Я козачка і студентка! |
— Присягаюся, що буду стояти на смерть за волю і незалежність України, недоторканність її кордонів і до останнього подиху служитиму їй з честю і гідністю козацькою. Якщо я порушу цю присягу, то нехай не прийме моє тіло свята наша земля і буду я проклятий нашим родом вовіки віків. Слава козацтву! З нами Господь і Пресвята Покрова! — хор молодих голосів повторює слова козацької клятви за осавулом, поетом, організатором гурту «Козаки» Миколою Шапошником.
А далі кожного — міцно шаблею по плечу і «Посвячую тебе (Іване, Яно, Олеже, Наталко і т.д.) в козаки!». І так 130 разів. Місце дії — біля 1200-літнього дуба Максима Залізняка в Холодному Яру. Час дії — 31 серпня. Учасники — ті, хто при суворому відборі й конкурсі в понад шість осіб на місце все-таки виборов право вчитися в Інституті туризму Федерації профспілок України.
Хоч скільки показуй студентові-медику скальпель, він не навчиться оперувати, поки сам не візьме його до рук. Хоч скільки розповідай про принади вітчизняного туризму, хоч скільки закликай розвивати туристичну галузь, аби збагачувати людей духовно, а власну країну економічно — допоки не навчишся любити її такою, яка вона є, не стопчеш кросівок на багатьох маршрутах, не дійдеш до найглухіших куточків батьківщини, добрим спеціалістом не станеш.
Тож уже близько десяти років існує в Інституті туризму традиція — посвячувати в першокурсники і вручати студентські квитки не у власному вузі, а на екскурсійних маршрутах у знакових для українців місцях — раніше на Говерлі, а тепер на Черкащині — краї, де досі археологи знаходять і вивчають сліди трипільської культури, краї козацької звитяги та гайдамацької непокори. Тут народилися Тарас Шевченко і Богдан Хмельницький, багато видатних українських письменників і композиторів.
Робота туристичного менеджера тісно пов’язана з людьми. Недарма екскурсійна та педагогічна роботи доповнюють одна одну. Щоб показати майбутнім спеціалістам унікальний пізнавально-виховний та атрактивний потенціал однієї з областей України, автобуси проїхали «Золотою підковою Черкащини»: Холодний Яр—Суботів—Чигирин—Канів. За ухваленою урядом однойменною програмою ці міста мають стати місцями паломництва для внутрішнього туриста і привабливими для гостей країни.
…Повітря на Черкащині цілюще й чисте. Дихається тут на повні груди. Зелені й водні масиви — безкраї. Історія — багатюща. Дух вільних козаків та гайдамаків з лісів ще не вивітрився. Для туризму край надзвичайно благодатний. І тому хочеться бачити, як поступово тут підніметься туристична інфраструктура. Кроки робляться. Наприклад, гендиректор готельного комплексу «Росава» ОДП «Черкаситурист» ЗАТ «Укрпрофтур» Микола Петренко, небайдужий до історії та культури свого краю, підтримує зв’язки з українцями всього світу, дарує молоді свою підтримку й показує приклад ефективного управління.
— Випускники Інституту туризму, інших туристичних вузів на Черкащині, у програмі «Золота підкова» можуть реалізуватися максимально, — вважає голова федерації Черкаської обласної ради профспілок України Петро Шевченко. — Скажімо, чом не взяти у визначні місця по випускнику, забезпечивши зарплатою, вирішивши соціальні питання, заклавши це в бюджет програми…
Першокурсники, які, можливо, вперше почули про програму «Золота підкова Черкащини», змогли на власні очі переконатися, що поступово робота з її реалізації набирає обертів. Свідчення тому — майже відреставрований фасад Іллінської церкви в Суботові. Завезено матеріали і гуде техніка на території Замчища — родового маєтку Хмельницьких. Паралельно тут працюють археологи.
Археологічні розкопки на місці трипільської стоянки ведуться і в гетьманській столиці Чигирині. Місто найкраще споглядати зверху, піднявшись до пам’ятника Богданові Хмельницькому — ошатні, ніби намальовані, відреставровані пам’ятки на тлі далекої і вже зовсім не страшної — недобудованої і законсервованої — будівлі АЕС, яка мала б стати, але так і не стала найбільшою в Україні. Отож у міста тільки туристичне майбутнє…
Ідилічну картину таки зіпсували. На підступах до дуба-патріарха в Холодному Яру з’явилися касири, які, втім, так і не змогли пояснити керівництву інституту, обласному профспілковому начальству, куди поділася залізна огорожа навколо історичного дерева-реліквії, виготовлена кілька років тому на замовлення Інституту туризму і встановлена на черговому посвяченні першокурсників у козаки. (До речі, якщо зазирнути в архів «ДТ», у №25 за минулий рік можно знайти фото, де цю огорожу дуже добре видно).
***
1 вересня на Черкащині йшов дощ. Але щойно першокурсники поклали квіти до пам’ятника Тарасові на Чернечій горі у Каневі, він ущух і студентські квитки без перешкод знайшли своїх господарів. Це дуже добре — починати новий етап життя у духовному місці, біля Кобзаря, набратися в нього наснаги, зауважили працівники Шевченківського історико-культурного заповідника.
— Щойно ви вручили першокурсникам студентські квитки — бачите, як їх багато, отже, інтерес у молоді до туристичної спеціалізації є. Але що буде через п’ять років, коли вони отримають дипломи і шукатимуть роботу? Чи може Державна служба туризму і курортів Міністерства культури і туризму гарантувати, що більшість із цих молодих людей все-таки працюватимуть за спеціальністю? — звертаюся до голови служби Анатолія Пахлі.
