Вгору! |
Зараз у Славському мешкають близько чотирьох тисяч жителів, але на відпочинок і оздоровлення це невеличке селище приймає до одного мільйона чоловік на рік. Основне навантаження припадає на зимовий період. У розпал новорічних свят практично кожен другий будинок (усього в Славському 1200 хат) приймає відпочиваючих. Що казати про санаторії, бази відпочинку, пансіонати — державні й приватні (котрі виростають останніми роками, як гриби), де місця на зиму починають бронювати вже із серпня. Не менше двохсот приватних садиб і міні-готелів працюють із повним навантаженням майже чотири місяці.
Особливо успішними є господарі приватного сектора, розташованого неподалік підніжжя гори Тростян — місця справжнього лижного паломництва. Висота гори — 1232 метри над рівнем моря. Її обслуговує єдиний тут комплекс канатних доріг: крісельний підйомник завдовжки 2750 метрів і шість бугельних. Біля піднімальних шляхів розташовані 20 кілометрів гірськолижних трас — як для любителів гірськолижного спорту, так і для професіоналів. Шість трас затверджені Міжнародною федерацією лижного спорту: по дві траси слалому (для чоловіків і жінок), слаломи-гіганти і суперслаломи. Весь цей арсенал перебуває на балансі спортивно-туристичного комплексу «Динамо». Крім комплексу канатних доріг, у «Динамо» є чотириповерховий готель на 180 місць і гуртожиток для спортсменів на горі Тростян. Звісно, сьогодні утримувати й обслуговувати підйомники, котрі помітно зносилися за багато років, складно й дорого, але дирекція докладає всіх зусиль, щоб вони були в робочому стані. І, головне, безпечними для людей, які піднімаються в гори.
Проблемною залишається не тільки якість підйомників, а й під’їзд до самої гори Тростян, розташованої за чотири кілометри від «Динамо». Дорогу розбито так, що її не можуть уже подолати ні потужні МАЗи, КрАЗи, ні тягачі. Схоже, питання доступу до Тростяна буде цього зимового сезону ледь не основним, хоча місцеві власті за підтримки обладміністрації усе ж сподіваються його вирішити. Є для цього і необхідні кошти.
У цілому сфера послуг і інфраструктура Славського останніми роками помітно розширилися і поліпшилися. Комфортним і зручним стало проживання на всіх базах, у туркомплексах, санаторіях. Тут зрозуміли, що турист, нехай навіть і не «обтяжений» великою сумою грошей, у холодну буду без гарячої води, санвузла й інших елементарних зручностей уже не піде. Він готовий платити більше, але мати необхідний сервіс. Тому всі 17 баз у Славському сьогодні відповідають якщо не вищому, то, як мінімум, середньому рівню. Хоча є і вищого, наприклад, готелі «Смерекова хата», «У бюргера», «Чотири сезони», «Перлина Карпат». Номери люкс і напівлюкс є й у всіх інших комплексах.
Впевнено можна казати і про високий рівень «домашнього» сервісу, особливо в будинках на центральних вулицях селища. Люди будують нові помешкання, підводять опалення, воду, обладнують сауни (до речі, в Україні немає іншого селища, де б було стільки саун). У кожному приватному готельчику гостя нагодують смачнющими національними стравами. Люди накопичують за зимовий сезон певний капітал, а потім вкладають його в бізнес, який стає сімейним. Окрім житла і харчування, місцеві жителі пропонують катання на санях, конях, піші турмаршрути, виїзди на екскурсії по історичних місцях краю і багато іншого. На великих базах — повний комплекс послуг фешенебельних клубів і барів. Приміром, сауну можна поєднати з плаванням на зимовому повітрі в басейні з підігрівом. За бажання можна піднятися на вертольоті й оглянути чудову панораму Карпат.
На горі Тростян і біля її підніжжя, а також у самому селищі місцеві кулінари запропонують зголоднілим вареники, картоплю прямо з печі, шашлик, гарячий чай, каву, чудову випічку. Щоправда, санепідемстанція категорично проти такої «підніжної» торгівлі: мовляв, це небезпечно. Але в Славському не згадають жодного випадку отруєння подібним чином. Окрім того, громадське харчування не може поки заповнити цю нішу, а приватні бари та ресторани для багатьох занадто дорогі. Домашня ж їжа смачна і порівняно недорога.
Найдешевший нічліг у приватному будинку без особливих зручностей і харчування (ціни приблизні, бо ж сезон лише починається) обійдеться в 30—40 гривень. У міні-готелі з усіма зручностями і харчуванням — до 50 доларів на добу. На недорогих базах відпочинку мінімальна добова ціна — 60 грн., в окремих місцях у цю суму може входити і харчування. Щоб приїхати в Славське на один день просто покататися на лижах, потрібно мати не менш як 150 грн. У цю суму входить плата за кілька підйомів на гору на бугельному підйомнику, нехитра їжа і скромний нічліг. Усе — по мінімуму. У розпал сезону може бути дорожче.
Зараз у Славському настала ера вільного підприємництва. Нові господарі новозбудованих або таких, що перейшли до них у власність, баз починають розгортатися і з сервісом, і з будівництвом підйомників, канатних доріг, тому що це дуже вигідна справа, яка окупає себе. І якщо старі підйомники (крім «Динамо», їх мають ще кілька відомчих баз) розташовані неподалік гори Тростян, то сьогодні бізнесмени освоюють інші сусідні й навіть досить віддалені гори.
