Чому саме про гроші? І чому саме про паперові? В енциклопедіях про них пишуть як про «національні знаки вартості, що їх випускає держава примусовим курсом замість повноцінних (золотих) грошей для покриття своїх витрат». Але, хоч би там що, не забираймо у паперових грошей якісної ознаки: вони, як і їхні золоті побратими, — один з неодмінних атрибутів держави. Тому і питання цих грошей постає сьогодні перед Україною не як данина традиції, а як настійна вимога утвердження її суверенітету.
Історія України знає не так уже й багато не лише паперових грошей (бон), а й монет, які можна було б назвати українськими. До таких належать монети київського князя Володимира Ольґердовича ХІV ст., т. зв. «сєвські чехи», карбовані для України в 1686—1687 рр. У ХХ ст. монети ні в Україні, ні спеціально для України не карбувалися. Однак двічі випускалися паперові гроші — в часи Першої світової війни, революцій і громадянської війни та в роки Другої світової.
Емісії паперових грошей Українською Центральною Радою
Після лютневої революції 1917 року та утворення у березні Центральної Ради в Україні відразу ніхто не вів і мови про запровадження своєї національної валюти. Нова влада ставила перед собою завдання досягти лише права на автономію України у складі федеративної демократичної Російської республіки. Отже, власні гроші для України в умовах федерації та єдиного економічного простору не передбачалися. Однак протягом літа — осені різка зміна політичної ситуації змусила молоду українську владу терміново вирішувати питання про незалежність та суверенітет республіки. Ще до проголошення в IV Універсалі (січень 1918 р.) самостійності УНР Центральна Рада встигла провести низку важливих соціальних та економічних реформ, спрямованих на захист суверенітету України. 19 грудня Центральна Рада ухвалила тимчасовий закон про випуск державних кредитових білетів. Першу емісію становили карбованці.
Перші паперові гроші УНР були випущені, за різними джерелами, 24 або 26 грудня 1917 р. (за новим стилем, відповідно, 5 або 7 січня 1918 р.).
Ще влітку 1917 р. Михайло Грушевський оголосив конкурс на кращі ескізи українських паперових грошей. У цьому конкурсі взяли участь такі відомі художники, як Г. Нарбут, А. Середа, Г. Золотов, О. Красовський, М. Романовський. Тоді ж на герб України були запропоновані тризуб із хрестом, зображення козака з мушкетом і навіть свастика. Художник Георгій Нарбут (1886 — 1920), ім’я якого тісно пов’язане з епохою відродження українського національного мистецтва, вивчаючи давні монети, вибрав тризуб із хрестом. Саме він і був зображений на перших українських паперових грошах.
Загальний обсяг емісії було встановлено на суму 500 млн. карбованців. Започаткували її білетом з номіналом у 100 карбованців. У народі ці 100 карбованців назвали «горпинками», — мабуть, через орнамент, який часто траплявся на жіночих фартушках (кияни називали фартушки «горпинками»).
Гроші пішли в обіг блискуче, маючи однакову вартість зі старими російськими. Економісти вважали, що якби не прив’язка до російського рубля, то вони навіть були б вищі за курсом. Тепер серед колекціонерів-боністів банкнота у 100 карбованців високо цінується як перший зразок української валюти.
Після підписання Брест-Литовського мирного договору і повернення Центральної Ради до Києва, 1 березня 1918 р. гривня стала основною грошовою одиницею. Та «грошовий голод» змусив вжити термінових заходів. У Києві Український державний банк почав друкувати тимчасові розрахункові білети, які надійшли в обіг ще до появи банкнот закордонного друку. Проте виготовлення грошей у Німеччині зволікалось, і через це тимчасові білети набули більшого, ніж передбачалося, значення. Так і відбулася ІІ емісія Центральної Ради (починаючи з 6 квітня 1918 р.). Були випущені паперові гроші у 100, 200, 400, 500 і 1000 крб., з водяними знаками, на високоякісному папері.
30 березня 1918 р. вийшов закон про випуск паперових грошей номіналами у 5, 10, 25 і 50 крб. (загальною вартістю на 100 млн. крб.) Планувалося, що їх обіг буде більш-менш тривалим (до 1.03.1924 р.). 5 і 10 крб. так і не були випущені, 25 крб. з’явилися 6.04.1918 р., 50 крб. («лопатки»)— пізніше.
У часи Центральної Ради починається й історія перших українських марок з номіналом у шагах. Спочатку вони були задумані тільки як поштові мініатюри. Та згодом, через нестачу дрібної розмінної монети, за прикладом російської влади, яка зробила це раніше, стали вживати їх як марки і гроші одночасно на підставі закону УНР від 18 квітня 1918 р. Папір під марки використовували грубий, зручніший для тривалого вжитку. Але ці марки-шаги з’явились у обігу вже після падіння Центральної Ради.
