Купівля ноутбука — справа серйозна, особливо якщо враховувати досить високу середню вартість цих пристроїв і той факт, що ринок персональних комп’ютерів розвивається останнім часом надто динамічно, а мобільні комп’ютери піддаються модернізації менше, ніж звичайні персоналки.
Тому, плануючи таку покупку, насамперед необхідно визначитися — чи потрібний вам комп’ютер, який тривалий час залишатиметься сучасним (навіть якщо за нього доведеться віддати досить круглу суму), чи ж варто підшукати ноутбук дешевший (щоправда, тоді ви ризикуєте у недалекому майбутньому опинитися перед необхідністю вкладати в ноутбук додаткові кошти, а може, й взагалі змінювати його на щось більш сучасне). Відповідь залежатиме насамперед від завдань, які ви збираєтеся доручити своєму мобільному другові. Якщо з його допомогою ви плануєте вирішувати досить складні проблеми (як, приміром, опрацювання графіка чи складних баз даних), то ліпше все ж дещо переплатити. Якщо ж ноутбук купують для опрацювання текстів у редакторі Word або простеньких табличок у Excel, то можна зупинитися й на більш простій моделі. Купувати ноутбук тільки заради ігор навряд чи потрібно, оскільки його продуктивності для більшості сучасних ігор буде недостатньо (в основному це стосується відеопідсистеми, а не процесора, оскільки вже існують ноутбуки на базі Intel Pentium III 500 MHz).
Також варто звернути увагу на те, що є кілька можливих схем, за якими створюються мобільні комп’ютери. Вибір схеми також має визначатися завданнями, які ви збираєтеся доручити ноутбуку.
Є три основні типи ноутбуків.
Схема «все в одному»
Комп’ютери, виконані за цією схемою, мають умонтованими практично всі ті ж пристрої, що й їхні стаціонарні побратими (CD-ROM, дисковод, внутрішній модем). З одного боку, така схема певною мірою спрощує процес експлуатації. Проте, з огляду на те, що всі пристрої містяться всередині ноутбука, це не може не позначитися на його вазі, розмірі, отже й мобільності. Все-таки є різниця в тому, чи носити із собою додаткові 3—3,5 кілограма чи 1,5—2 (приблизно стільки важать надтонкі й легкі ноутбуки). Отже пристрої «все в одному», швидше придатні для стаціонарного використання вдома або в офісі, приміром із метою економії місця чи підняття престижу. А мобільність такого ноутбука може знадобитися в разі потреби взяти його із собою на переговори чи додому. Для тривалих і частих поїздок він навряд чи підійде.
І тонкіші
Протилежністю ноутбукам типу «все в одному» є надтонкі (вони ж надлегкі) моделі, що, відповідно, мало важать і займають куди менше місця. Проте досягнення таких характеристик потребує певних жертв, і тому такі важливі пристрої, як привід CD-дисків і дисковод, виявилися, що називається, «за бортом». За необхідності в них досить приєднати зовнішній дисковод (або CD-ROM) до відповідних портів ноутбука за допомогою спеціального кабелю. Такий варіант гарний для того, хто пред’являє підвищені вимоги до розмірів і ваги ноутбука і при цьому нечасто користується приводом CD-дисків і дисководом, а також використовує для передачі й обміну інформацією інфрачервоний порт, модем або пряме з’єднання з другим комп’ютером за допомогою кабелю. Щоправда, необхідно зазначити, що останнім часом виробники мобільних комп’ютерів знайшли цікаве рішення, яке дозволяє сполучити всі принадності надтонких ноутбуків з універсальністю комп’ютерів типу «усе в одному». Купуючи нову модель полегшеного ноутбука практично будь-якого виробника, ви можете купити опціональний блок розширення (має різні назви в різних виробників) — щось середнє між доком-станцією і портом-реплікатором. Як правило, цей пристрій відповідає за розмірами (довжині та ширині) самому ноутбуку, підключається до нього знизу і має вмонтовані CD-ROM, дисковод і, залежно від виробника й моделі, сітьову картку, додатковий жорсткий диск або другий акумулятор.
