Ви можете собі уявити людину (родину), яка не дивиться телевізор бодай один раз на тиждень? Чи вдасться вам нарахувати десяток таких людей серед вашого оточення? Мерехтіння картинок, постійний рух, дія, важливіші чи менш важливі події заворожують, приваблюють і залишаються з нами надовго. Психолог Анрі Валлон описує цей феномен, коли неможливо вимкнути телевізор: «Ми не можемо відвести очей від екрана, не тільки боячись втратити нитку смислу, а й через вплив самого атракціону руху, який дає накази нашій увазі, почуттям, нашій візуальній сфері нічого не втратити. Це збудження включає глядача в екранний потік. Результатом є повнота зливання «я» з екранним світом».
Одного разу випадкова знайома жалілася мені на своє подружнє життя: і те чоловік робить не так, і інше, і пізно приходить додому, і всі вихідні проводить з друзями... В кожній описуваній сцені фігурував один постійний персонаж — телевізор. Посварились — і вона пішла дивитись телевізор, потім не змогла заснути — знов телевізор, потім чоловік затримується, вона хвилюється і дивиться телевізор, а потім вони вибирали, що дивитися, і... знову посварилися.
Етапи розвитку сприймаючого пристрою
Дитина народжується із прагненням пізнавати світ. Отже, із широко розплющеними очима й нашорошеними вухами. У домівці, де часто вмикають телевізор, ще в ліжечку вона чує гуркіт з кутка, в якому він стоїть. А потім перше, до чого малюк доповзе, біля чого встане і кнопку чого засвоїть, — буде наш герой, телевізор. Мерехтливі картинки, гарні мелодії — чудове поле для розвитку органів чуття.
У віці 2-3 років у дитини сензитивний (найсприятливіший для розвитку) період для сприйняття реклами. Короткий і яскравий сюжет, гарна музика, чіткі образи й дуже лаконічний слоган — саме те, що потрібно для розвитку запам’ятовування та мовлення. Блок реклами добре вирізняється з решти телепотоку підвищеною гучністю, тож дитина легко його впізнає й одразу активно реагує. Саме в цьому віці формуються основні моделі світосприйняття (наприклад, жінка любить чистоту, а чоловік любить жінок і пиво) та образи світу (корова може бути як Мілка або як Ласуня, більшість тварин люблять танцювати, а дельфіни люблять йогурти).
У 3-4-річному віці людина орієнтована на сприйняття невеликих сюжетів, взаємодій між людьми. Для неї важливо зрозуміти мотиви тієї чи іншої поведінки. Наприклад, проблемним для такого малюка може стати, чому дяді на екрані б’ються. Запам’ятовуються епізоди, коли люди проявляли особливу відвагу. В цей час розвивається мовленнєва творчість. Дитина не просто переповідає чи переспівує рекламні слогани, а й конструює свої варіанти із використанням засвоєної лексики.
Вік 5-7 років — час, коли вчаться сприймати складність сюжетних ліній та рольових репертуарів. Ведучі й герої передач стають персонажами внутрішнього світу дитини, ролі та поведінка, продемонстровані ними, — основою для власних ігор і перевтілень. Найкраще сприймається проста сюжетна конструкція: когось хорошого образили, негідник буде покараний рятівником. Розвиток подій приваблює дитину незалежно від того, будуть це японські роботи чи російські бандити.
Діти молодшого підліткового віку (7-11 років) потребують якнайбільше матеріалу для створення всеосяжної картини світу. Джерелом інформації слугує все переглянуте: і фантастичні серіали, і псевдоісторичне фентезі, і шоу-вікторини. Кожен із ключових фактів підлягає перевірці в колі однолітків. На довіру заслуговує те, в чому впевнена більшість. Немає, наприклад, сумнівів у реальному існуванні в історії такого персонажа, як Конан, територій Шир та Ардор, а також у тому, що лазером можна перетворити примару на людину.
Час початку статевого дозрівання (12-15 років) зміщує інтерес людини до соціальних атрибутів успіху та до проблем взаємодії статей. Побачені стосунки стануть моделлю для власних спроб побудувати інтимність. Це час різких суджень, неприйняття напівтонів. Тож модель чоловічої поведінки має бути досить жорстка, сильна (він має водити джип, вправно стріляти, легко сходитись із жінками, як роблять герої «бандитських серіалів»). У цьому віці формується уявлення про такі часові віхи, як передачі або серіали (наприклад, п’ятниця відрізняється від інших днів тим, що виходить улюблений серіал, а поява довгих новин на екрані свідчить про наближення вечора).