— Справді, частина наших спеціалістів застосовує свої знання десь за кордоном. Але більшість, на щастя, працює у туристичній галузі України. Ви знаєте, який реальний стан туризму в нашій державі. На жаль, майже два роки бюджетні кошти на його розвиток не передбачалися. Ми втрачаємо від цього. Але в держзапиті на наступний рік у бюджеті передбачені хороші цифри, гадаю, вдасться відстояти понад 30 млн. грн. Можливо, їх недостатньо, але це вже щось.
На що їх витратити насамперед? Розвиток туризму передбачає розвиток відповідної інформаційної системи. Ми повинні мати свій інтернет-портал, державний туристичний сайт, доступний для всіх. Створити повний реєстр туристичних ресурсів, — а це велика творча робота для багатьох спеціалістів. Звісно, випуск рекламних проспектів, буклетів, постерів, книжок. І наші фахівці повинні брати участь у міжнародних семінарах.
Але можна створити безліч рекламної продукції, переконати весь світ, що ми маємо туристичну інфраструктуру, а коли до нас поїдуть розбитими дорогами без маркування і побачать зруйновані пам’ятки історії, ефект буде прямо протилежний. Сьогодні потрібна комплексна програма розвитку туристичної галузі, а отже, ми вийшли з пропозицією створити координаційну раду при Кабміні, до складу якої увійшли б заступники міністрів транспорту, промисловості, агросектора, освіти, здоров’я, МНС, МВС. Фактично документи готові, зараз етап узгодження. Триває велика підготовча робота щодо оголошення 2007 року роком туризму. Опрацювали проект стратегії розвитку туризму і курортів, подали на розгляд президентові, до кінця вересня плануємо отримати.
— Розвиток туризму, скажімо, за кордоном, ініціюють сотні малих підприємств. Що ви думаєте з цього приводу?
— Сьогодні в суспільстві є дві альтернативні думки: перша — краще фірм менше, але більших, професійніших, інша — що до туристичної діяльності повинні мати доступ якомога більше людей, які цього прагнуть. Я поділяю другу. Хоча і перший і другий варіанти мають як позитив, так і негатив. Та головне питання — безперечно якість турпродукту, дотримування ліцензійних умов, гарантування безпеки туриста.
— Одночасно відреставрувати всі визначні історико-культурні об’єкти і створити повноцінну інфраструктуру неможливо. Як будуть визначатися пріоритети бодай на найближчі п’ять років?
— Ми не розробляємо програми будівництва об’єктів туристичної інфраструктури — це компетенція місцевих органів влади. Зараз на порядку денному інше питання — ми працюємо над внесенням змін до структури Держслужби туризму і курортів. Тут передбачається цілий підрозділ, який безпосередньо опікуватиметься залученням інвестицій. Створюємо програму інвестиційного розвитку туристичної сфери. Важливо переконати нашого чиновника в тому, що ми маємо сьогодні йти на запровадження якихось пільг — щоб у нас повірили не тільки внутрішні, а передусім іноземні інвестори. Якщо повірять, перелік програм із відтворення пам’яток почне збільшуватися. Минулого року в реконструкцію об’єктів туристичної діяльності вдалося залучити майже 2 млрд. грн., з них 90 відсотків — інвестиції внутрішні. Бо іноземний інвестор нам поки ще не довіряє.
— З’явилися білборди, які рекламують державну програму «Золота підкова Черкащини». Ми зі студентами побували на окремих об’єктах. До речі, під’їзні шляхи вельми непогані. У Суботові триває відбудова родового маєтку Хмельницького. Але, вибачте, елементарних зручностей для людей не передбачено. Брак коштів? Тож чи вдасться фінансово забезпечити цю державну програму в повному обсязі?
— Я особисто підтримую будь-які програми, пов’язані з розбудовою туристичної інфраструктури. Рано чи пізно їх потрібно починати. Ініціативи, з якими виступали президент, уряд, віце-прем’єр із гуманітарних питань щодо відродження гетьманських столиць, заповідника Хортиця заслуговують на увагу, бо є високодуховними. На реалізацію програми передбачені кошти до 39 млн. грн. На цей час, за інформацією з області, освоєно 5 млн. Як далі буде — на те Божа воля.
До речі, в Батурині наша держслужба спільно із Мінтрансом розробила і встановила білборди з інформацією про наявні об’єкти туристичної інфраструктури. Промаркували й прознакували туристичні шляхи. Таким чином показали приклад іншим областям. Західні області можуть таким похвалитися, а центральні — ні. Тож працюємо над цим, але все впирається у фінансування…
— Багато із сьогоднішніх першокурсників казали, що у перспективі хотіли б створити свою фірму. Це — той малий і середній бізнес, якому потрібно забезпечити прозорі й недвозначні правила гри…
— Основне функціональне призначення Державної служби туризму і курортів полягає в тому, щоб на законодавчому рівні створити умови для розвитку середнього і, можливо, великого бізнесу, а також напрацювати відповідні нормативно-правові і регуляторні акти. Це — наше основне завдання. Ми створюємо умови для зацікавлення людей у розвитку туристичної діяльності.
***
…Сусідять у межах одного кварталу Черкас пам’ятники Леніну, Шевченку і знак про підняття прапора незалежної України у 1991 році. Такий історичний вінегрет дуже нагадує стан справ у нашому туризмі: старе ще не віджило, нове не утвердилося. Головне, щоб більшості новопосвячених студентів не забракло козацького духу щось змінити.