На додаток до всіх принад Славського слід зазначити, що на місцевій горі Погар, де розташована траса, сертифікована Міжнародною федерацією гірськолижного спорту, щороку проводять національні, а нинішнього року пройдуть і міжнародні змагання зі слалому. Крім того, у тутешніх горах побудовано траси для фристайла, дельтапланеризму, слалому-гіганта й іншого. І все це — в одному лише Славському.
Серце Карпат на території Львівської області — це Турківський район. Він менш обжитий, оскільки віддаленіший від цивілізації, ніж Сколевський. Сьогодні в Турківському знаходяться усього чотири бази, котрі запустіли через відсутність матеріального підживлення. У селі Розлуч у робочому стані лише один підйомник довжиною 300 метрів, який належить дитячо-юнацькій спортивній школі «Бескид». Ще два підйомники розташовані на горі біля села Сянки, практично на кордоні з Польщею. У нинішньому сезоні вже втретє там пройдуть змагання з лижного маркетування. Але це — лише слабкі паростки того, що могло б бути. Втім, зараз завершується розробка генерального плану розвитку села Розлуч, мета якого — розкрити його перспективи саме як цілорічного туристичного центру. Крім того, на недавно проведеному у Львові міжнародному інвестиційному ярмарку сільрада села Розлуч запропонувала кілька інвестиційних проектів, які стосуються будівництва нових підйомників і реконструкції старих, перебудови застарілих баз. Щоб збудувати один новий сучасний підйомник, необхідно вкласти 25 тисяч євро, які окупляться через два-три роки. Як тут обійтися без інвестора?
Ще рік-два тому зимовий туризм на Львівщині перебував ніби в самостійному плаванні, не до нього було. Наслідки такої безконтрольності не забарилися. Так, якщо взимку 2003 року на гірськолижних схилах області були травмовані 195 чоловік, то вже під час сезону-2004 — 375. Це зчинило справжній переполох. Після активних заходів щодо запобігання травматизму на проблему безпеки зимового туризму нарешті звернули особливу увагу, тепер підготовка баз і трас до гірськолижного сезону жорстко контролюється. Працює спеціальна комісія, постійно чергують працівники управління з надзвичайних ситуацій, медики, рятувальники.
Перший заступник глави Львівської облдержадміністрації Богдан Матолич зазначає, що потік туристів-гірськолижників із кожним роком збільшується. Нинішній рік цьому підтвердження. Тому посилено пункти надання першої медичної допомоги, у райлікарні Сколевського району вводять додаткові лікарські посади, бригади забезпечують необхідним транспортом. Цілодобово працює рятувальна служба. Щоправда, вона не така чисельна, як хотілося б — усього 12 чоловік. Але за минулий сезон, приміром, рятувальники виїжджали на екстрені виклики 304 рази, вони змогли вчасно запобігти біді, тож трагедій удалося уникнути.
Сьогодні дуже серйозно стоїть питання про сертифікацію піднімальних пристроїв, отримання всіх необхідних ліцензій на цей вид діяльності (до речі, раніше на це дивилися крізь пальці). Власники підйомників повинні відповідати і за підготовку трас навколо них, щоб лижники могли не тільки піднятися на гору, а й безпечно з неї спуститися.
Не знято з порядку денного і питання водопостачання Славського, ремонт місцевих каналізаційних систем, будівництво ще одного полігона для твердих побутових відходів і багато іншого. Голова селищної ради Михайло Хрипта поінформував, що закінчується розробка генерального плану розвитку Славського. Основний напрям — туризм. Пріоритет — гірськолижний спорт. Виділено чимало ділянок під будівництво нових готелів, баз відпочинку, необхідної туристичної інфраструктури, автостоянок. Потихеньку почали вирішувати проблему водопостачання, вже освоєно один мільйон гривень із запланованих чотирьох, незабаром люди матимуть якісну воду.
Заступник голови Сколевської райдержадміністрації Георгій Турчин ремствує: багато працюючих на території району баз не зареєстровані тут, а є лише філіями підприємств, прописаних в інших містах України. Тому сплачують дуже незначні місцеві податки, не підпорядковуються вимогам і не виконують прохання місцевої влади. У результаті район зазнає збитків, а ці структури процвітають...
Багато людей, причетних до організації зимового відпочинку на території області, говорили про необхідність розробити одну спільну програму, яка охопила б найрізноманітніші сфери організації туризму. А також розподілила конкретні зобов’язання та відповідальність між усіма суб’єктами за ту чи іншу ділянку роботи. Сьогодні бази виявилися заручниками роками накопичених проблем, вирішити які в один момент просто неможливо. Програма ж визначить, куди і як рухатися і хто за що відповідає. Головне зараз, приміром, для Славського — обновити дороги і домогтися того, щоб усі підйомники було сертифіковано.
…Про багато перелічених проблем туристи навіть не здогадуються. Проте їм і не потрібно всього цього знати. Це — турбота тих, хто має організувати належний відпочинок, щоб Карпати, їхні засніжені схили, чудове гірське повітря і гостинність місцевих жителів назавжди залишилися в пам’яті відпочиваючих. Щоб люди прагнули приїжджати сюди знову і знову.