Паперові гроші України
за гетьманату
П. П. Скоропадського
29 квітня 1918 р. відбувся з’їзд вільних хліборобів, на якому, не без допомоги німців та австрійців, гетьманом України було обрано Павла Скоропадського (1873 —1945). Він же й проголосив країну Українською Державою, розігнавши перед цим Центральну Раду.
31 травня 1918 р. гетьман Скоропадський віддав наказ про запровадження нових паперових грошей — гривень. Друкувалися вони у Берліні, оскільки були замовлені в Німеччині ще Центральною Радою.
5 серпня 1918 р. з’явились перші паперові гривні. Це були 3,6 — відсоткові облігації внутрішньої позики й називалися «Білетами Державної Скарбниці» номіналом у 50, 100, 200 та 1000 грн. Такі білети друкувалися з 8 купонами (по 4 з кожного боку банкноти). Художник Георгій Нарбут був автором ескізів. Спочатку планувалося використовувати ці білети як облігації для внутрішньої позики, проте через брак грошей у серпні 1918 р. уряд наказав використовувати їх як гроші.
Але уряд П.Скоропадського так і не зміг опанувати становище у сфері фінансів та грошового обігу. Попередня влада залишила своєму наступнику досить важку спадщину. Українська Держава не мала бюджету, всі установи жили у борг, видатки на державне управління безперервно зростали. Через це Україна жила за рахунок інтенсивної роботи друкарського верстата. Збільшення грошової маси призвело до величезної інфляції та зростання цін.
Але, незважаючи на велику кількість випущених знаків, в обігу перебувало дуже мало грошей. Відсутність регулярного сполучення між регіонами, нестача товарів призводили до осідання грошей, переважно на селі. Всі вони офіційно мали один курс: один рубль усіх російських випусків дорівнював одному карбованцю українських та одному карбованцю місцевих емісій, хоч на практиці було зовсім не так. Тому в Україні процвітали спекуляція грошима, гра на курсах.
Уряд гетьмана не наважився на головне: не впровадив українську грошову одиницю як власну валюту і не визнав російську валюту іноземною. А вже у травні почалася емісія поштових марок-грошей, про які йшлося вище. Проте внаслідок скорої інфляції вартість марок упала. Тому у закладах торгівлі їх в’язали по 100 штук разом. В таких «в’язанках» вони були в обігу до кінця 1919 року, а подекуди і пізніше.
У серпні-вересні 1918 року в Україну почали надходити перші партії грошей, надрукованих в Німеччині. Випуск гривень у обіг Київською конторою Державного банку розпочався тільки 17 жовтня 1918 року. Надруковано було відразу 6 номіналів: по 2, 10, 100, 500, 1000 і 2000 гривень (1000 і 2000 гривень уряд змушений був замовити через тогорічну інфляцію). Причому тільки на двох останніх була офіційна назва України за часів гетьманату — «Українська Держава». На перших чотирьох вона називалась «Українська Народна Республіка». Так сталося, що проекти цих грошей було зроблено ще за часів Центральної Ради (автори проектів: знака у 2 гривні — В. Кричевський, знаків у 10, 100, 500 гривень — Г. Нарбут).
Згідно з договором між Україною і Німеччиною, остання мала виготовити до 1 січня 1919 р. українські державні кредитові білети на суму 11500 млн. гривень. Крім того, продовжувати друкувати і знаки державної скарбниці у 25 і 50 карбованців без змін у оформленні.
В оформленні цих гетьманських паперових грошових знаків були використані мотиви з української народної творчості. Розглядаючи 100 гривень, бачимо овальний вінок з українських овочів, плодів і квітів. Посередині банкноти — тризуб. По боках дві фігури: ліворуч — селянка з серпом і снопом в національному одязі. Праворуч — робітник у фартусі поверх селянського українського одягу з молотом, обвитим лавром. Знак у 100 гривень розміщений у незвичайній сітці у вигляді рамки. Реверс прикрашають 2 колонки, над колонками — квіти. В центрі банкноти розміщено лавровий вінок, в середині якого — тризуб.
У центрі білета в 500 гривень — зображення жіночої голови, яка символізує «Молоду Україну». Таку алегорію можна було бачити до цього на марці в 30 шагів, виконаній також Георгієм Нарбутом.
Останні два білети у 1000 і 2000 гривень виконав Іван Мозалевський. На 1000 гривнях бачимо давній герб Києва. У центрі — лавровий вінок, взятий з панегірика «Вперше на жалостний погреб зацного лицаря Петра Конашевича-Сагайдачного 1622 г.». Банкнота у 2000 гривень схожа на першу.
