UA / RU
Підтримати ZN.ua

Інтернет: спілкування "без кордонів"

Особисте ставлення до Інтернету - це своєрідний тест на здатність до адаптації в сучасному світі.

Автор: Ірина Кириченко

Повсюдна поширеність Інтернету сприймається нами вже як даність. Мережа дає нам можливість знаходити великі масиви найрізноманітнішої інформації, об'єднуватися у співтовариства і встановлювати зв'язки, спілкуватися з друзями та отримувати послуги. А торішні (фактично революційні) події в Москві викликають запитання, чи можна за допомогою соціальних мереж нарощувати соціальний капітал усього суспільства?

- Якщо розуміти під соціальним капіталом зв'язки і відносини між людьми в суспільстві, норми поведінки і способи ставлення одне до одного, то змінювати його за допомогою соціальних мереж реально, - вважає кандидат психологічних наук, старший науковий співробітник лабораторії нових інформаційних технологій навчання Інституту психології ім. Г.Костюка НАПН України Максим Назар. - Соціальна мережа - вже частина соціального капіталу суспільства, і я вважаю, що можна нарощувати соціальний капітал самих соціальних мереж (які складаються з представників цього суспільства). В основі поширених соціальних мереж лежить нарощування, примноження контактів і зв'язків, як особистих, так і ділових, спілкування, передача різноманітної інформації в різних форматах - текст, зображення, відео, аудіо. При цьому якимось чином змінюються і норми поведінки, і способи ставлення людей одне до одного.

Активне використання інформаційних технологій може змінювати особистість людини

- Чи здатні інтернет-співтовариства породжувати революції?

- По суті, інтернет-співтовариства - це групи людей, що ведуть певну діяльність у віртуальному просторі. Найчастіше майданчиком для віртуального об'єднання виступає якийсь сайт з інтернет-форумом або співтовариство в соціальній мережі (але бувають й інші варіанти). Як пов'язані віртуальні співтовариства з невіртуальним середовищем? Якщо це зовнішня репрезентація груп людей, знайомих у "реальному" світі та об'єднаних тим або іншим видом діяльності, то спілкування й обмін новинами на інтернет-форумі, у співтовариствах "Фейсбук" або "Вконтакте" - свого роду доповнення до цієї діяльності. В інших випадках інтернет-співтовариства повністю або майже повністю відірвані від будь-яких контактів їхніх учасників за межами Інтернету. Досить часто зустрічаються і проміжні варіанти спілкування.

На мою думку, під час торішніх подій у Москві, коли велика кількість людей об'єднувалася у віртуальному просторі, то був саме такий проміжний варіант.

Чи здатне інтернет-співтовариство породжувати революції? Так, якщо, по-перше, воно розвинене і сформоване і між його учасниками встановлені тісні контакти, а по-друге, у суспільстві назріла необхідність у змінах. Усе, що відбулося в Москві, навряд чи стало б можливим, якби мережеве співтовариство не досягло значного ступеня інтегрованості і розвитку, а політична і соціально-економічна реальність у Росії не рясніла б несприятливими чинниками (особливо не надто демократичним форматом діючої в країні влади).

Беруть активну участь у революційних процесах інтернет-співтовариства Білорусі (громадянські акції "Революція через соціальну мережу"), можна згадати також революції в Тунісі, Єгипті, Лівії, Ємені, американську акцію "Захопи Волл-стрит", події в Греції, Великобританії, Чилі...

Інтернет-співтовариство дедалі більше впливає на суспільні процеси в усьому світі, стаючи їхньою складовою - реальною, потужною, численною частиною сучасного суспільства, нерідко, до всього іншого, найбільше інтелектуально просунутою й активною. Згодом цей вплив посилюватиметься, а крім того, підвищиться значущість і ефективність нових створюваних суспільних інститутів.

- Який психологічний механізм впливу Інтернету на особистість?

- Характерно, що великий відсоток українських користувачів Інтернету - молодь. Наведу і такі дані: понад 75% людей віком від 21 до 45 років користуються Інтернетом, причому більшість із них відразу з кількома мотивами.

Звичайно, інтернет-комунікація не може замінити повноцінне спілкування - вона тільки доповнює або надає альтернативу в тому разі, коли спілкування ускладнене або неможливе (велика відстань). Сьогодні інтернет-комунікація активно й успішно застосовується у бізнесі і науці. Приміром, разом з колегами ми періодично проводимо віртуальні наукові конференції - це зручний і перспективний підхід.

Психологічні механізми впливу Інтернету на особистість полягають у використанні нових інструментів реалізації потреб, за допомогою яких людина змінює свою звичну поведінку, оточення, погляди на різні сфери діяльності, розвиває нові навички. Активне застосування інформаційних технологій може впливати на особистість людини.

