Спілкуючись по Інтернету, майже одночасно познайомилася з двома хлопцями. Обидва мені сподобалися, з обома підтримувала стосунки. Але одного кохаю, а інший — просто друг. От уже півтора року мрію вийти заміж за Віктора і народити дитину, але він не цього не хоче. Якийсь час виношувала плани завагітніти від нього проти його волі, але, відчуваючи мій настрій, він старанно запобігався. Я була в розпачі: адже не збиралася пред’являти на нього права як на батька дитини, а лише намагалася матеріалізувати своє кохання до нього. Народження дитини стало б для мене втіхою і дозволило б подолати відчуття самоти й відкинутості. Весь цей час я підтримувала стосунки і з Юрою. Він давав мені те, у чому відмовляв коханий: проводив зі мною багато часу, догоджав, дарував подарунки, водив у кафе. Я не кохаю його, але мені добре з ним у побуті. Недавно він запропонував вийти за нього заміж. Він якраз горить бажанням мати від мене дітей. Я схиляюся до того, щоб прийняти його пропозицію. Адже це ніяк не заважає мені любити й надалі свого вічно зайнятого недосяжного коханого. Я завжди знайду можливість для інтимних зустрічей з ним. Тим більше, вже попереджала Юру про те, що є прибічницею вільних стосунків у шлюбі, і він погодився з моїми поглядами. Гадаю, можна мати міцну сім’ю з однією людиною, а кохати іншу, історичних прикладів багато. Чи правильно я вчиню, коли реалізую свій намір?»
Альона, 26 років
Те, що ви запитуєте про це, вже свідчить про наявність здорових сумнівів. І здорові вони саме тому, що кохати одного, а заміж виходити за іншого протиприродно для здорової натури. Ви ладні піти на компроміс зі своїми почуттями від розпачу. А з допомогою історичних прикладів ваш розум виправдується перед вашим серцем. І коли вже казати про поширеність в історії подібної практики поводження зі своїми почуттями, то слід зазначити, що такий тип реагування властивий істерикам. Саме людям істеричного складу властиво мати дружбу і симпатію в одному місці, а кохання чи яскравий сексуальний зв’язок — в іншому. Із жінками це відбувається від того, що в дитинстві батько приймав їх тільки до початку періоду статевої зрілості. Коли ж у дівчинки з’являлися перші, яскраво виражені сексуальні почуття, батько відразу закривав свої, побоюючись чуттєвих імпульсів. Позитивна реакція на дитину виникала у батька лише в тому разі, якщо дочка потрапляла у важку ситуацію. У сім’ї найчастіше з дитиною поводилися так, що вона почувалася безправною річчю, котрою інші розпоряджаються на власний розсуд. Зазвичай люди такого складу дуже не впевнені в собі й у тому, що мають якісь права в цьому світі. Особливо сумніваються вони у своєму праві бути коханими, тому будь-яку найменшу увагу до себе розцінюють як подарунок. Дуже часто пов’язують свою долю з людиною, котра їх не влаштовує і яку не кохають, тільки тому, що це рятує від постійного відчуття самоти. Вони дуже вдячні тим, хто піклується про них, адже їм так бракувало цього в дитинстві. Таким людям вони готові платити щирою симпатією. Але сексуальні імпульси завжди будуть спрямовані на іншого — того, хто так нагадує батька. Тому вони найчастіше залишаються нереалізованими достатньою мірою.
У вашій ситуації, дорога Альоно, на Віктора ви переносите почуття до батька. І також не можете домогтися від нього поваги, визнання. Тому, аби бодай якось компенсувати завдану образу, ви ховаєтеся за спину Юрія, зберігаючи, втім, ілюзію втілити почуття до Віктора й бути щасливою в цих умовах, попри роздвоєння особистості. Ваші вільні погляди на шлюб існують лише тому, що допомагають підтримувати цю ілюзію, дають надію на якесь міфічне душевне благополуччя. Якби ви могли мати в одному місці з одним і тим же чоловіком сім’ю і кохання, навряд чи у вас були б настільки широкі погляди. Швидше за все, ви дорожили б людиною, котра влаштовує вас в усій повноті, вам би й на думку не спало надавати їй чи собі можливість якогось іншого вибору. Та в цьому й не було б потреби, оскільки кохання було б взаємним і дуже якісним. Але ви не вірите в можливість існування такої ситуації для вас. Тому йдете на компроміс із долею, побоюючись втратити й те, що маєте сьогодні. Але ж долю свою ви самі творите, дотримуючись неусвідомленого переконання в тому, що вас ніхто ніколи не покохає такою, як ви є, що ніхто не зрозуміє вас і не прийме ваших почуттів. Замість того щоб кидатися з крайності у крайність, вам потрібно старанно проробити дитячі травми у стосунках із батьком, вивести назовні всі почуття образи та болю. Тоді кохання виникатиме у вас не до тих чоловіків, які за умовчанням не можуть вам дати необхідного, бо скидаються на батька у своєму реагуванні на вас і задавлюють емоції як він, а до тих, хто здатен з’єднати кохання, дружбу, секс в однім місці. От за такого і слід виходити заміж, утім, це стане реальним не раніше, аніж ви самі інтегруєте протиставлені частини особистості.