Результати вивчення родинного стану в деяких європейських країнах багатьох шокували. В Ісландії, приміром, 62 відсотки дітей у 1999 році народилися поза шлюбом. У Норвегії цей відсоток дорівнює 49, у Франції — 41, у Великобританії — 38. Навіть в Ірландії, глибоко католицькій країні, поза шлюбом народилася кожна третя дитина, що можна порівняти з показниками «розпусної і розбещеної» Америки.
Зрозуміти, що відбувається з «бабусею Європою», вкотре спробували журналісти International Herald Tribune. Вони опитали безліч пар із різних країн, які багато років живуть разом, мають спільних дітей, проте не збираються одружуватися. У відповідь на запитання «Чому?» найчастіше вони чули зустрічне запитання: «А що нам дає одруження?»
Як з’ясувалося, європейці вважають за краще юридично оформляти свої стосунки насамперед у тих випадках, коли без цієї формальності може виникнути якесь пораження в правах або самих партнерів, або їхніх дітей. Цивільні шлюби і позашлюбні зв’язки стали настільки поширеними, що давно вже не викликають осуду з боку громадськості. Дійшло до того, що першою леді Ірландії вважається не офіційна дружина норвезького прем’єр-міністра, з якою він не розлучається через дітей, а його багаторічна «цивільна» дружина. А міністр нафтової промисловості, будучи незаміжньою, завагітніла, народила дитину і виховувала її, не розлучаючись з міністерським портфелем.
Норвезька пара, яка прожила в незареєстрованому шлюбі 23 роки і виростила сина, в інтерв’ю журналістам заявила, що якби їхня дитина зіткнулася з проблемами соціалізації, то вони обов’язково оформили б свої стосунки. Проте серед однолітків сина позашлюбних дітей набагато більше, ніж «нормальних», і нині уже він сам не збирається реєструвати шлюб із своєю дівчиною.
І ось отут і виникає цікавий нюанс: набагато більше, ніж діти, через відсутність легалізації шлюбу переживають батьки. Багато хто з них обманюють своїх знайомих, кажучи, що дочка заміжня, а син одружений. Та й самі пари в гостях або в поїздках найчастіше представляються як чоловік і дружина. І зовсім не тому, що соромляться свого становища. Просто попросити передати ключ «моїй дружині» набагато простіше, ніж адресувати його «матері моїх дітей».