Полегшує така схема й трансформацію вашого надтонкого ноутбука в повноцінний офісний комп’ютер, а також інтеграцію в єдину корпоративну мережу (якщо блок розширення має вмонтовану сітьову карту). Слід зазначити, що все вищесказане відноситься не до найменших із надлегких ноутбуків, типу Toshiba Portege третьої серії чи Fujitsu серії В, а до їх старших товаришів, що також відносяться до надтонких ноутбуків, але мають, як правило, 12,1- або 13,3-дюймові матриці (Toshiba Portege сьомої серії, IBM 570, Fujitsu серії L).
А ось тому, хто, з одного боку, все ж хоче мати вмонтований CD-ROM (або дисковод), а з іншого — надає великого значення мобільності свого комп’ютера, можна порадити моделі, створені за модульною схемою. Такі ноутбуки мають один або кілька універсальних відсіків, в які, залежно від потреб користувача, може встановлюватися той чи інший пристрій (як правило, це CD-ROM чи флоппі-дисковод, але може бути й ZIP- або LS-120-дисковод, і DVD-ROM, і друга батарея чи жорсткий диск). Така схема дозволяє отримувати різноманітні конфігурації й при цьому економити у вазі. У тому випадку, якщо необхідно використовувати відразу два пристрої, призначених для універсального відсіку, то другий з них приєднується до ноутбука за допомогою спеціального кабелю. Причому останнім часом з’явилися моделі, які мають два універсальних відсіки — класичний внутрішній та зовнішній, що дозволяє отримати ще більшу кількість комбінацій пристроїв, отже, підвищує універсальність ноутбука й полегшує (у силу стандартних розмірів модулів) його обслуговування.
Крім всіляких пристроїв, призначених для установки в універсальний відсік, більшість виробників пропонує також спеціальну заглушку для нього, установка якого дозволяє ще трохи знизити вагу ноутбука (на 200—300 г, залежно від замінного пристрою).
Вибираємо процесор
Що ж до продуктивності ноутбуків, то тут приблизно така сама картина, що й серед звичайних комп’ютерів. Тобто є, як і більш дешеві моделі на базі вже застарілих процесорів класу Pentium, так і дуже дорогі на базі Pentium III. Єдина відмінність полягає в дещо більш пізньому впровадженні нових досягнень на ринку ноутбуків, що пояснюється складністю адаптації процесорів до умов мобільного використання. Так, якщо найсучаснішим процесором компанії Intel для настільних систем є Pentium III із тактовою частотою в 733 мегагерца, то в найсучасніших ноутбуках використовується поки що лише Intel Mobile Pentium III 500 MHz. Причому продуктивність звичайних процесорів навіть із тією ж тактовою частотою, що й мобільних, усе одно вища. Що ж до процесорів від компанії AMD, то, на жаль, на ринку мобільних систем поки що представлені лише K6-2 і K6-III, процесори, які успішно борються з продукцією компанії Intel у цілочисленних операціях (тобто такі, що добре підходять для роботи з офісними додатками), але поступаються їм в операціях із плаваючої комою.
Як ми вже писали, при виборі того або іншого процесора насамперед варто визначитися з тим, як ви збираєтеся використовувати свій ноутбук. Якщо лише для роботи в стандартних офісних додатках, то варто вибрати ноутбук на базі процесора AMD K6-2, або Intel Mobile Celeron. Якщо ж передбачається активна робота з графікою, складними мультімедійними продуктами, то краще купити ноутбук на базі Intel Mobile Pentium II або навіть Pentium III із тактовими частотами від 400 до 500 мегагерц. А загалом, тут діє те саме правило, що й для звичайних комп’ютерів, — чим міцніший процесор (і, відповідно, дорожчий), тим довше він відповідатиме вимогам нового програмного забезпечення. Інше питання, чи варто сильно переплачувати сьогодні за те, що завтра буде дешевшим, а в результаті все одно застаріє.
