UA / RU
Підтримати ZN.ua

КАБЕЛЬНІ ПРИСТРАСТІ

Ось уже кілька місяців ситуація, що склалася на вітчизняному і, зокрема, столичному ринку кабельно...

Автори: Олена Раскіна, Ольга Онисько

Ось уже кілька місяців ситуація, що склалася на вітчизняному і, зокрема, столичному ринку кабельного телебачення є предметом пильної уваги засобів масової інформації, державних органів, міської адміністрації та, звісно ж, абонентів (куди їм, бідним, подітися?!). Підвищення тарифів на послуги кабельних операторів, зміни в наповненні соціального пакета компанії «Воля-Кабель» і рішення Антимонопольного комітету України, прийняте вслід за цим, розробка Концепції розвитку ринку кабельного телебачення міста Києва — все це не лише змінить ситуацію в столиці, а й неминуче вплине на розвиток галузі кабельного телебачення загалом.

Безумовно, проблеми столичного ринку кабельного телебачення не виникли на порожньому місці. Передумови цих проблем заздалегідь і ретельно створювали всі майбутні учасники конфлікту. Недосконале, а то й суперечливе законодавство, надмірна зарегульованість ринку, зіткнення політичних інтересів у боротьбі за інформаційний простір України, монопольне становище компанії «Воля-Кабель», відсутність відкритої й прозорої політики цієї компанії — всі ці чинники вже становили собою якусь «гримучу суміш», і було зрозуміло, що вибух так чи інакше прогримить.

Соцпакет без російських каналів

Поштовхом для розвитку ситуації послужив той факт, що 18 серпня з так званого соціального пакета компанії «Воля-Кабель» зникли два російських канали: «Первый канал. Всемирная сеть» та «НТВ-Мир». 1 серпня компанія повідомила своїх абонентів про можливі зміни в «наповненні пакетів каналів». Проте теоретичні зміни — це одне, а відключення двох найпопулярніших каналів (доступ до яких, на думку значної частини киян, і був основною перевагою кабельного телебачення) — зовсім інше.

Звісно ж, таке рішення компанії «Воля-Кабель» викликало хвилю невдоволення з боку абонентів, і потік скарг ринув у різноманітні інстанції. Так, лише в посольство Росії, яке, звісно ж, абсолютно непричетне до того, що сталося, надійшло понад 16 тисяч телефонних дзвінків. Така реакція киян не була шокуючою, адже для багатьох жителів міста з відключенням російських каналів зникла остання перевага кабельного телебачення перед прийомом каналів на ефірну антену.

Втім, конфлікт між киянами та «Волею-Кабель», можливо, і не став би таким гострим, якби найбільший кабельний оператор столиці чітко й доступно пояснив причини своїх дій. Але на той момент пояснення не було.

На сьогодні компанія «Воля-Кабель» називає кілька причин, що викликали зникнення російських каналів із соціального пакета. Ось як коментує ситуацію президент компанії «Воля-Кабель» Сергій Бойко: «Ще в грудні минулого року ми провели опитування серед наших абонентів. Повідомили їм, що при включенні в пакет комерційних, платних каналів ми муситимемо підвищити абонентську плату. За результатами цього опитування, 68% наших абонентів висловили згоду платити більше за включення в соціальний пакет російських каналів.

Насправді, коли ми кажемо «російські канали», то допускаємося неточності. Власністю, яку ми отримуємо, є певна програма передач. І далеко не всі знають, що правовласниками програми передач цих каналів є зовсім не росіяни.

Отже, отримавши згоду своїх абонентів на підвищення абонентської плати, з 1 лютого 2003 року ми включили в повний соціальний пакет три комерційних канали («НТВ-Мир», «Первый канал. Всемирная сеть», «Школьник»), оскільки покладалися на запевнення Управління цінової політики КДМА, що до 31 березня вирішиться питання зміни граничних тарифів. На цьому будувалися наші домовленості з правовласниками, які пішли нам назустріч, погодившись, щоб до 31 березня ми транслювали їхню продукцію в соціальному пакеті за нижчу плату.