Емісії паперових грошей Українською Директорією
У листопаді 1918 р. відбулися революції в Австро-Угорщині та Німеччині, які сприяли поваленню монархій Габсбургів та Гогенцолернів. Звісно, був повалений окупаційний режим і в Україні, а за ним і гетьманський уряд. Вночі 14.11.1918 р. в Білій Церкві було створено Українську Директорію, яка через місяць увійшла до Києва. Народними міністрами фінансів стали Василь Мазуренко та Борис Мартос, згодом — Михайло Кривецький, потім знову Борис Мартос.
Війна з радянською Росією та українською радянською владою потребувала великих коштів. Тому уряд продовжував випускати великі суми грошей, практично не стабілізуючи грошової системи.
У Києві Директорія використовувала запаси грошей, випущених ще урядом Центральної Ради і гетьмана, а також російські рублі. Німецькі марки та австрійські крони були в обігу серед населення як необов’язкові, разом з ними курсували і бони міст та сіл України.
Згодом Директорія переїжджає у Вінницю, звідти до Тернополя, потім до Станіслава (Івано-Франківська). У Станіславі були виготовлені банкноти номіналом у 5 гривень. Вони були надруковані поспіхом, тому на окремих у слові «гривень» пропущено літеру «р». 5 гривень друкувалися з водяним знаком («гриби») на сірому папері.
22 серпня 1919 року було оголошено, що так звані совітські гроші не визнаються законними платіжними знаками в УНР. А 23 серпня вийшло розпорядження міністра фінансів Б.Мартоса та директора Кредитової канцелярії В.Сапицького, яке остаточно встановило порядок грошового обігу в Україні. Згідно з ним на теренах УНР продовжували бути в обігу «царські» гроші номіналами у 100 рублів та нижче за зниженим курсом, розмінні марки та бони з номіналом у копійках.
У Кам’янці-Подільському Директорія випустила в обіг купюри номіналом у 10, 25, 100, 250 і 1000 крб. (а також станіславські п’ять гривень). Інші (100, 250 і 1000 крб.) були виготовлені з кліше, які, своєю чергою, були заготовлені ще при Скоропадському. Крім перелічених банкнот, тривав також випуск знаків попередніх зразків. Згідно з домовленістю між урядом Директорії та німецькою фірмою «Юнкерс», літаки фірми впродовж червня — листопада регулярно доставляли віддруковані ще на замовлення попередніх урядів гривні за маршрутом Бреслау — Кам’янець-Подільський. Але грошей однак бракувало.
100 крб. (малював Г. Нарбут) були двох видів. Один друкувався на папері з водяними знаками «зірки», другий — на папері з «грибами». На аверсі на алонжі (біле поле) була тиснена печатка із зображенням Богдана Хмельницького, через що в народі ці гроші прозвали «Богданівками». На реверсі: в центрі — «козак з мушкетом», ліворуч у картуші книги, праворуч — циркуль, шестерня. Вгорі над ними текст: «Сто карбованців».
Один з найкращих грошових знаків — банкнота у 1000 карбованців, виконана в стилі українського бароко. Ескіз малював Григорій Золотов. Друкували знак у Києві, в обіг він надійшов 13 листопада 1918 року в Кам’янці-Подільському і у Варшаві —1920 р. Останній випуск нам невідомий.
З лицьового боку текст угорі: «Українська Держава», нижче в картуші: «Знак Державної Скарбниці тисяча карбованців» у чотири рядки. Ліворуч в овалі «ходить нарівні з кредитованими білетами», праворуч «козак з мушкетом» і текст «фальшування карається по закону». Підпис Лебедя-Юрчика і знову печатка «козака з мушкетом». На звороті дві жіночі постаті, між ними тризуб і цифра «1000». Ліворуч — в руці в чоловіка гетьманська булава, праворуч — в руці у жінки ріг достатку. По боках у квадраті цифра «1000». Від булави пішла назва банкнот «гетьманки».
У жовтні 1919 року в Кам’янці-Подільському в обіг вийшла банкнота у 25 крб. Виготовили її за ескізом Антона Приходька, хоча певний час вважали, що автор малюнка Олександр Красовський. З лицьового боку вгорі — дата «1919». У центрі «25 карбованців» — «козак з мушкетом», а ще вище — «тризуб» і текст «Знак Державної Скарбниці». Підпис Директора Державної Скарбниці — «Лебедя-Юрчика». Праворуч по вертикалі надрукована серія і номер.
Зворотний бік схожий на 25 карбованців, випущених у Києві Центральною Радою. Середину займає овал з зображенням жіночої і чоловічої голів, угорі над ними — «25 карбованців». Внизу — «Фальшування карається по закону». Рослинний орнамент. Водяний знак «зірки».
Пробний грошовий знак УССР у 50 крб.
