Йдеться про протисудомний препарат «Дилантин» і його палкого прихильника Джека Дрейфуса, котрий свого часу прославився як президент Фонду Дрейфуса. Лев Дрейфус досі серед завсідників Уолл-Стрит вважається символом надзвичайно агресивного стилю інвестування. Везучість Дрейфуса в картах, на бігах і на біржі стала такою ж легендарною, як і факти прояву його надзвичайно вибухового темпераменту.
Роман Дрейфуса з «Дилантином» розпочався ще 1963 року, коли останній, перебуваючи на вершині своєї фінансової кар’єри, раптово прокинувся в холодному поту. Стан тваринного жаху, який був настільки ж безпричинним, наскільки й безмежним, спричинив абсолютну розгубленість. Особистий психіатр Дрейфуса діагностував «найглибшу депресію» й розпочав лікування традиційними на той момент методами. Переконавшись в їхній повній безрезультатності, Дрейфус вирішив зцілити себе сам. Прислухаючись до себе, він, як йому здалося, відчув у своєму організмі наявність якоїсь «електрики», що нібито підсилювала відчуття страху, люті, тривоги. Його власний стан нагадував напад епілепсії, який Дрейфусу довелося спостерігати років двадцять тому. Піднявши медичну літературу, він з’ясував, що найбільш успішно епілепсію лікує «Дилантин». Домігшись від свого психіатра рецепта на цей препарат, Дрейфус уже через кілька днів із полегшенням констатував, що всі симптоми зникли. Ще через кілька днів він цілком відмовився від послуг психотерапевтів, зате приймати чудодійний препарат не припиняє. Більше того, відтоді він став його фанатичним прихильником і не шкодує ані своїх сил, ані мільйонів для того, щоб переконати всіх і кожного в необхідності його приймати.
Одним з тих, кого йому вдалося переконати, виявився Річард Ніксон, який розпочав приймати «Дилантин», ще займаючи президентське крісло. Недавнє обнародування цих даних в американській пресі викликало в країні гучний резонанс, і колишні радники Ніксона спробували довести: факт, що президентові доставляли цей препарат у значній кількості, ще не означає, нібито той його приймав. Хоча після складання своїх президентських повноважень Ніксон уже особисто звертався до Дрейфуса за новими партіями «Дилантину».
Власне, цей препарат, відомий серед фахівців як фенітоїн, використовується медиками всіх країн уже багато десятиліть поспіль. У Америці ним лікують судомні стани, у Бразилії — порушення концентрації уваги, в Індії — шкірні виразки в прокажених. А пасажири повітряних рейсів між Китаєм і Тибетом приймають цей препарат для зменшення негативних наслідків важких авіаперельотів. Проте 87-річному колишньому фінансисту, котрий досі вражає оточуючих своєю невичерпною енергією та наполегливістю, цього явно не досить. У штаті Нью-Орлеан усі радіослухачі щодня протягом двох років прослуховують спеціальне звернення до тих, «хто відчуває проблеми з приборканням свого темпераменту, чиї друзі та рідні скаржаться на їхню підвищену збуджуваність і дратівливість». Усім, хто помітив у собі подібні ознаки, пропонується звернутися до місцевих клінік, що спеціалізуються на контролі над дратівливістю. Там їм не лише пропонують узяти участь у клінічних випробуваннях «Дилантину», щедро фінансованих Медичним фондом Дрейфуса, а й випробувати на собі інші методики, застосовувані з цією метою. Утім, суха медична статистика в Америці поки що не підтвердила безумовні переваги цього препарату, який, на тверде переконання самого Дрейфуса, «сприяє поліпшенню настрою, зменшує дратівливість і агресивність, забезпечує повноцінний сон, знижує кров’яний тиск і позбавляє від дихальної недостатності».
Зате ефективність цього препарату було підтверджено в експериментах з в’язнями російських тюрем, проведених санкт-петербурзьким Інститутом мозку за програмою, фінансованою Фондом Дрейфуса. Наталя Бехтерєва, директор інституту, твердить, що препарат довів свою ефективність у «винятково складних умовах», у яких утримуються російські в’язні. При утриманні в непридатних для цього камерах по кілька чоловік повноцінний сон, за її словами, можливий лише після прийняття «Дилантину». І не через його снодійний ефект, а через те, що він сприяє найбільш глибокому розслабленню.
І усе ж одержимість Дрейфуса принесла користь не тільки російським в’язням. До відомих побічних ефектів «Дилантину» відносяться сплутаність свідомості, надмірне розростання ясен і втрата чутливості в ступнях і кистях. Однак той факт, що цей препарат справді блокує процеси надзбуджуваності в нижчих відділах головного мозку, змусив учених усерйоз узятися за розшифровування механізмів його дії. Розпочалися також інтенсивні дослідження нового препарату «Тегретолу», результати застосування якого видаються ще більш багатообіцяючими порівняно з «Дилантином». Роберт Пост, керівник відділення біологічної психіатрії Національного інституту психічного здоров’я, котрий очолив ці дослідження, запевняє, що цей ефективніший аналог «Дилантину» справді творить дива не лише з епілептиками, а й зі схильними до різноманітних маній.