Рідко якій сучасній мамі вдається повністю «догуляти» декрет. Реалії ринкової економіки набагато раніше, аніж через три роки після народження малюка, ставлять перед жінкою питання: «З ким залишити дитину? ».
«Заступник» мами
Переді мною ця проблема постала, ледве крихітці виповнився рік. Про дитячий садок не могло бути і мови: по-перше, таких маленьких тепер не приймають, а по-друге, малюк легко застуджується, а отже, ходитиме туди через два дні на третій. «Доведеться запрошувати няньку!» — вирішили ми з чоловіком й активно почали шукати.
Справа ця виявилася не з легких. Всі знайомі пенсіонерки, котрі при зустрічах радісно спілкувалися з малюком, «відсіялися»: хтось уже підробляє, когось різко схопив радикуліт чи потребувала постійної уваги хвора родичка, а хтось розводить котів і може чимось заразити дитину.
Довелося вдатися по допомогу преси. У першому ж ліпшому номері рекламного видання виявилося десь 20 оголошень, які пропонували послуги гувернанток. Зрадівши такій кількості, вибрала найкраще оформлене і зателефонувала.
— Добрий день, мені потрібна гувернантка.
— $30 за годину, $50 — за дві.
— Що? ! — отетеріло перепитала я.
— Це інтим-послуги, — відповіла співбесідниця і, втративши до мене будь-який інтерес, кинула слухавку.
«Так, моєму маляті явно зарано знайомитися з подібними «гувернантками», — подумала я і набрала наступний номер. Але й там, як і по двох інших, мені відповів диспетчер секс-фірми. Геть зневірившись, я звернулася до однієї з них:
— Скажіть, як же відрізнити рекламу секс-агентства від оголошення фірми, що дійсно пропонує гувернанток?
— Візьміть іншу газету, — порадила та й відключилася.
Придбавши в найближчому кіоску один із вітчизняних журналів для батьків, я відразу знайшла кілька солідних реклам фірм, що спеціалізуються на необхідних мені послугах. У першій же мені зраділи як рідній. Привітна менеджер Марина, з’ясувавши вік мого карапуза і час, на який потрібна буде нянька, відразу защебетала:
— На ринку ми вже п’ятий рік, у нас працюють досвідчені педагоги, колишні вихователі дитячих садків і ті, хто закінчив спеціальні курси. Наші няньки й гувернантки можуть повністю доглядати дитину будь-якого віку: годувати, водити на прогулянки, вкладати спати, робити зарядку. А також виховувати і навчати за різними методиками, в тому числі і закордонними.
— Скільки коштують ваші послуги?
— Долар за годину ви платите няні і 70 доларів — за послуги агентства. Якщо, як ви сказали, вам потрібно по 7 годин на день, то на місяць вийде $168. Вас влаштовує така сума?
— Так, але чи можу я бути впевнена, що до мене не прийде аферистка?
— Що ви, дані паспорта і трудові книжки співробітників знаходяться на фірмі. Ви можете приїхати і подивитися каталог, поговорити з потенційною нянькою в нашому офісі. Потім відібрана кандидатка попрацює у вас кілька тижнів пробно, і якщо ви спрацюєтеся, то підпишете з фірмою договір.
— Ви якось контролюєте здоров’я співробітниць?
— У всіх є санітарні книжки: за бажання ви зможете їх подивитися. Крім того, у договорі можна обумовити, щоб нянька раз на півроку пройшла медобстеження.
Діалоги з менеджерами інших подібних контор практично нічим не різнилися. Ціни на послуги стандартні — $1 за годину плюс $60—70 одноразово фірмі. У будь-якій подібній поважній фірмі є каталог співробітниць, який зобов’язуються змінювати за вимогою клієнта. Всі вони, за словами менеджерів, навчалися на курсах і володіють стандартним набором знань й умінь в галузі першої меддопомоги, вікової педагогіки та психології, гігієни та загартовування, дієтології, а також методиками ігор, що сприяють розвитку, навчання за дошкільною програмою і рядом предметів шкільної. Власне, останнім і відрізняється гувернантка від няні. Крім догляду за дитиною вона може вивчати з нею, скажімо, іноземну мову.
Звичайно, в агентствах мене запевняли, що всі потенційні няньки проходять усілякі психологічні тести на емоційну стійкість, вміння знаходити спільну мову з дитиною і батьками, психічне здоров’я. Але перевірити чи так це насправді дуже складно, особливо, якщо дитина дуже маленька, а батьки цілий день на роботі. Відомі приклади, коли цілком приємні з вигляду няні били малят або взагалі з ними не розмовляли, виконуючи все необхідне мовчки. Повної гарантії в цьому питанні не дасть жодне агентство. Тому батьки викручуються хто як може. Одні ставлять приховані відеокамери, залишають включеними магнітофони чи мікрофони факсів, інші вдаються по допомогу всюдисущих сусідів, треті перевіряють реакцію на «другу маму» самого малюка: якщо він їй радісно всміхається і задоволено йде на руки — все гаразд.
Коли няньку, яка відповідає всім вимогам знайдено, дуже важливо налагодити з нею довірчі стосунки. Це розв’яже багато проблем. До того ж маляті корисно побути якийсь час не з мамою, а з іншою людиною, котра про нього піклується. Оскільки нянька є «заступником» мами з «виховної частини», то варто передати їй і свої батьківські права — на той період, поки мами й тата немає вдома. Якщо вона відповідає за дитину, то має право карати й заохочувати малюка. Після того, як ви узгодили спільну виховну лінію та методи впливу на дитину, не варто, принаймні відкрито, втручатися в дії няні. Також не можна залишати без уваги і спроби маляти поставити няньку «на місце», принизити. Важливо навчити дитину поважати й цінувати іншу людину, особливо, якщо вона цього гідна.
