Професор біології Стоматіс Пателарос — один із найзатребуваніших екскурсоводів острова Крит. А ще цей корінний критянин вільно говорить російською мовою й так задушевно співає українські пісні!.. Просто не віриться, що перед тобою — чистокровний критянин.
— Стоматісе, звідки таке знання російської та української?
— Російську мову освоїв на біологічному факультеті Харківського університету імені Каразіна, де я навчався на кафедрі фізіології людини і тварин, а потім — в аспірантурі. У цілому — десять років. А українські пісні запам’яталися самі по собі. Якось почувши, їх просто не можна не полюбити. Оскільки вони — сама гармонія.
— Що стало поштовхом до вашого рішення поїхати навчатися саме в колишній Радянський Союз? Можливо, було якесь коріння?
— Мої батьки, корінні критяни, ніяк не були пов’язані з Україною. Батько Василіс Пателарос — художник-карбувальник, мама Іоанна Пателару — домогосподарка. Але відповідно до легенди нашої родини, десь на території колишнього Союзу спочивають мощі мого предка святого Афанасія Пателароса. Де саме — я не знав. Але з дитинства горів бажанням відшукати місцезнаходження цих мощів. Тому я багато читав про історію й культуру слов’ян, спілкувався з нечисленними тоді ще приїжджими, і зрештою ще й загорівся бажанням пізнати «загадкову слов’янську душу». Крім того, мене приваблював гідний рівень радянської освіти. І, безумовно, слов’янки — найкрасивіші жінки в світі.
— І чим закінчилося спілкування зі слов’янками?
— Раптовим, за грецькими мірками, весіллям. У Харкові я познайомився з Оленою Воробйовою, котра стала моєю дружиною, і в нас народився син Василь. Нині йому 15 років. Він вільно володіє грецькою й російською. Мені сорок, і я вважаюся дуже молодим татом. Оскільки греки традиційно одружуються досить пізно: жінки ближче до тридцяти, а чоловіки — до сорока років. Моя дружина працює в готельному бізнесі. За ці роки Олена чудово опанувала грецьку мову й секрети місцевої грецької кухні. Хоча без традиційно слов’янських страв у нас не обходиться жодне торжество.
— Як потрапили до Харкова?
— На перший погляд випадково. Просто екзамени здав у Москві, звідки й отримав розподіл на навчання до Харкова. Але, з’ясувалося, неспроста.
На п’ятому курсі університету я познайомився з професором Валерієм Бондаренком. Він розповів мені про те, що в кафедральному Благовєщенському соборі м. Харкова зберігаються мощі святого Афанасія Пателароса з острова Крит. Коли я почув про це, вухам своїм не повірив. Немов доля зводила мене з моїм історичним родичем!
Свого сина Василя ми хрестили біля мощів святого Афанасія в харківському Благовєщенському соборі.
У 1995 році, після того, як я закінчив дисертацію й одержав науковий ступінь кандидата наук, ми приїхали жити на Крит. Вступивши до школи екскурсоводів у Іракліоні, я здобув ще одну освіту.
— Чому ви, професор біології, перекваліфікувалися на екскурсовода?
— Я займався наукою й одержував від цього задоволення. А після повернення на Крит мене, як знавця російської мови, попросили поперекладати одному екскурсоводу, потім другому, третьому. І я захопився. Адже це постійне спілкування з людьми, можливість передати їм своє відчуття Греції — її природи, історії, культури. При цьому знання біології мені завжди дуже допомагає. І я вирішив поміняти професію. Адже наявність улюбленої роботи — один із найважливіших чинників у житті. Багато в чому його якість залежить від цього чинника.
— Які риси характеру, на вашу думку, найбільше ріднять слов’ян і греків, а які, навпаки, діаметрально протилежні?
— Між нами багато спільного. Одна релігія — православ’я. Наші відносини скріпилися в часи Візантії й у всі важкі періоди історії людства. У слов’ян і греків схожий менталітет. Ми емоційні люди, не любимо дисципліну, не вельми спритні, але радіємо життю й дивимося на світ по-філософськи. При цьому любимо займатися політикою, і наші суспільства дуже політизовані.
Вважаю, у греків більше виражений індивідуалізм порівняно зі слов’янами, причому ще з давніх часів. Чимало на це впливає той факт, що в Греції давно укоренилися умови капіталістичної формації. А слов’яни відрізняються від греків максималізмом у поведінці й постулатах. Проте нас об’єднує значно більше, тому греки та слов’яни мають бути завжди разом і допомагати одне одному.
— Чи тягне вас в Україну?
— Звісно. Періодично я відвідую Харків і завжди приходжу в собор вклонитися мощам свого великого предка.
Адже для мене Україна — друга батьківщина. Місце, де назавжди залишилася частина історії моєї родини та минулі кращі роки моєї молодості.