Відійшла календарна зима, настільки багата на погодні сюрпризи, що вже й не почуєш: навіть старожили не пригадають такого. Справді, чим-чим, а снігом аматорів лижного спорту вона тішила хіба що зрідка. Але є майже в центрі Києва дивовижний куточок, практично не підвладний погодним перепадам. Це спорткомплекс «Протасів яр», розміщений в однойменному урочищі. У когось можуть виникнути асоціації з прізвищем відомого футбольного форварда. Але тут голів не забивають, а катаються на лижах.
Тішать око сліпучо біла сніжна траса протяжністю 330 метрів і стрімкі фігурки спортсменів у яскравих комбінезонах на ній. А яке яскраве видовище можна побачити тут увечері! Траса освітлена, і майже до 23 години не залишають її любителі швидкості і гострих відчуттів.
З чого ж усе починалося? 1987 року тренери тодішнього спорттовариства «Локомотив» загорілися ідеєю створити базу в Протасовому яру. Був серед них і нинішній головний тренер збірної України з гірських лиж Леонід Тікун. Разом із батьками юних спортсменів об’єднали зусилля. Розчистили територію від дерев і наносили землі. Щось на кшталт народного будівництва, популярного в ті часи. Так і виникла оздоровча база «Локомотива».
Новий виток в історії «Протасового яру» датовано кінцем 90-х років. І пов’язаний він зі створенням спортклубу «Віраж», а головне — структури для господарської діяльності «Київспортсервіс». Придбали снігогармату, снігогенеруючий комплекс, провели водогін і проклали кабель. Потім обзавелися великим австрійським підйомником. Побудували павільйони площею 256 квадратних метрів для клубу та спортшколи. Організували прокат. Пам’ятним став лютий 97-го — вперше в Україні на трасі з’явився штучний сніг.
Однак, згадує Леонід Тікун, почали відчувати, що без допомоги міста не обійтися. Позаторік, коли в Протасовому яру проводилися молодіжні спортігри Києва, там побував столичний мер Олександр Омельченко. Вирішили на базі спорткомплексу створити ЗАТ. Тоді ж і визначили термінові завдання. Необхідно було винести ЛЕП за межі бази, а також провести протизсувні роботи.
«Протасів яр» продовжував тим часом жити. Торік тут було проведено розіграш Кубка Європи з гірських лиж. І знову не без активної участі міськадміністрації. Базу телефонізували, радіофікували, облаштували зливну каналізацію. Ті змагання були першим серйозним випробуванням для спорткомплексу, і він його з честю витримав.
Вже згадувалося про ЗАТ. Найближчим часом, на думку Леоніда Тікуна, сесія міськради ухвалить рішення про його створення. Це вкрай необхідно для впевненості в завтрашньому дні «Протасового яру».
Чим сьогодні є цей столичний спортивний куточок? Тут можуть тренуватися і змагатися гірськолижники, сноубордисти і фрістайлісти. До послуг перших єдина в країні траса, що відповідає міжнародним стандартам. Можна проводити хоч і юнацькі, але міжнародні турніри. Побудовано трасу і для сноуборду. Можливо, наступного року тут пройде розіграш Кубка континенту. На спорткомплексі проводять заняття учні СДЮШОР і ДЮСШ. Саме в «Протасовому яру» тренується перший номер збірної України з гірських лиж Юлія Сипаренко. І вона досить вдало виступила на недавньому чемпіонаті світу. Тут же українці готуватимуться і до Олімпійських ігор.
Але це йдеться про великий спорт. А що пропонують аматорам гірських лиж? Щодня до їхніх послуг траса. Штучне освітлення дозволило продовжити її роботу, відвідувачі можуть відчути особливу принаду вечірнього катання. До їхніх послуг — 170 комплектів лиж високої якості відомої французької фірми. Причому, на відміну від карпатських трас, тут не потрібно боротися з пагорбами, ковзай — та й усе.
Які ж перспективи цієї чудової бази? Майстрам фрістайлу необхідний трамплін. Тоді зможуть тренуватися і змагатися акробати. Але головне, як вважає Леонід Тікун, потрібно виконати ті три термінові завдання, про які йшлося вище. Відтак буде зроблено новий
якісний крок уперед.
Однак і нині «Протасів яр» — дуже привабливий у гурті спортивних споруд столиці, і не тільки. А як же відомий Голосіївський парк Києва, що свого часу був помітним центром зимових видів? Ним цікавиться керівництво Українського державного університету фізвиховання та спорту. Можна сподіватися на відродження цієї бази, зрозуміло, на вищому рівні. І насамкінець. Синоптики у глобальних прогнозах обіцяють зими, схожі на цю, яка щойно минула. Тож таким спорткомплексам, як «Протасів яр» і, сподіваємося, у Голосіївському парку, ціни не буде. А що заважає створити ще бодай кілька таких центрів в окремих великих містах країни? Безперечно, для цього знадобляться чималі кошти. Але не менш необхідне й бажання. Згадаймо, з чого починався «Протасів яр». Хай навіть були інші часи...