на пляжах. Наприкінці цьогорічного вересня — початку жовтня їхній пустельний вигляд налаштовував на поетичний лад. А вода в морі хоч і не спонукала до надто тривалих купань, але ласкаве сонечко, теплі деньки і пануюче навколо умиротворення та спокій із лихвою це компенсували. В ролі ще одного бонусу виступав смачнючий кримський виноград. Який, до речі, самі кримчани починають їсти наприкінці першого місяця осені, твердячи, що тільки тоді він стає по-справжньому солодким. І не помиляються!
Звісно, тепер від пляжно-морських утіх залишилися самі спогади. Але це аж ніяк не означає, що в Криму туристам робити нічого. Зовсім навпаки! Принаймні, столичні журналісти, котрі побували недавно на півострові в рамках прес-туру «Коли низький сезон стає високим» (організатори — кримський туроператор «ГЕЛИКА», страхова група ТАС і Національна туристична організація України), поїхали додому з масою захоплених вражень і сповнені позитивних емоцій.
Отже, що може запропонувати Крим гостям у міжсезоння? Оскільки знавці вважають, що осінь і весна — найкращий час для байкінгу, почнімо з велопрогулянок або велопоходів. Тривалість перших варіюється від кількох годин до одного-двох днів, других — від п’яти днів до тижня. Їдуть туристи (безумовно, у супроводі досвідченого інструктора) порожняком: табір із кухарем, провіантом і всім необхідним прямує за ними на автомобілі. Маршрути — найрізноманітніші і повністю залежать від побажання мандрівників. Рівнем своєї «веломайстерності» можете не перейматися, єдине, що від вас потрібно — вміння кататися на двоколісному коні. Але майте на увазі: якщо наважитеся на велопохід, день піде на підготовку, а в дорозі інструктор має право поміняти маршрут на легший, коли побачить, що обраний вам не під силу. «Велотуристичний» день (включаючи їжу, інструктаж, прокат спорядження) обійдеться приблизно в 150 грн.
Любителям кататися з ще більшим вітерцем — пряма дорога на Ангарський перевал, що за 15 хвилин їзди від Алушти. Тут туристам пропонують таку розвагу, як катання на квадроциклах. Маршрутів кілька, різних рівнів складності. Перш ніж вирушити в дорогу, вас відповідним чином екіпірують, проведуть необхідний інструктаж і (увага!) зажадають страховку, про яку прихильникам активного відпочинку, природно, слід подбати заздалегідь. Ціна півторагодинної прогулянки по простому маршруту — 280 грн.
Відчайдухам-шибайголовам раджу випробувати на собі новинку кримського турринку — унікальний атракціон під назвою «дюльфер». Це — спуск вертикальною площиною з альпіністським спорядженням. Бажаючим підкорити стометрівку скелі Ак-Кая (а саме там туристи можуть дістати чималу порцію «дюльферного» адреналіну) слід звертатися до контрольно-рятувальної служби Криму — єдиної на півострові, що займається організацією цих екстремальних розваг. Вартість одного спуску — близько 250 грн.
Чимало цікавого чекає на туристів у найдовшій кримській печері — Червоній, або татарською Кизил-Коба. Тут можна побачити підземну річку (в якій є золото, а у ванночках із кришталево чистою водою часом зустрічаються печерні перлини), на одному з поворотів зіткнутися ніс до носа з навіки застиглим «птеродактилем», помилуватися «Пізанською вежею». Ну і, звісно, познайомитися з Духом Печери. Про всяк випадок майте на увазі: раптом побачите, що на його оці з’явилася сльоза, руки в ноги — і бігом із лабіринту! Оскільки існує повір’я: якщо Дух починає «плакати», незабаром печеру затопить вода.
Подорож так званим малим «червонопечерним» маршрутом обійдеться в 10 грн. для дорослого і 5 грн. для дитини. А тих, хто не пошкодує 210 грн., одягнуть у гідрокостюми й поведуть «великим печерним шляхом», де, розповідають, відкриваються казкові красоти — водоспади, стометрові озера, фантастичної форми сталактити, величезні зали... Місцеві екскурсоводи з усмішкою згадують одну киянку, яка недавно побувала тут. Мало того, що 70-річна (!) жінка непохитно зносила всі тяготи чотиригодинної «великої» екскурсії (і це в десятикілограмовому гідрокостюмі!), то ще й після її закінчення на запитання: «Чи сподобалося?», не замислюючись відповіла: «Аякже! Наступного року діда свого привезу!..»
