Уже кілька років в Україні працюють спеціальні антикорупційні органи.
Спеціалізована антикорупційна прокуратура (САП) підтримує державне обвинувачення в судах із корупційних справ, які веде національне антикорупційне бюро (НАБУ). Крім того, САП наглядає за дотриманням законів під час проведення оперативно-розшукової діяльності детективами НАБУ. І, хоча САП створювалася як абсолютно нова модель, з оновленими підходами до кримінального процесу, де, як у футболі, в кожного є свої місце та завдання, окремі старі проблеми загальних прокуратур досі залишаються.
Спеціалізовану антикорупційну прокуратуру з самого початку було створено в рамках нової моделі (без слідчих, оперативних працівників, тільки детектив), з нуля дібрано прокурорів. А саме прокурор, за чинним КПК, - центральна фігура незалежного розслідування. Тому правозахисники вирішили дізнатися, чи змінився підхід на етапі досудового розслідування у САП, порівняно зі звичайною моделлю в загальних прокуратурах.
Упродовж 2017–2018 років команди Експертного центру з прав людини та програмної ініціативи "Права людини і правосуддя" Фонду "Відродження" працювали над дослідженням "Роль процесуального керівника - прокурора САП на досудовій стадії кримінального процесу", щоб виявити, які моменти в роботі антикорупційної прокуратури потребують удосконалення, а які - можуть бути поширені як успішні практики на інші правоохоронні структури.
Дослідники отримали доступ до всіх проваджень органу, опитали майже всіх прокурорів САП, провели фокус-групи та інтерв'ю з детективами НАБУ, адвокатами і слідчими суддями, проаналізували статистику.
Чи є незалежність?
Згідно із законом, САП даються підвищені гарантії незалежності (серйозний конкурс на посаду, вищі зарплати, певна відокремленість від ГПУ).
Але антикорупційна прокуратура не є повністю незалежною від ГПУ, розповідає доктор юридичних наук, керівник програми "Права людини у досудовому розслідуванні" Експертного центру з прав людини Андрій Орлеан: "Є певні ризики незалежності всього органу. Певні процедури проходять через ГПУ: є канцелярія, координація міжнародно-правової діяльності, кадрові питання, бухгалтерія, охорона державної таємниці, зв'язки з громадськістю. Тут можуть бути ризики: існує можливість створення певних перешкод з боку ГПУ, а також витоку інформації під час проходження документів через канцелярію ГПУ, направлення запитів про міжнародну правову допомогу тощо".
При цьому більшість прокурорів САП (39% опитаних) вважають себе незалежними.
Нагадаємо, торішнє дослідження загальних прокуратур засвідчило, що прокурори у процес розслідування особливо не втручалися, 60% опитаних погоджували свої рішення, лише 11% прокурорів реально відчували себе незалежними.
"Це важливе відкриття, особливо порівняно з прокурорами загальних прокуратур, проте й тут є певні ризики: керівниками груп призначаються керівники відділів ГПУ. Тобто є конкретний прокурор САП, який де-факто відповідає за провадження. Але де-юре кінцеве рішення може бути саме за керівником групи - керівником відділу ГПУ", - каже Андрій Орлеан.
Крім того, бувають випадки, коли сам керівник САП визначає підслідність за іншим (не НАБУ) органом досудового розслідування.
Є проблеми і з особливостями взаємодії між САП та НАБУ: існує структурна неузгодженість між органами, що створює перешкоди для взаємодії між процесуальним керівником та детективом у кримінальному провадженні. Складна структура забирає більше часу в рядового детектива і прокурора на узгодження своїх дій із численними керівниками та збільшує ризик неефективного адміністративного втручання у кримінальне провадження.
Серед позитивних моментів: 100% прокурорів САП відзначили, що, на відміну від прокурорів загальних прокуратур, вони не підлаштовуються під статистику стосовно відкритих/закритих проваджень, бачать себе вільними у прийнятті рішень. Крім того, прокурори САП зазначили, що їм не загрожує ні дисциплінарне, ні фінансове покарання за отримання судового рішення на користь обвинувачуваного, на відміну від загальних прокуратур, де прокурорів позбавляють премій
Як відбувається затримання?