До 31 березня жодних рішень прийнято не було. Не чекаючи закінчення місяця, ми 25 березня відновили переговори з правовласниками цих каналів про продовження пільгового терміну. Вони по-різному поставилися до нашої проблеми, але все-таки було підписано договори про продовження цього терміну до кінця першого півріччя. З 1 липня від правовласників стали надходити пропозиції про узгодження нових фінансових умов, які істотно перевищували наші можливості, оскільки рішення КДМА на той момент ще не було прийнято.

Водночас ми отримали інформацію, що з 15 серпня проводитиметься плановий ремонт київського передавального радіотелевізійного центру «Вежа». Ми не могли залишити своїх абонентів без сигналу — як мінімум, тому, що з нашого боку це було б порушенням умов договору. Нам треба було інвестувати понад 60 тис. євро для того, щоб у стислі терміни узгодити технічні умови й прокласти оптоволоконий кабель. При цьому змінилися технічні умови прийому.

Водночас ми розпочали переговори з дистриб’юторами всіх комерційних каналів, проте в нас виникли деякі непорозуміння, і дію договорів із ними було припинено».

Суть цієї розлогої промови зводиться до таких моментів. Компанія «Воля-Кабель» називає дві причини виключення російських каналів із соціального пакета. Перша — ремонт київського передавального радіотелевізійного центру «Вежа» — цілком об’єктивна, вона й справді могла б вважатися вагомою підставою для позбавлення більшості киян можливості дивитися російські канали, якби по закінченні ремонту в соціальному пакеті вони з’явилися знову. Проте цього не сталося.

Що ж до другої причини, то пояснити настільки повільний розгляд питання підвищення граничних тарифів Київською міськадміністрацією нескладно. Цілком імовірно, що КДМА навмисне зволікала цей процес, не бажаючи приймати явно «непопулярне» рішення. Можна також припустити, що прийняття цього рішення забарилося через бюрократичну тяганину. Адже, відповідно до чинного законодавства, граничні тарифи на послуги оператора кабельного телебачення розраховуються на підставі методичних рекомендацій Міністерства зв’язку, встановлюються місцевими органами виконавчої влади й затверджуються Міністерством економіки. Так, за словами Сергія Бойка, на рішенні КДМА, все-таки прийнятому 4 вересня, він нарахував 24 візи.

А що ж Росія?

Як же прокоментувала цю ситуацію російська сторона? Наведемо, зокрема, коментар генерального директора ЗАТ «Російська служба» Є.Резниковича, який представляє інтереси «Первого канала. Всемирная сеть». «Компанія «Воля-Кабель» підписала з нами договір про поширення по їхніх мережах за певну плату. 18 серпня наш канал був відключений від «Воля-Кабель» і відновлений лише через два дні, у ніч із 20-го на 21 серпня. Був єдиний чинник, який ми могли припускати, і полягав він у тому, що перший канал вимагає дуже великі гроші, які «Воля-Кабель» як канал, що потрапив під дію антимонопольного законодавства й змушений брати дуже низьку плату з абонентів, не може заплатити.

Не можу розкривати комерційної таємниці, але хочу сказати, що, зокрема, плата за послуги нашого каналу була настільки низькою, що її могла б собі дозволити не тільки така велика компанія, як «Воля-Кабель», а й будь-яка, набагато менша. Однак ми готові були відмовитися від будь-якої плати взагалі, тільки б наш канал був у мережі. Ми домовилися, що протягом місяця якось відкоригуємо наш договір із компанією «Воля-Кабель», і нас знову включили. І ось із 20 серпня ми знову виходили на Київ». І далі: «Проте наш представник в Україні отримав інформацію, що ми перебуваємо не в соціальному, а в дорожчому пакеті, і це єдине, що вони можуть нам запропонувати. Спочатку йшлося про те, що це стосується й інших російськомовних каналів, але на сьогодні ця інформація фактом не підтверджена. Начебто нас замінять на канал «РТР-планета» у новому соціальному пакеті, що коштує 4 грн. Тобто «РТР-планета» — єдиний російський канал, котрий увійде в соціальний пакет. Єдине, що ми могли зробити у зв’язку з ситуацією, що склалася, — це повністю відмовитися від плати за наш канал із боку українського партнера, щоб і далі мати можливість мовлення по Києву».