Пізній підлітковий вік та рання юність (15 — 18 років) — час, коли вперше людина проявляє вибірковість щодо образів та матеріалу, який переглядає. Велика частина фільмів та передач відкидаються як дитячі, занадто прості та нудні. Цікавлять сюжети, якнайщільніше наповнені подіями (несподіваність, рекорд, краса, потворність, дивина, чудо, казус, таємниця, заборона, скандал, ризик, смерть, жорстокість, катастрофа), у такому зрізі дітей можуть цікавити навіть випуски новин. Розлогі діалоги, показ природи, передачі із «головами, що говорять» такі глядачі сприймають як зайву трату часу. Глядач цього віку освоює технологію самостійного формування «картинки» завдяки швидкому перемиканню каналів (zapping).
Коротко описана тут ідеальна модель розвитку сприймаючого пристрою «Дитятко з телепузика» в конкретних побутових умовах (невелика кількість телевізійних каналів, погана якість зображення й таке інше) може дещо змінюватись. Здебільшого пізнавальні структури та ментальні карти залишаються базовими, інформація з додаткових, нетелевізійних, джерел вбудовується в існуючі системи (перечитуються книги, за якими поставлено серіали, у школі обговорюються деякі елементи історії, відомої за попередньо баченими фільмами).
Деякі батьки здивовані, чому «Дитятко з телепузика» не відтворює їхньої системи цінностей, моделей поведінки. Вони звинувачують в усьому телебачення, вимагають заборони всієї реклами або принаймні тютюнової та алкогольної як вкрай небезпечної для їхніх дітей. Звинувачення здебільшого необгрунтовані, адже пропоновані телебаченням цінності та ідеали, з деякими застереженнями, можна вважати прийнятими в нашому суспільстві.
Стурбованим батькам пропонуємо встановити (вживити) сприймаючому пристроєві інформаційні фільтри. Такі фільтри дозволять вашій дитині відсівати корисну інформацію та критично сприймати навіювання, маніпуляції, пряму рекламу. На жаль, технологічно неможливо швидко і безболісно ззовні встановити інформаційні фільтри у живий організм. Встановленням фільтрів надалі ми називатимемо процес вироблення дитиною навичок опору чи рефлексії на отримувану з екрана інформацію, якому (процесові) так чи інакше допомагають дорослі. Складність уживлення фільтрів та неоднозначність технологій вимірювання їх ефективності не дозволяють давати ніяких гарантій.
Види фільтрів та кроки з їх встановлення
Необмежений
доступ
Фільтр базується на припущенні, що дитина сама все необхідне засвоїть тоді, коли треба. Дорослі порівнюють себе з дитиною і вважають, що інформаційні фільтри формуються у неї як природна реакція на надлишок інформації. Застереженням до такої позиції може бути лише те, що люди старого, застійного гарту мають вбудовані інформаційні фільтри. Піонерські та комсомольські організації чудово вчили, наскільки правда і власні дії відрізняються від того, що пишуть у газетах чи говорять з екрана. Батьки дітей із таким фільтром мають бути готовими не насаджувати свої погляди, а обговорювати їх, докладно відповідати на запитання малюка, якщо такі виникають під час перегляду, аргументувати свої переконання, вчитися одне в одного.
Традиційний
Дитині до старшого підліткового віку забороняється перегляд телевізора після 21 години, а також обмежується її перебування перед екраном певною кількістю годин. На жаль, цей фільтр останнім часом засвідчив свою неефективність із таких причин: небажані сцени та рекламні ролики часто трапляються і в «дозволений час». Дитина може й залюбки порушує норму часу перед екраном, щойно вона залишається сама вдома. Під час перегляду інформація з екрана сприймається дуже жадібно, без внутрішнього опору чи відбору, заборона здається безглуздою.
Цей фільтр найчастіше встановлюють жорстким батьківським тоном і супроводжують постійними материнськими нагадуваннями. Радикальні методи — сварка або тимчасове виведення телевізора з ладу.