Якщо ви все ж таки вирішили шукати няньку самостійно, без допомоги агентств, то потрібно врахувати вік маляти. Дитині до року більше підійде нянька з медичною освітою — саме медики працювали раніше у ясельних групах дитячих садків. Старшим малюкам, запевняють фахівці з дошкільного виховання, потрібен педагог — аби грамотно навчати самообслуговування (тримати ложку, вдягати трусики чи шкарпетки, привчати до охайності) і розвивати мову.
Дитсадки:
соціальна адаптація, підготовка до школи
— Багато хто з батьків, — коментує дитячий психолог Лідія Яремчук, — згадуючи своє дитинство, бояться віддавати дітей у садки, а спілкування з однолітками намагаються компенсувати в різноманітних школах, студіях і спортивних секціях. Іноді це дійсно виправдано — якщо дитина дуже хвороблива чи вкрай тяжко сходиться з однолітками. З віком і те, й інше, можливо, мине, хоча проблема соціалізації залишиться надовго.
Для дитини без подібних відхилень неминуче настає момент, коли потрібно йти в дитсадок — хоч би які прекрасні умови для розвитку й навчання були створені вдома. Вихователі дитсадків вважають: що раніше це відбудеться, то краще. У 2—3-річного малюка після різних застуд приблизно через півроку-рік виробляється імунітет і далі йому можуть загрожувати лише інфекційні хвороби. Приблизно за цей рік дитина адаптується й у дитячому колективі: знаходить друзів, із якими грає в спільні ігри, вчиться захищатися від кривдників, набуває самостійності, вчиться взаємодіяти з іншими дітьми на основі домовленості, врахування спільних інтересів. Це, до речі, дуже важливо для перших і єдиних дітей у сім’ї.
Даний період (рік) мають врахувати й ті батьки, у яких є можливість потримати малюка вдома якомога довше. Оскільки адаптація як фізіологічна, так і психологічна, і соціальна триває приблизно рік, то й у дитячий колектив дитину краще віддати не пізніше, аніж за рік до школи.
Річ у тім, що дитячий організм здатний добре справлятися лише з одним завданням. Коли «домашня» дитина потрапляє до школи, задач перед нею виникає одразу декілька: звикнути до нового режиму дня, до казенної обстановки, інфекцій, навчитися будувати стосунки з однолітками і дорослим — учителем, і, нарешті, вчитися. Організм, швидше за все, вибере щось одне. Якщо це боротьба із хворобами, то навчання й усе інше залишиться осторонь, якщо — навчання, то в дитини можуть до кінця школи не скластися стосунки з однокласниками. Навіщо ускладнювати дитині і без того нелегке «завдяки» складній шкільній програмі життя? Навіщо створювати психотравматичні ситуації, що призводять до неврозів із усіма наслідками? До нашого життя потрібно привчати поетапно.
— Як не помилитися з вибором дитсадка?
— Усе залежить від тієї мети, яку ви ставите. Якщо дитина добре підготовлена і її потрібно просто привчити до дитячого колективу, то підійде будь-який найближчий. І не хвилюйтеся, зараз дітей у дитсадках мало, опікуються кожним. Але якщо ви віддаєте дитину в садок раніше, то їй дуже швидко стане там нудно. Тому, якщо є кошти і, головне, особистий транспорт, маля краще влаштувати в якийсь гарний садок — платний або той, де працють за експериментальною програмою. Наявність особистого авто важлива тому, що в громадському транспорті легко підхопити інфекцію (грип, туберкульоз тощо) і, користуючись ним регулярно, дитина більше хворітиме, аніж ходитиме в садок.
При цьому потрібно врахувати, що в принципі наші садки досить добре готують дитину до школи. Після підготовчої групи дитсадка малюки вміють читати, рахувати, писати друкованими літерами, володіють елементами письма і вміють вирішувати задачі на логічне мислення. У найзвичайнісінькому садку вони ходять на спортивні й музичні заняття, танцюють, ліплять, малюють, роблять аплікації й іграшки з паперу, беруть участь у «ранках», нерідко вивчають іноземну мову. Обираючи платний садок, потрібно з’ясувати, чого дитина там навчиться ще. Експериментальні садки, як правило, вирізняються в основному методикою навчання, підходом до виховання і технічною оснащеністю. Вони набагато краще забезпечені наочними приладдями, іграми й іграшками, у них більше можливостей запрошувати необхідних фахівців.
Останнім часом дедалі більше з’являється садків-шкіл. У такій установі дитина опановує освітній курс дитсадка, а потім — кілька перших класів чи всієї початкової школи. Перехід до «дорослого» життя відбувається досить м’яко і режим першокласника практично не відрізняється від розпорядку дня дошкільника. Просто замість виховательки заняття проводить учитель, а малята, як і в звичайному садку, мають можливість чотири рази поїсти, поспати вдень і спокійно чекати батьків до 6—7 години вечора. Цей варіант ідеальний для дітей, яким складно спілкуватися з однолітками, або просто консервативних, котрим важко звикнути до нової обстановки. Замість того, щоб у 6 чи 7 років по-новому звикати до нового колективу, вчителя й місця навчання, малята до 5-го класу продовжують ходити у свій звичний садок, здобуваючи при цьому нові знання.
Єдине, не варто «кидатися» на перше-ліпше оголошення в газеті чи журналі. Краще звернутися в міське або районне управління освіти і проконсультуватися з фахівцем.