КПК надає детективам і прокурорам додаткову підставу для затримання особи (п. 3 ч. 1 ст. 208): якщо людина вчинила корупційний злочин і може втекти, працівники НАБУ та САП можуть затримати її без ухвали суду. І цю норму, як показало дослідження, дуже активно використовують детективи та прокурори, які не завжди ретельно оцінюють реальний ризик утечі підозрюваного. Часто детективи НАБУ затримують людину через тривалий час після вчинення злочину, а така практика суперечить положенням Конституції України.
"Не завжди обґрунтовують ризики втечі підозрюваного. Інколи у протоколах зазначають кілька причин затримання, які можуть суперечити одна одній. Така практика може свідчити про неналежне обґрунтування затримання", - розповідає кандидат соціологічних наук, виконавчий директор Експертного центру з прав людини Юрій Бєлоусов.
І, хоча в роботі детективів НАБУ і прокурорів САП не було виявлено практики нереєстрації фактів затримання (що дуже поширена в діяльності слідчих та оперативних підрозділів поліції), сама політика діяльності полягає в тому, щоб усі підозрювані були затримані.
"Виявлено випадки, коли затримання і вибір запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою прокурори використовують із метою примусу до співпраці. Були такі висловлювання: "Хай посидить, подумає". З погляду Європейського суду з прав людини, це - свавілля", - вважає Юрій Бєлоусов.
Тому, кажуть дослідники, безумовного дотримання прав людини у САП наразі немає. Хоча, наприклад, жодних фактів застосування катування або насильства дослідники не виявили.
"Були повідомлення адвокатів про кілька випадків, коли несвоєчасно надавалася медична допомога. Ми в дослідженні говоримо, що ненадання допомоги за певних обставин може розглядатись як неналежне поводження, іноді - як катування. Тому прокурорам треба більше уваги приділяти цим питанням", - підкреслює дослідник.
Обвинувальний характер кримінального процесу
Дослідники дійшли висновку, що загальний процес у САП наразі вищий, ніж в інших прокуратурах. За словами експертів, прокурори САП активніші в судових засіданнях, частіше беруть у них участь, самостійно обґрунтовують клопотання, інколи їм допомагають детективи. Статистики з односекундним виступом у суді, яку було зафіксовано в попередньому дослідженні, в антикорупційній прокуратурі немає.
Але, за словами кандидата юридичних наук, керівника програми "Права людини та правосуддя" Експертного центру з прав людини Володимира Венгера, наразі і в САП залишається обвинувальний характер сприйняття кримінального процесу.
Рідкісними бувають випадки клопотання прокурорів САП про обрання запобіжних заходів, не пов'язаних із триманням під вартою. Прокурори САП не завжди додають до клопотання про застосування арешту майна докази обставин, на які вони посилаються.
"Не виключені випадки зловживання, бо інколи присутність власника майна в окремих ситуаціях могла б захистити право власника. Ми зафіксували випадки формального вилучення майна, коли, попри накладення арешту на одне майно, фактично, намагаються заарештувати набагато більше. Відбувається фактичне, а не юридичне накладення арешту на майно. І повернення майна для людей стає проблематичним", - підкреслює Володимир Венгер.
Основне навантаження у збиранні доказів лягає на детективів. Тим часом прокурори САП, на відміну від прокурорів загальних прокуратур, більше включені до цього процесу. Зокрема, вони беруть участь у плануванні та визначенні стратегії розслідування. При цьому прокурори беруть участь у допиті підозрюваної особи, допиті свідка, обшуку, а також огляді.
Як засвідчило дослідження, наразі прокурори САП не бояться приймати рішення про закриття кримінальних проваджень, бо вважають, що, прийнявши законне рішення, покараними не будуть. Це відрізняє їх від інших прокурорів, оскільки в загальних прокуратурах за закриття проваджень процесуальних керівників карають.
На думку експертів, прокурори САП краще усвідомлюють права людини, бо розуміють необхідність забезпечення допустимості доказів; не хочуть притягувати невинну особу до відповідальності; хочуть захистити самих себе від притягнення до відповідальності, якщо порушать права підозрюваного. Дослідники вважають, що цьому сприяє й більш кваліфікована робота детективів НАБУ, які обізнані з вимогами чинного кримінально-процесуального законодавства.