Офіційний
Передбачає заборону перегляду дитиною фільмів, позначених жовтим трикутником та червоним квадратом у правому нижньому куті екрана та в програмі телепередач. Зручність цього фільтру полягає в тому, що відбір передач для перегляду здійснено кимось згори, небезпеку чітко позначено. Негативними аспектами впровадження такої системи є те, що заборона дійова тільки до початку підліткового негативізму. До того ж, заборона має діяти й на старших членів родини за наявності дитини в приміщенні.
Фільтр цього типу встановлюється або так само як «традиційний», або з допомогою апелювання до вищих авторитетів. Дитині в такому випадку пояснюють, що у світі є жахливі й неприємні речі, яких їй краще не бачити, тож розумні люди (Міністерство культури, Національна рада з питань телебачення та радіомовлення) уберігають її очі та душу від непотрібних вражень, ввівши знаки застереження. Для прикладу можна вибрати з програми щось справді криваве й показати дитині за дві-три години до сну. Цього часу якраз вистачить, щоб заспокоїти її після переляку й узяти обіцянку ніколи більше не дивитися програм зі значками.
На жаль, рекламні блоки, в яких використовуються оголене жіноче тіло, інтимні сцени, рекламуються алкогольні торгові марки, не позначені ніякими попереджувальними знаками. Дорослим рекомендується або самостійно щоразу вимикати рекламу, або застосовувати для неї інші види фільтрів.
Як у кіно, за програмою
У родині вводиться система вибору програм та фільмів для перегляду. По закінченні бажаного шоу телевізор вимикається до початку нового фільму, який захотіла подивитися більшість. Необхідно одразу при впровадженні фільтру погодити правила з членами всієї родини, визначити кількість передач чи фільмів, які передбачено переглянути за тиждень.
Фільтр незручний, потребує сімейної інтеграції. Сильний позитив його полягає в необхідності здійснювати й аргументувати свій вибір. Телепрограма чи фільм сприймаються тоді нарівні з вибором книги, походом до музею чи кіно. Людина навчається вибирати розвагу, планувати свій час.
Навчання рефлексії
Фільтр призначений для формування свідомого критичного ставлення до того, що демонструється на екрані. У випадку з дітьми молодшого віку добре спрацьовує відмова купувати ті речі, які рекламуються. Дитина кричить: «Хочу жменю таких цукерок!», а батьки натомість розказують, що у неї є жменя інших, не рекламованих цукерок, пропонують порівняти їх за смаком, самій, без впливу реклами зробити вибір. Пізніше дорослі можуть разом із дитиною аналізувати найвпливовіші образи, показувати, наскільки вони відрізняються від дійсності. Наприклад, протягом фільму герой закурив 20 разів. Уявімо, що буде з людиною, яка за одну годину викурила пачку цигарок.
Непоганим способом формування опору телевізійним маніпуляціям є гра «Що ще…» Наприклад, у рекламі стверджується, що тільки цей «чарівний засіб/предмет» може сприяти міцній дружбі (затишку в домі тощо). Спробуймо разом із дитиною перелічити ще двадцять речей або дій, необхідних для справжньої дружби (щастя, затишку, успіху тощо).
Для підлітків корисною може бути гра в рекламного агента. Дитині пропонується розробити рекламу якогось товару (пива, наприклад). В описі-завданні вказується, на яку аудиторію має бути спрямована ця реклама (підлітки та студенти в нашому випадку), що їм у жодному разі не треба говорити про товар.
Впровадження такого фільтру потребує критичного ставлення до телевізійних повідомлень одного з батьків та готовності його витрачати на спілкування з дитиною принаймні 30 хвилин на день.
Радикальний
Хоч як це важко уявити, але існують люди й цілі родини, які не дивляться телевізор. Мультфільми і художні фільми вони переглядають спеціально в кінотеатрах чи у друзів, новини дізнаються по радіо або з Інтернету.
Різке й одномоментне встановлення такого фільтру можливе лише тоді, якщо всі члени родини повірять у поломку телевізора і брак грошей на новий. Кілька тижнів без зручного вікна можуть дати родині шанс на поступове вивільнення великої кількості часу. Ініціатор такої невеличкої сімейної революції має бути готовим запропонувати варіанти заповнення вільного часу (книжки, відпочинок на свіжому повітрі, призабуті настільні ігри).
Налагодження фільтрів за зміни умов
Кожен вік потребує введення нових фільтрів. Одночасно з впровадження інформаційних фільтрів дорослим рекомендується читати та обговорювати з дитиною прочитане, відвідувати місця культурного відпочинку (театри, музеї) не рідше одного разу на два тижні.