Останнім часом то в одному, то в іншому джерелі зринає інформація про цю загадку історії людства. Для професіоналів-археологів, вона, звісно, давно відома. Хоча — диво залишається дивом. А для непосвячених — це відкриття, сказати б, епохальне. Тим більше стає прикро за себе: невже можна вік прожити й не побувати на цьому таємничому місці? А воно ж тут-таки, вдома, в нашій Україні. Десь у цивілізованих країнах ця частина степу стала б місцем паломництва туристів з усього світу. Тільки не в нас...
Ілюстрація з книги В.Михайлова «Подземный «Эрмитаж» Приазовья» |
Отже, Кам’яна Могила. Через Запоріжжя — у бік долини річки Молочної, під Мелітополь. Навкруги — розлогий безмежний степ. І ось на рівному місці — це диво: кам’яний острів у приазовському степу. Нагромадження циклопічного каміння: рештки піщаника колишнього Сарматського моря. Нині висота Кам’яної Могили сягає 12 метрів. На трьох гектарах її площі — приблизно три тисячі плит, чимало з яких покриті древніми зображеннями. Справді, тут — «Підземний «Ермітаж» Приазов’я», як назвав свою книгу дослідник Могили Б.Михайлов. Ним, зокрема, 1990 року було відкрито Печеру Риби. Основний атрибут — горельєф із зображенням рибини, виконаний на кам’яній підлозі, яку також встелено петрогліфами у вигляді лінійно-геометричних фігур. Культ Риби був поширений не тільки в Шумері (Дворіччі), а й у Сибіру, Палестині, Малій Азії та Закавказзі. «Дім Риби», або Печера Риби, у Кам’яній Могилі — своєрідний храм, де відбувалися культові обряди. Є там також і Грот Дракона, Бика, і Печера Бізона та Артеміди тощо. Звісно, назви умовні, вигадані вченими. Залишили тут свої сліди і ранні християни: в окремих печерах серед зображень мамонтів і носорогів — символи Ісуса Христа та хрести.
Це не тільки пам’ятка геологічних епох, а й свідчення життя племен, які переходили цю місцевість і залишили безцінні петрогліфи. Отож, тільки уявімо: на стелях вцілілих гротів — малюнки з палеолітичної, мезолітичної епох, епохи міді-бронзи та середньовіччя. Стилізовані малюнки оленів, биків, риб, людей доносять до наших днів своєрідне світосприйняття давньої людини. Відомо, що образ крилатого коня виник саме в українських степах, на індоєвропейській прабатьківщині аріїв, і знайшов образне втілення на плитах Кам’яної Могили. Більше того: побутує думка, що «письмена» Кам’яної Могили архаїчніші, ніж письмо Шумера! Так-так, існують версії, що тутешні наскельні написи були першими зразками писемності людства: деякі вчені дотримуються гіпотези, що мелітопольські петрогліфи на півтори-дві тисячі років давніші за всесвітньо відомі месопотамські глиняні дощечки. Звісно, світ більше знає клинопис Південного Дворіччя, шумеро-аккадське мистецтво. І спробуй тепер доведи, що через аріїв клинопис потрапив до зазначеної історичної місцевості. Може, це сфера фантазії? Принаймні голова йде обертом...
Що ж до самих наскельних зображень Кам’яної Могили, то дослідники виявили: їхня хронологія охоплює часовий простір від XVI—XIII тисячоліть до н. е. до X—XII століть. Ці зображення наносилося переважно не фарбами, як у відкритих печерах Франції, Америки, Північної Африки тощо, а прошкрябувалося. Лише деякі оригінали та копії петрогліфів можна побачити тут-таки в музеї: гроти засипано піском. Їх відкопують, щоб дослідити, а потім знову засипають — рятуючи від руйнувань сучасними варварами. Та на нові дослідження, як завжди, бракує коштів. Свого часу цю унікальну пам’ятку людської історії вивчали вчені царської Росії, зокрема відомий археолог М.Веселовський. З 1932 р. більш-менш послідовно досліджували Кам’яну Могилу В.Даниленко, А.Бадер, М.Рудницький, В.Гладилін та Б.Михайлов.
За словами М.Рудницького, «петрогліфічний комплекс Кам’яної Могили певною своє частиною є одним із проявів того світовідчуття, яке склалося в межах широкого культурно-історичного поясу, що проліг через Старий Світ між Індією та Європейським узбережжям Атлантики».
Щодо особистих вражень від такого близького контакту з вічністю (майже «дотикального» контакту!), то все-таки не може не здивувати перегук наскельних зображень первісної людини ось тут, на наших землях, і десь у печерах Африки чи півдня Франції. Високий рівень узагальнення, стилізації й надзвичайної образності. Накочуються «спогади про майбутнє»...