Дорожче — не завжди більше й краще

Втім, навіть після ухвалення рішення про підвищення граничних тарифів на послуги операторів кабельного телебачення російські канали так і не повернулися в соціальний пакет оператора «Воля-Кабель». Цього разу аргументом компанії стало те, що граничний тариф, установлений розпорядженням КДМА, а це 7,5 грн. на урізаний соціальний пакет, як і раніше, не дозволяє включати в нього комерційні канали. При цьому, за розрахунками компанії, вартість урізаного пакета з одним або кількома комерційними каналами була б трохи вищою — лише 7 грн. без ПДВ.

На перший погляд, арифметика проста. Експлуатаційні витрати становлять близько 5 грн. на місяць. Усе, що понад цю суму, містить у собі прибуток оператора, його витрати на заробітну плату працівників, відрахування з авторських і суміжних прав, податки тощо. Справді, при такому розрахунку коштів на покупку комерційних каналів не залишається.

Проте є в цих міркуваннях одна неясність. При граничному, тобто максимально можливому тарифі на пакет, що складається з 17—20 каналів вартістю 7,5 грн. із ПДВ, компанія «Воля-Кабель» установлює вартість урізаного соціального пакета — 7,2 грн. із ПДВ. Таким чином, залишається «зазор» у 30 копійок, вирахувавши з якого податок на додану вартість, отримаємо 25 копійок, тобто рівно стільки, скільки й було потрібно для покупки каналу «ОРТ-Международное». Інакше кажучи, дуже захотівши, можна було б піти назустріч абонентам і включити в урізаний соціальний пакет бодай один комерційний канал. Чому ж цього не зробили?

Після того, як КДМА затвердила нові граничні тарифи, «Воля-Кабель» переглянула свою «пакетну» політику і, зокрема, знизила ціни на комерційні пакети. Водночас, до цього кроку вдалися у надії перейти від кількості до якості, тобто за рахунок підвищення привабливості комерційних пакетів компенсувати відплив абонентів, викликаний підвищенням ціни на соціальний пакет. У цьому контексті переведення популярних серед киян російських каналів у комерційні пакети компанії «Воля-Кабель» виглядає як її спроба привернути увагу абонентів до дорогих пакетів.

Право пріоритету

Повідомивши про зміни в ціновій політиці, компанія «Воля-Кабель» заявила також, що для всіх мереж буде сформовано єдиний соціальний пакет, куди входитиме понад 30 каналів. Водночас на сьогодні більшість мереж компанії — вузькосмугові мережі, що дозволяють приймати лише 17 каналів. І хоча процес модернізації відбувається досить активно, перспектива остаточного переходу на широкосмугові мережі залишається далекою. Так, за словами Сергія Бойка, всі мережі компанії «Воля-Кабель» мають бути модернізованими до 1 січня 2009 року, проте ця дата досить умовна й великою мірою залежить від наявності інвестицій, термінів узгодження документації з КДМА і компанією «Укртелеком». На сьогодні ситуація така: із 780 тис. квартир, що перебувають у зоні охоплення мереж «Воля-Кабель», лише 139 тис. мають можливість отримувати повний соціальний пакет.

Водночас українських каналів, які, відповідно до положення про особливості ліцензування кабельного мовлення, повинно ретранслюватися в першу чергу, більш як 17. Кількість вітчизняних телеканалів, що входять до переліку каналів ретрансляції, визначеного Національною радою з питань телебачення і радіомовлення, продовжує зростати. Зокрема відносно недавно з’явилися два нових канали: ТРК «Україна» й «Експрес-інформ».

