Софіко Чиаурелі |
У розпал найромантичнішої пори року чартерний літак із сотнею представників української культури, політики, бізнесу і ЗМІ доставив до Тбілісі тих, хто цим перельотом через Туреччину солідаризувався з деякими росіянами, які написали на рукаві: «Я — грузин». Привід був, швидше, не туристичний і не політичний, а культурно-гастрономічний. Українці разом із грузинами, італійцями, казахами і французами відкривали в Кахетії (Східна Грузія) у селі Земо Ходашені Ахметського району грузинсько-італійський винний завод «Бадагоні». Божество родючості і достатку, довголіття та розмноження, лози та вина — а саме воно ховається під ім’ям Бадагоні — зібрало навколо себе хорошу компанію.
Чесно кажучи, ступивши на землю класичного виноградарства та виноробства, азартного танцю і поліфонічного застільного співу, гарних жінок і шляхетних чоловіків, зовсім не хотілося думати про політику. Хіба що про одну, вагому подію в житті двох дружніх країн: Надзвичайного і Повноважного Посла Грузії Григола Катамадзе, який понад двадцять років прожив в Україні, обрали дуаєном — старійшиною дипломатичного корпусу нашої країни.
Завдяки йому ж у теплому та гостинному Тбілісі опинились українці, щоб своїми очима побачити країну, що відроджується, і поспілкуватися з давніми друзями: акторкою Софіко Чіаурелі, співаками Нані Брегвадзе і Теймуразом Циклаурі, хореографом Іліко Сухішвілі, композитором Олександром Басілая, учасниками грузинського національного балету Сухішвілі—Рамішвілі, ансамблю «Руставі» та багатьма іншими. А також наочно переконатися, що грузинське вино можна й потрібно пити.
Для цього всією компанією, до якої приєдналася відома французька акторка Кароль Буке і генеральний директор міжнародної лабораторії вина «Арманьяк» Жан-П’єр Дартігалонг, президент «Бадагоні» Темур Убілава продемонстрував найсучасніший комплекс, оснащений італійським обладнанням за всіма міжнародними стандартами і нормами.
Компанія співпрацює з відомими у світі лабораторіями та експертами. Найголовніший із них, усесвітньо відомий італійський енолог Донато Ланаті, також прибув на це свято мистецтва й вина. Приїзд професіонала такого класу можна порівняти хіба що з відвідуваннями нашої країни Стівеном Спілбергом, адже професор енології Університету виноградарства і виноробства Туріна та Рима, консультант провідних винних компаній Італії Донато Ланаті входить до десятки найкращих енологів світу. Крім того, він є особистим консультантом Кароль Буке, яка має на своїй віллі на вулканічному острові Пантеллерія, що лежить між Сицилією і Тунісом, власний виноградник і сама займається виноробством (у світі відомий її мускат Passito di Pantelleria).
У Грузії відомий енолог опинився не випадково. Продовжуючи традиції грузинського виноробства та розвиваючи культуру виробництва вина однієї з найдавніших виноробних країн, Ланаті вважає сучасне виробництво, у якому, проте, збереглося ручне збирання винограду, дуже перспективним. Відтепер фахівці «Бадагоні» проходитимуть навчання в Італії, щоб кахетинське вино (торговельні марки «Витязь Виноробства», «Сосо Павліашвілі» і «Бадагоні») якомога швидше досягло європейських стандартів і про нього довідалися, як і про грузинське мистецтво танцювати і співати, щонайбільше людей.
Тому, займаючись вином і виноградарством, «бадагонці» не забувають і про високе. У співробітництві з Міністерством культури Грузії вони відновили унікальний марані, нещодавно виявлений археологами в монастирському комплексі Алаверді — усипальниці кахетинських царів, побудованої в V столітті Аввою Йосипом, одним із 13 сірійських отців, які проповідували християнство в Грузії. На території цього чоловічого монастиря самими ченцями за найдавнішими технологіями виготовляється унікальне церковне вино з винограду, який росте просто навколо обителі.
Коли нашу делегацію привезли до Алаверді, нам дали можливість продегустувати вино, залите нинішнього року вперше з давніх часів у стародавні квеврі (глиняні глечики, закопані по вінця в землю, які, по суті, є найпростішими холодильними пристроями), знайдені під час розкопок і реставрації храму. Чернець, самозабутньо розповідаючи про молоде вино для причастя «Сапераві» як про коштовність, наливав його до традиційного рога, який потім передавали по колу, відтворюючи вічний ритуал закріплення дружби та миру. Саме тут ми довідалися, що навіть християнство у Грузії було прийняте хрестом, зробленим із виноградної лози. Існує легенда про те, як хрестителька Грузії свята Ніно, котра прийшла до Грузії 337 року, принесла із собою хрест із виноградної лози. Відрізавши свою косу, вона з’єднала дві гілки в хрест і молилася на ньому з новонаверненими грузинами.
Проїхавши повз співзвучні назвам вин села і виноградники на території Ахметського (Сапераві, Ркацителі, Мцване, Кісі, Каберне), Кварельського (Сапераві), Оджалешського (Оджалеші), Гурджаанського (Гурджаані), Вазисубанського (Вазисубані) районів, делегації з України, Франції, Казахстану й Італії злилися в єдине ціле в традиційному грузинському застіллі у підвалах заводу «Бадагоні». Сидячи за величезними столами, дегустуючи ексклюзивне червоне та біле вино Kakhetian Noble (пам’ятаєте, в О.Пушкіна «Кахетинське і карабахське варті деяких бургонських»), розлите в пляшки на наших очах, під величезними канделябрами серед винних бочок і слухаючи гімн життю і вину у виконанні чудового оперного баритона Теймураза Циклаурі, ми остаточно забули про політику. Коли ж грузинський хор виконав гімн України й усі 800 гостей підхопили його, виникло почуття гордості за свою країну. Хоч що там казали б, а грузини вміють улаштувати свято життя!..
Апофеозом же цього театралізованого спектаклю відкриття заводу та презентації унікального за своїми смаковими якостями вина стала посвята президента компанії Теймураза Убілави в лицарі мушкетерів Арманьяку. Виявляється, коли французькі «д’артаньяни» закінчили воювати, вони перекваліфікувалися на виноробів. Так виник лицарський орден виноробів. Кажуть, коли Олександр Дюма був в Алазанській долині, він, скуштувавши кахетинського вина, сказав: «Кахетія — це сад Кавказу». Справжній гурман і цінитель доброго вина Дюма-батько подарував світу безсмертний девіз «Один за всіх — і всі за одного!», який нині став девізом «Бадагоні». І, до речі, висловив суть українського вояжу до Грузії.
…Кажуть, у доброго вина, як і в людини, є своя батьківщина і пахощі рідних місць назавжди зберігаються в ньому. Увозячи із собою в Україну «бадагонське» вино, лаваш, овечий сир, ткемалі, інжир і усмішки грузинських зірок, ми вірили, що напередодні зими запаслися істинним теплом. І почасти осягнули мистецтво уміння жити зі смаком.