Інформація до розмірковування: прем’єр-міністр Норвегії Єнс Столтенберг їздить на роботу не на броньованому лімузині, а на звичайному велосипеді, мер Лондона Борис Джонсон — на велосипеді, прем’єр Голландії Вім Кок — на велосипеді, прем’єр Фінляндії Матті Ванханен ходить на зустрічі пішки… Список можу продовжити...
Заступник глави адміністрації президента Г.Герман заявила, що влада в Україні — бідній державі — має їздити на мопедах і велосипедах. Ми чудово розуміємо, що цього не станеться в найближчому майбутньому, але чому б для початку нашій владі не пересісти на автомобілі українського складання?
Президент Обама чергує «кадиллак» із «фордом». Саркозі їздить на «пежо», «сітроені» та «рено», щоб не образити нікого. Ангела Меркель має автопарк з «мерседеса», БМВ та «ауді» з тієї ж причини. Гордон Браун міг би вибирати між «роллс-ройсом», «астон-мартіном» і «лотусом», але віддає перевагу «роверу». Берлусконі — офіційний мільярдер, який може собі дозволити ВСЕ, їздить на «мазераті» (неслужбовому). Король Швеції має як офіційне авто — «вольво»... Усі їздять на автомобілях власного виробництва! І тільки керівники двох держав — Росії та України — офіційно використовують «Мерседес 600 Пульман»...
Я, звісно, розумію, наскільки важлива для першої особи країни не лише престижність, а й безпека! І напевно Жаклін у Далласі потім шкодувала, що в день замаху Джон Кеннеді вибрав кабріолет, щоб похизуватися вродливою дружиною перед виборцями (а нинішнім світовим керівникам, крім Саркозі з Карлою Бруні, для поїздок на кабріолеті і стимулу немає). Але ж до Путіна Єльцин їздив на броньованому ЗіМі (як і всі радянські керівники), та й президенту України запорізькі автомобілебудівники, гадаю, змогли б виготовити якусь ексклюзивну броньовану «таврію лонг»... Замість цього — «мерседес»...
А пам’ятаєте перегони по місту можновладців на шаленій швидкості, коли по маршруту проходження для простих смертних перекривається дорога? (Звідси й затори.) У мене рік у рік складалося враження, що наші перші особи летять на пожежу: трохи спізняться — і все згорить, згорить рідна ненька Україна... Наче не глава держави мчить, а міністр МНС чи обербрандмейстер якийсь...
Перші ж слова прем’єр-міністра України М.Азарова на брифінгу відразу ж після свого призначення щодо податків на ввезення «майбахів» і «роллс-ройсів» могли насторожити нардепів і чиновників — любителів розкішних авто... Час покаже, наскільки їхні побоювання відповідали реаліям...
Та якщо вищих чиновників держави я ще розумію (адже справді міністру, який намотує тисячі кілометрів по країні, необхідно пересуватися на тривалі відстані комфортно, щоб ефективно працювати), то пристрасті до елітних іномарок дрібних чиновників, на жаль, зрозуміти не можу... Навіщо меру чи главі селищної ради маленького містечка або селища (500 метрів туди, 500 метрів назад) авто мінімум середнього, а то й представницького класу? Щоб більше поважали чи до покровителів у Київ їздити? Адже по місту ж зручніше пішки або на велосипеді.
Звісно, я як функціонер і лобіст інтересів автоімпортерів мушу тільки вітати подібні тенденції у виборі авто чиновниками пострадянського простору (у т.ч. України), але зараз я виступаю як громадянин України. Як казав незабутній митник Верещагін: «За державу прикро!».
Я теж роз’їжджаю по дорогах Києва на американці — «кадиллаку ескалейд», але урочисто, як у піонерські часи, обіцяю: щойно побачу під стінами адміністрації президента, Кабміну, а головне Верховної Ради, замість струнких рядів «мерсів», «лексів» і «бех», навіть не мопеди і велосипеди, а такі ж стрункі ряди «таврій», «деу», та хоча б складених в Україні «шкод», «кіа», «хюндаїв», «санг йонгів», — то того ж дня пересяду на автомобіль українського складання...