З іншого боку, за результатами дослідження, проведеного Союзом кабельного телебачення України, понад 50% аудиторії вітчизняних каналів (крім телеканалів УТ-1, УТ-2, «1+1» та «Інтер») становлять абоненти мереж кабельного ТБ. Тому цілком природно, що вітчизняні канали зацікавлені потрапити в число 17 каналів, які мають максимальну аудиторію.

Саме на цьому грунті виник ще один конфлікт, пов’язаний із компанією «Воля-Кабель» та її рішенням виключити з 18 серпня з вузькосмугового соціального пакета 7-й, 35-й і 37-й київські телеканали. Основним аргументом кабельного оператора було те, що в рейтингу, складеному на підставі опитування абонентів, ці канали не потрапили до телевізійно привабливих. ТК «Гравіс» і «ТБ-Табачук» назвали рішення компанії «Воля-Кабель» незаконним.

Конфлікт, що виник між найбільшим оператором кабельного телебачення і трьома київськими телеканалами, коментує в.о. генерального директора ТК «Гравіс» Павло Богдан. «До лютого нинішнього року обидва канали телекомпанії «Гравіс» — і 7-й, і 35-й, на якому виходить у прямому ефірі проект «Телемегаполіс», транслювалися найбільшим оператором кабельних мереж столиці «Воля-Кабель» у так званій вузькій смузі, тобто смузі, доступній для більшості киян. Це було передбачено статтею №3 під гучною назвою «Захист і підтримка національного виробника» Тимчасових положень Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення «Про порядок трансляції (ретрансляції) телеканалів у мережах кабельного, ефірно-кабельного телебачення».

У процесі підготовки до ліцензування «Воля-Кабель» зусиллями члена Національної ради Віктора Понеділка 9 квітня було затверджено принципово нове положення про ліцензування, в якому про національного виробника просто забули. Саме на підставі цього вихолощеного документа Нацрада й прийняла 4 червня без оголошення конкурсу рішення про видачу ліцензії «Воля-Кабель», яким по суті підписала смертний вирок трьом київським каналам: 7-му, 35-му і 37-му — основним конкурентам кабельних каналів столиці «IVK» і «КТМ», що входять до складу групи компаній «Воля». Лобісти «Воля-Кабель» так поспішали видати ліцензію, що навіть не потрудилися пересвідчитися в наявності необхідних дозвільних документів (надані датуються 1991—2000 роками, всупереч розпорядженню Київської міськадміністрації від 7.11.2002 № 90/473 про необхідність їх переоформлення) і не провели експертизу в юридичному управлінні Нацради.

В усій цій сумній історії про гнучку позицію деяких, у тому числі й уже відкликаних Президентом, членів Нацради є все-таки оптимістичне продовження. Прийнявши рішення про видачу ліцензії «Воля-Кабель», Нацрада 23 липня ц.р. за № 1091 прийняла нове положення про особливості ліцензування кабельного мовлення, в якому згадала про захист національного виробника. Тільки на вашого покірного слугу — телекомпанію «Гравіс» — це, схоже, не поширюється».

Водночас «захистом інтересів національного виробника» проблема, на жаль, не обмежується. Дефіцит частот і збільшення кількості українських каналів неминуче веде до того, що деяким із них доведеться зсуватися в широкосмуговий пакет, втрачаючи частину глядацької аудиторії й викликаючи нарікання рекламодавців. Причому вибиратиме цих «щасливчиків» на цілком законних підставах своїм внутрішнім рішенням кабельний оператор, оскільки, відповідно до Закону про телебачення і радіомовлення, обов’язкова ретрансляція стосується тільки державних (УТ-1, УТ-2, УТ-3) та муніципальних каналів. І, в кращому разі, цей вибір здійснюватиметься на основі реальних глядацьких симпатій.