Пробний знак УССР у 50 карбованців 1919 р. майже позбавлений документальних підтверджень, тому може викликати у недосвідченого боніста сумніви у своєму фактичному існуванні. Чи не містифікація це? Боністам відомі так звані фантастичні бони міфічних емітентів, що випускалися в капіталістичному світі спеціально для заможних колекціонерів. Особливо багато їх було в роки Першої світової війни.
На знаку в 50 карбованців з лицьового боку вказано назву емітенту: «Грошовий знак Української Соц.(іалістичної) Радян.(ської) Республ.(іки)». Як відомо, таку назву радянська Україна одержала після 6 січня 1919 р., коли Український радянський уряд ухвалив конституцію.
На знаку поставлена дата «1919». Але коли саме виготовлено цей пробний знак? На початку 1919 р. майже всю Україну було звільнено від австро-німецьких окупантів і встановлено більшовицький режим. Український радянський уряд розпочав відновлення зруйнованого війною господарства. Уряд РСФСР надавав допомогу, Україні були передані в кредит великі суми. Всього на початку 1919 року було одержано 1 млрд. карбованців. Але грошей бракувало. Це був період небувалої інфляції, викликаної воєнною інтервенцією і громадянською війною.
У лівій частині знаку з лицьового боку, внизу, — підпис наркома фінансів М. Литвиненка. Це допомагає нам з’ясувати період випуску пробного знака в 50 карбованців.
Уряд України робив усе, щоб зміцнити політичне й економічне становище в республіці. Одним із таких заходів було введення до складу Раднаркому окремих представників партії боротьбистів (українських лівих есерів), які заявили про визнання радянської влади. Так, постановою ВУЦВК від 12 травня 1919 року до складу Раднаркому введено М.Литвиненка на посаду наркома фінансів. При ньому й були зроблені пробні примірники українських совєтських 50 карбованців.
З лицьового боку знака — серп і молот у променях сходу сонця та гасло «Пролетарии всех стран, соединяйтесь!» (російською та українською мовами). По боках герба УССР, прийнятого Конституцією 14 листопада 1919 року, дві гілочки — лаврова і дубова. Під гербом — велика цифра «50» і номінали знаку російською і українською мовами «пятьдесят карбованцев». Внизу знаку — текст українською мовою: «Грошовий знак Української Соц.(іалістичної) Радян.(ської) Республіки».
На зворотному боці — постать робітника, що спирається на шестерню, з молотом на плечі на тлі заводу. На передньому плані — якір з ланцюгом. Так невідомий художник зобразив зв’язок республіки з морським господарством. У віньєтці — лозунг «Пролетарии всех стран, соединяйтесь!». Праворуч угорі знака — «Ходит наравне с кредитными билетами», у центрі — «50 карбованцев», нижче — «Подделка карается по закону». На постаменті вази — дата «1919».
Українські пробні 50 карбованців могли бути підготовлені в період з 12 травня 1919 року, коли М. Литвиненка було призначено наркомом фінансів України, по 22 травня 1919 року, коли була надіслана телеграма-директива В. Леніна Українському Раднаркому.
Така коротка історія грошового знака 1919 року в 50 карбованців Радянської України, не випущеного в обіг. Він залишився в кількох пробних примірниках, які зберігаються у боністів України, їх немає в державних архівах України.
Нарівні з радянськими рублями в обігу залишалися і знаки УНР у 10 та 50 карбованців.
Усього ж, за моїми підрахунками, від кінця 1917 р. до кінця 1920 р. випущено українських грошей на суму 19,5 млрд. гривень (у карбованцях — 9,75 млрд.) В обігу були 24 різних паперових грошових знаки. Ці банкноти являли у своїй більшості зразок гарного, зі смаком, фахово досконалого оформлення, адже були виконані з використанням мистецьких мотивів української народної творчості й національних традицій. Проте слід зазначити, що як на міжнародній біржі, так і на внутрішньому ринку курс української валюти мав неодмінно впасти. Це, звичайно, не через те, що вона була українська. Становище самої держави було невизначеним до кінця, непевним. Залишається тільки дивуватись, що українські гроші тримались на досить солідному рівні. За короткий період «незалежності» Україна робила відчайдушні спроби провадити свою самостійну фінансову політику, що реально ставило б її в ряд економічно спроможних європейських держав.
Лише втрата державності призвела до остаточного зникнення української валюти з історичної арени. Радянський уряд спеціальним декретом оголосив українські гроші незаконним засобом платежів на всій території УССР. Але ще довго більшовикам довелося воювати з українською гривнею, караючи тих, хто продовжував нею користуватися. У деяких реґіонах, особливо на західних землях, гривні ходили аж до 1921 р.
Процеси, що відбувалися тоді в Україні, досить схожі на ті, які вона переживає сьогодні. Отже, українським боністам не завадило б ретельно дослідити цей історичний період. Наші архіви можуть зберігати багато документів, які годилося б оприлюднити, щоб надалі уникнути помилок, про які нагадує нам історія.