Екран, він же матриця
На сьогоднішній день основною характеристикою для кінцевого користувача є його розмір, що впливає не лише на вирішення матриці й якість сприйняття інформації, а й на вагу ноутбука та його енергоспоживання. Що ж до розміру, то варто зазначити, що комп’ютери з матрицею 10,4—13,3 дюйма більше підходять для мобільного використання завдяки меншій вазі та енергоспоживанню. Ноутбуки з 14,1- і 15-дюймовими екранами важать, як правило, значно більше, виконуються за схемою «усе в одному».
Жорсткий диск
Накопичувачі для ноутбуків, так само як і мобільні процесори, трохи повільніші за своїх повнорозмірних товаришів, проте вони менші, легші й, що найголовніше, спроможні витримувати набагато більші навантаження, причому як у виключеному, так і у включеному стані. Що ж до ємності, то існують жорсткі диски з обсягом дискового простору до 14 гігабайтів, і ця цифра продовжує збільшуватися. Для комфортної роботи з більшістю сучасних додатків, включаючи ігри, досить 8—10-гігабайтного диска.
Пристрій позиціонування курсору миші
Є два основних типи таких пристроїв — мікроджойстик (TrackPoint, AccuPoint), розміщений, як правило, між клавішами G і H, і пристрій типу TouchPad (можлива інша назва) — панелька на площадці перед клавіатурою, управління здійснюється шляхом переміщення по ній вказівного (або іншого) пальця. Зустрічаються й більш екзотичні варіанти, приміром, монітори, що реагують на натискання спеціальним олівцем, але вони звичайно доповнюють один із вищезгаданих.
Порти для підключення зовнішніх пристроїв
Всі сучасні ноутбуки мають паралельне, послідовне, PS/2 і USB розняття, плюс розняття для підключення зовнішнього монітора й інфрачервоний порт, що дозволяє встановлювати бездротовий зв’язок з пристроями, оснащеними таким самим портом. У випадку наявності вмонтованого модему або сітьової карти будуть також наявні відповідні розняття для телефонного або мережного шнурів. Для підключення найрізноманітніших додаткових пристроїв застосовуються і PCMCI-розняття (у них вставляются PCMCI-карти, це може бути й модем, й інтерфейсна карта сканера і т.п.)
Як правило, стандартний ноутбук має два таких розняття, які дозволяють установлювати два PCMCI-пристрою другого типу, або одне третього, проте в надтонкого ноутбука він може бути лише один. Крім того, більшість ноутбуків має спеціальне розняття, що не має аналогів у звичайних комп’ютерів і призначене для підключення до порту-реплікатора, доку-станції чи бази з CD-ROM і дисководом (для надтонких ноутбуків).
Перший з даних пристроїв повторює всі розняття самого ноутбука й просто полегшує підключення до різноманітної периферії, яку використовують в офісі. Док-станція являє собою складніший пристрій розміром практично зі звичайний системний блок, що, крім дублюючих портів, може мати кілька стандартних PCI слотів розширення, а також CD-ROM, модем, сітьову карту (за відсутності їх у ноутбука) і додатковий жорсткий диск. А от база розширення є доповненням до надтонких ноутбуків і має вмонтовані CD-ROM, дисковод та інші пристрої й дозволяє перетворювати такі ноутбуки на машини класу «все в одному».
Акумулятор
Сучасні ноутбуки мають літієві (літій-іонні, LiION) батареї, що дозволяють працювати від однієї до трьох годин залежно від моделі ноутбука й виконуваних завдань. Це справедливо практично для всіх ноутбуків — як великих, що споживають багато енергії, так і для маленьких і економічних. Просто чим більше енергії комп’ютер споживає, тим більш ємною батареєю він комплектується. Тому, хто часто й багато працює з ноутбуком від акумулятора, а не від блока живлення, варто звернути увагу на опціональну батарею підвищеної (подвійної чи потрійної) ємності, що дозволяє суттєво збільшити час автономної роботи. Такі батареї пропонують для своїх ноутбуків більшість виробників.
«Споживач»