«З телеканалом «Гравіс» у нас досі не підписано договору про передачу суміжних прав, — пояснює позицію компанії «Воля-Кабель» Сергій Бойко. — Є лише гарантійний лист, у якому йдеться, що вони не висуватимуть претензій. Відповідно до цього листа ми й поширюємо програму передач «Гравісу». На сьогодні «Гравіс» перебуває в нашому повному соціальному пакеті на каналі, продиктованому рішенням Нацради». Сергій Бойко продовжує: «Слово «відключення» й опублікування телефонів, які не належать компанії «Воля-Кабель», на наш погляд, є тим порушенням, що призводить до зниження ділової репутації. Саме тому на адресу телекомпанії ми надіслали лист із проханням у місячний термін спростувати обвинувачення або надати докази своєї правоти. До речі, нам незрозуміло, чому телеканал «Гравіс» виходить в ефір під логотипом «Телемегаполіс». Адже, за умовами наших договорів із правовласниками, вони зобов’язані повідомляти нас про будь-які зміни логотипів».

Покарання за монополізм: багато
чи мало?

Отже, 18 серпня компанія «Воля-Кабель» в односторонньому порядку змінила наповнення соціального пакета, порушивши тим самим один із пунктів Положення про особливості ліцензування кабельного, ефірно-кабельного та супутникового мовлення, затвердженого рішенням Нацради. У цьому пункті йдеться: «Самовільна зміна переліку програм, що ретранслюються організацією кабельного телебачення, без відповідного рішення Національної ради не допускається».

У результаті компанія знову стала об’єктом пильної уваги Антимонопольного комітету України. Нагадаємо, що ще навесні 2002 року Антимонопольний комітет дав згоду на об’єднання двох найбільших київських кабельних операторів — КТМ і IVK — й визнав компанію «Воля-Кабель» природним монополістом, поставивши кабельного оператора в один ряд із, приміром, «Київміськводоканалом».

Утім, сама компанія «Воля-Кабель», що контролює, за оцінками експертів, понад 80% київського ринку, не вважає своє становище монопольним. Так, на захист своєї позиції Сергій Бойко, зокрема, наводить той факт, що компанія не лише займається доставкою сигналу, а й працює на ринку надання послуг. Проте 17 жовтня АМКУ виніс вердикт у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції з боку ЗАТ «Воля-Кабель». У своїй постанові Антимонопольний комітет, зокрема, відзначив, що з 01.01.2002 по сьогоднішній день компанія займає монопольне становище на ринку кабельного телебачення міста Києва в межах існуючих у неї кабельних мереж із частиною 100%.

Крім того, АМКУ визнав, що дії «Воля-Кабель», які полягають у порушенні умов договору на надання послуг, є порушенням закону про захист економічної конкуренції. Інакше кажучи, ці дії призводять до обмеження інтересів споживачів і були б неможливими, якби на ринку існувала велика конкуренція. За це порушення АМКУ оштрафував компанію на 17 тисяч гривень і зобов’язав її надалі утримуватися від дій, які можуть призвести до обмеження інтересів споживачів.

Ось як коментує це рішення глава Антимонопольного комітету Олексій Костусєв. «Ми не стали застосовувати повною мірою прав, наданих нам законом. Так, маючи право накласти штраф у 2 мільйони 200 тис. грн., ми врахували деякі обставини. По-перше, компанія «Воля-Кабель» активно співпрацювала з Антимонопольним комітетом. На всі запитання й звернення ми одержували, по суті, вичерпні відповіді. По-друге, «Воля-Кабель» визнала порушення, про що прямо заявив директор компанії. І, нарешті, найголовніше,— ми побачили, що вони справді хочуть надавати якісні послуги без порушення закону.

Крім того, АМКУ проаналізував тарифи на послуги кабельного телебачення по країні в цілому, і виявилося, що в ряді міст, де люди живуть бідніше, ніж у столиці, ці тарифи значно вищі. Розцінки компанії «Воля-Кабель» — одні з найнижчих у країні. Також був врахований той факт, що «Воля-Кабель», відповідно до списків, які вона погоджує з міською адміністрацією, надає 90 тис. абонентів послуги за символічною ціною — 1 гривня. Врахувавши всі обставини, ми прийняли саме таке рішення».