— ...Зліва, зліва заходь!
— Та куди ж ти стріляєш!!! Мазило!..
— Ура!!! Вбив!..
Ці вигуки постійно долинали з майданчика дитячого оздоровчого табору «Атлантика», що в Байдарській долині біля с.Передове. Задоволення від гри в пейнтбол словами не описати. А щоб його відчути, потрібно не так уже й багато: купити 50 —100 куль (вартість однієї — 75 коп. для дорослих і 50 коп. для дітей), узяти в руки «рушницю» — маркер, вдягтися у військову форму і приготуватися грати у війнушку. І хто сказав, що ця розвага не для дівчат?.. Тут же, в «Атлантиці», можна покататися на конях. За годину кінної прогулянки доведеться заплатити 50 грн.
А от година джип-сафарі обійдеться вдвічі дорожче. Але, по-перше, машина може взяти як одного, так і чотирьох пасажирів — на ціну це не впливає. По-друге, організатори турів джип-сафарі гарантують: туди, куди можуть завезти туристів вони, не доставить ніхто, тільки на їхніх машинах гості мають можливість потрапити до будь-якої важкодоступної точки гірського Криму. До речі, надається і така послуга, як оригінальні весільні тури. Молодята сідають у джип, їдуть у цілком безлюдне місце і залишаються там на обумовлений час зовсім самі. Хіба не романтично?..
«Посвідчення водія-ословода. Цим підтверджується, що Семиволос Павлина успішно склала іспит із ослознавства й практичного ословодіння. Видано єдиною в СНД ослиною фермою «Чудо-ослик». Ось так! А скільки дістаєш задоволення перш ніж стати «дипломованим» ословодом! Навіть уявити собі не могла, наскільки це класно — кататися на віслючках!.. Виявляється, вони не просто не вперті й не дурні, а зовсім навпаки — дуже сумирні, розумні й доброзичливі. Просто віслючки — істоти, котрі піклуються про своє здоров’я: коли їм щось загрожує чи на спину сідає людина або дуже напідпитку, або яка важить більше, аніж під силу везти тварині, тоді їх справді з місця не зрушиш. У всіх інших випадках на вас чекає надзвичайно приємне катання. У міжсезоння вартість годинної прогулянки для дорослих становить 30 грн., для дітей — 15 грн.
Підкріпитися після катання раджу в розташованій неподалік від ослиної ферми чайхані «У Айше», що біля підніжжя Мангупа. Ситний і дуже багатий обід із лагмана, чебуреків, мантів і чаю з місцевих трав із чудесними татарськими ласощами під назвою «парварда» обійдеться максимум у 17 грн. Характерно, що всі тамтешні страви готують на джерельній воді і на дровах: тут немає газу. Бажаєте поласувати рибними делікатесами? Тоді вам пряма дорога до Балаклави, у недавно відкритий ресторан «Избушка рыбака» (до речі, балаклавці стверджують, що саме восени риба найсмачніша). Вас так почастують!.. Особливо рекомендую «Морський тайфун» (асорті з морепродуктів — рапана, мідій, кальмарів і морської капусти), «Рибальський бенкет» (асорті зі свіжовиловлених султанки, ставриди, окуня, кефалі, катрана та камбали) і юшку, приготовлену за рецептом, викладеним Олександром Купріним у його знаменитих «Лістригонах». Якщо зможете після всієї цієї «гурманщини» дихати, замовте на «десерт» щічки камбали, запечені під сметанним соусом. Смакота неймовірна!
Ну а після такої багатої вечері саме час зазирнути до якогось нічного клубу. Наприклад, у модні алупкінські «Кеды». Або вирушити на прогулянку вечірнім Севастополем. Хто сказав, що багрянець осіннього вбрання не пасує цьому білосніжному літньому місту?…