За моїми спостереженнями, до Інтернету зі страхом і тривогою ставляться ті, хто не може або не бажає до нього адаптуватися і конструктивно використати у своєму житті. Найчастіше це люди зі зниженими адаптивними механізмами на пізнавальному і поведінковому рівнях. Особисте ставлення до Інтернету - це своєрідний тест на здатність до адаптації в сучасному світі.

Цікаво, що мультимедійні інтернет-технології, які дозволяють не тільки спілкуватися з віддаленими співрозмовниками, але й передавати та отримувати при цьому відео- і аудіопотоки (скайп, відеоконференції, відеочати тощо), стирають кордони "живого" і "віртуального" спілкування. Уже проводяться дослідження з передачі на відстань дотиків і запахів, а технології створення тривимірних зображень та об'ємного звучання дають можливість констатувати, що згодом кордони між "живим" і "віртуальним" спілкуванням зникнуть. Ми дедалі менше будемо відокремлювати спілкування через Інтернет від "звичайного" спілкування, оскільки саме по собі віртуальне спілкування стане "звичайним".

По секрету всьому світу

- Який сьогодні реальний інтерес людей до соціальних сторінок і блогів одне одного? Чи можна, приміром, стати відомим письменником, публікуючи свої роботи в Інтернеті?

- В Інтернеті користувачі можуть задовольнити потреби у самовираженні та самореалізації - одні з найважливіших. Тобто людина, яка не має фінансових можливостей для "розкрутки" і просування, демонструє свою позицію, досягнення, розробки або творчість. Це підвищує самооцінку.

Для багатьох самовираження стає істотнішим мотивом, ніж спілкування або отримання інформації. Згодом ці функції Інтернету розширяться, і, приміром, стати відомим без вкладення значних коштів у рекламу і піар буде набагато реальніше, ніж колись.

- Політики і міністри ведуть сторінки в соціальних мережах, дають поради і роз'яснення, закликають, як Азаров, "звертатися просто до них, якщо не дають зарплату бюджетникам" тощо. Наскільки ефективні такі "ходіння влади в народ"?

- Очевидно, що такі заходи можуть допомогти окремим людям в окремих ситуаціях. Краще, звичайно, надавати допомогу і підтримку так, ніж ніяк. Окрім того, це хороший піар для політиків. Однак слід розуміти, що кардинально вплинути на актуальні запити суспільства таким способом не вийде.

- Сьогодні багато новин починається з того, що, приміром, хтось із можновладців написав у себе на сторінці в соцмережах повідомлення, яке тиражується ЗМІ й обростає коментарями. Чи дійові такі "інструменти гласності"?

- Дійові. Мале вкладання сил і коштів у поширення інформації нерідко призводить до дуже потужних інформаційних ефектів.

- Іноді бувають навіть комічні ситуації: новоспечена директриса одного з київських музеїв написала у себе на сторінці в соцмережах, що їй дістався "музей з некомпетентними співробітниками". Небагато хто прочитав би це повідомлення, проте завзяті співробітники наступного дня вийшли з протестом і оголосили голодування, бажаючи прибрати начальницю...

- Тут відкривається інший бік медалі: відповідальність за самовираження в Мережі. По-моєму, її інтегрованість у різні сфери життя, коли людина на самій собі відчуває зворотний зв'язок від своїх вчинків, вдіяних в Інтернеті, виявляється потужним засобом регуляції цих вчинків, розвиваючи відповідальність особистості за свої дії.

А якщо користувач Інтернету - анонім, він здатний і на "мережеве хуліганство" - хакерство, і на поширення порнографії, тролінг, флейм, спам. Його поведінка характеризується браком відповідальності за свої вчинки. Ховаючись під маскою "віртуала", людина дозволяє собі дії, на які за межами Мережі у неї, швидше за все, не вистачило б сміливості. Поступовий розвиток відповідальності за самовираження в Інтернеті досі ще тісно межує з її відсутністю. Такий стан речей не буде постійним. Однак скільки часу знадобиться на формування і поширення розвиненого мережевого етикету в поведінці більшості користувачів - питання відкрите.

- Як виявилося, сторінки в соцмережах допомагають навіть у розшуку злочинців. Згадати бодай історію "караванського стрільця" і його фотографію в "Однокласниках". Наскільки достовірна інформація, отримувана з Інтернету?

- Так, інформація з Інтернету буває недостовірною. Такий стан справ психологічно пов'язаний насамперед з тією ж безвідповідальністю, нерідко підкріплюваною анонімністю джерел інформації. Не обов'язково інформація спотворюється навмисне - буває так, що користувач починає вірити у створений самим собою віртуальний імідж та ідентифікує себе з ним.

- Чи може розміщена в Інтернеті інформація рятувати життя людей?

- Звичайно. Наприклад, збирання коштів на лікування онкохворих дітей, що проводиться в соціальних мережах. При цьому приводяться в дію різні мотиви - релігійні, симпатія, жалість, почуття провини, особисте задоволення...