Компанія «Воля-Кабель» справді визнає за собою факт порушень і не збирається оскаржувати рішення Антимонопольного комітету. І, напевно, можна було б упевнено говорити про повне порозуміння між учасниками цього конфлікту, якби не суперечка про «суворість» покарання. Попри заяву АМКУ про те, що в його компетенції було «покарати» компанію на значно більшу суму, «Воля-Кабель» стверджує, що штраф у тисячу неоподаткованих мінімумів, тобто у 17 тис. грн., — максимальне стягнення, яке міг вимагати з компанії АМК. Такий штраф, на думку компанії «Воля-Кабель», — надто суворе покарання за переміщення двох комерційних каналів і порушення умови власного регламенту надання послуг у частині термінів попередження своїх абонентів (18 днів замість одного місяця) про зміну наповнення пакетів каналів.

У «тилу» проблем кабельного ринку

Для столичного ринку кабельного телебачення кілька останніх місяців стали, мабуть, рекордними за кількістю різноманітних конфліктів, суперечок і розглядів. При цьому за формальними причинами їх виникнення насправді криються значно серйозніші проблеми.

Надмірна зарегульованість ринку, звісно ж, не сприяє його розвитку. Понад те, ринок кабельного телебачення, який в усьому світі вважається одним із найбільш інвестиційно привабливих, в українських умовах начисто позбавляється цієї особливості.

Невисока привабливість для інвесторів і відсутність стимулюючої законодавчої політики призводить до того, що ринок розвивається менш динамічно, ніж хотілося б, що, звісно ж, не сприяє підвищенню якості обслуговування абонентів і розширенню переліку надаваних кабельними операторами послуг.

Крім того, такий потужний маніпуляційний ресурс як телебачення, і зокрема кабельні мережі, звісно ж, не могли не потрапити у сферу інтересів різноманітних політичних сил. Проте думки більшості експертів збігаються в тому, що на сьогодні за компанією «Воля-Кабель» не стоять жодні політичні сили. А ось охочих отримати контроль над діяльністю найбільшого кабельного оператора країни, безумовно, знайдеться чимало. Цілком можливо, що саме підвищений інтерес політиків, котрі прагнуть збільшити свій передвиборний ресурс за рахунок кабельних мереж, послужив причиною прикрощів, які посипалися на голови кабельників.

У перспективі — інфраструктурний підхід

Втім, хоч би які причини стояли за подіями, що відбуваються у сфері кабельного телебачення, можна стверджувати: сьогодні для цього ринку настає переломний момент. Його учасники, а також контролюючі органи й законодавці, повинні визначити, наскільки цивілізовано й ефективно він розвиватиметься надалі. І, слід сказати, деякі кроки в цьому напрямі вже робляться.

Протягом кількох місяців комісія Київської міської ради з питань транспорту і зв’язку розробляла Концепцію розвитку ринку кабельного телебачення міста Києва. У майбутньому саме на базі цієї концепції розроблятимуться програми розвитку ринку.

Сьогодні не тільки міська влада, а й самі оператори кабельного телебачення говорять про концепцію як про унікальний для нашої країни документ. Річ у тому, що вперше в Україні в ній запропоновано інфраструктурний підхід до розвитку галузі кабельного телебачення, який має прийти на зміну адміністративному управлінню. Інфраструктурний підхід передбачає, що управління у сфері кабельного телебачення здійснюватиметься на таких п’яти рівнях: загальне управління і фінансування сфери кабельного телебачення, будівництво та функціонування мереж, надання контенту, розвиток технологій і виробництва, а також задоволення соціокультурних потреб абонентів кабельних мереж. При цьому взаємодію з операторами кабельного телебачення і міської влади передбачається здійснювати на підставі генеральних угод, у яких буде зазначено взаємні обов’язки сторін.

Таким чином, у Києві з розрізнених частин комунальної кабельної мережі та мереж різних комерційних кабельних операторів планується створити єдину загальноміську телеінформаційну систему. Якщо вдасться реалізувати цей задум, досвід столиці може стати підставою для подальшого розвитку ринку кабельного телебачення в Україні.