Володимир Федорченко |
На початку розбігу третього тисячоліття на тлі навального розвитку туристського бізнесу на планеті, зокрема й в Україні, дедалі очевиднішим стає те, що професійно, отже й ефективно, займатися туризмом без фахової освіти складно, а в сфері обслуговування клієнтів, приміром, просто неможливо. Компанії, готельні ланцюжки, туристські комплекси, у штаті яких немає кваліфікованих менеджерів, котрі володіють сучасними знаннями та навичками управління фінансами, готельним менеджментом, технікою і технологією обслуговування, авіаперевезеннями, туроператорською діяльністю, системами бронювання турпослуг, міжнародними стандартами обслуговування тощо, у перспективі приречені на відставання та крах у дедалі жорсткішій конкурентній гонці.
За розрахунками Світової туристської організації (СТО), туризм вийшов на перше місце серед галузей світового господарського комплексу за обсягом експорту товарів і послуг.
Індустрія туризму й готельного господарства виступає також регулятором зайнятості населення. Щороку в цій сфері створюється близько 3 млн. робочих місць. Приміром, на ринку робочих місць Європейського союзу 13% припадає на туризм.
Своїми поглядами на це неординарне культурно-суспільно-економічне явище, по праву назване у минулому столітті феноменом, на деякі проблеми однієї з найприбутковіших галузей нашої економіки ми попросили поділитися президента Асоціації навчальних закладів України туристичного й готельного профілю, ректора Київського інституту туризму, економіки та права, члена-кореспондента УАПН, професора Володимира Федорченка.
— Володимире Кириловичу, на тлі вражаючих цифр стрімкого зростання обсягу турпослуг, в умовах дедалі жорсткішої конкуренції на світовому туристському ринку як ніколи актуальними та вагомими стають питання підготовки й перепідготовки фахівців туристської індустрії, чи не так?
— Використання потенціалу туризму практично неможливе без належного наукового й кадрового забезпечення. На це, до речі, орієнтує і Світова туристська організація, членом якої є наша держава.
Нині освітою в сфері туризму в Україні займається близько п’ятдесяти середніх і вищих навчальних закладів різних форм власності. Але за «видимим благополуччям» розвитку освіти в туризмі й готельному господарстві криються й численні проблеми. Це якість підготовки випускників, рівень навчальних планів, методичних розробок і їхня адаптованість до умов сучасного туристського ринку, де точиться жорстка конкурентна боротьба.
Поставивши перед собою завдання підвищення якості туристської освіти, потрібно враховувати тенденції розвитку світового туризму, досвід передових країн у навчально-освітньому процесі, що перебуває в стані постійного пошуку шляхів удосконалення туристської освіти...
— Певне, цьому й було присвячено вашу недавню поїздку до Фламандії?
— Так. На запрошення президента Брюссельської вищої школи готельного господарства пана Яна Ембле, з 13 до 17 лютого цього року делегація нашого навчально-наукового комплексу взяла участь у підбиванні попередніх підсумків нашого співробітництва за договором, укладеним 1998 року між Міністерством освіти й науки України та міністерством освіти Фламандського співтовариства Бельгії. Треба відзначити, що протягом цього періоду ми не тільки обмінювалися делегаціями та студентами, а й організували обмін на рівні викладацького складу. І вже нинішнього 2001 року в рамках згаданої угоди розроблено проект туристсько-культурної програми «Культурний туризм. Місце призначення — Київ; міський маркетинг».
Підсумовуючи результати цієї поїздки, можна впевнено сказати, що договір дозволив нашим студентам не лише познайомитися з системою освіти в галузі туризму й готельного господарства Бельгії, а й скористатися практичним багажем знань і методикою викладання в цій країні.
До речі, відповідно до указу Президента України Л.Кучми, готується державна програма розвитку туризму в нашій країні до 2010 року, робочий варіант якої довірено розробляти колективу нашого навчального закладу. На зустрічі в міністерстві освіти Фламандського співтовариства відзначено важливість маркетингу й готельного менеджменту, що є вельми істотним у світлі підготовки згаданої програми.
З метою інтегрування у світове туристське співтовариство, міжнародний ринок освітніх послуг Київський інститут туризму, економіки та права встановив зв’язки з багатьма країнами. Серед них Великобританія, Словаччина, Польща, Болгарія, Німеччина, Росія, Білорусь, Китай... Особливо хочу відзначити широкі зв’язки з Німеччиною. На основі спеціального проекту підвищення кваліфікації в галузі готельного й ресторанного обслуговування за допомогою німецьких колег у нашому навчальному закладі створено й успішно функціонує багатопрофільний модульний центр. У відомому в усьому світі інституті Гете, представництво якого є також у Києві, нашим студентам, котрі вивчають німецьку мову, надано пільги, а закінчивши ці курси, вони отримують досить престижні сертифікати, які дозволяють працювати зокрема й за кордоном.
Наш інститут установив зв’язки зі Світовою асоціацією навчальних закладів у галузі туризму й готельного господарства (штаб-квартира в Парижі). До цього додам: ми вже є асоційованим навчально-науковим центром, а також членом Ділової ради СТО). Подальший напрям — інтеграція в інші міжнародні організації, особливо ті, які мають прямий стосунок до підготовки висококваліфікованих кадрів для туристської індустрії. Одна з головних проблем — уніфікація навчальних планів і програм підготовки фахівців у царині туризму й готельного господарства.
— До речі, міжнародний семінар, що відбувся у вашому комплексі, певне, став однією з ланок того ланцюжка співробітництва. У ньому взяли участь представники туристичної сфери багатьох країн як близького, так і далекого зарубіжжя, а також делегація СТО, на чолі з її генеральним секретарем Франческо Франжіаллі. У чому актуальність порушеної проблеми і який зв’язок між туризмом й Інтернетом?
— «Вплив Інтернету й електронної торгівлі на індустрію подорожей і туризму: виклики й нові можливості» — так називався згаданий семінар. Ми уже ввійшли в комп’ютерний інформаційний простір частково та плануємо рухатися в цьому напрямі далі. Нині йдеться про вплив Інтернету й електронної торгівлі на сучасну індустрію подорожей і туризму, а це вже новація для України.
— У житті туристської галузі України вперше за роки існування незалежної держави відбулися парламентські слухання, які викликали неоднозначний резонанс. Деякі засоби масової інформації дійшли навіть такого висновку: а чи загалом потрібні такі заходи? Що ви можете сказати з цього приводу?
— Уже сам факт проведення акції на такому високому законодавчому рівні став знаковою подією. Уявіть собі: у розвинених країнах світу майже 50% населення постійно перебуває в подорожах, а чисельність міжнародних туристів щороку збільшуються на 5—6%. Прибутки від міжнародного туризму протягом останніх двадцяти років у світі збільшується в середньому на 9% на рік. Безперечно, є до чого докласти руки як законодавцям, так і практикам-виконавцям.
Сама оцінка важливості проведення парламентських слухань, практична скерованість пропозицій на подальший розвиток сучасного туристичного бізнесу в нашій країні відчувалася майже в кожному виступі. У цьому переконався й генеральний секретар СТО Франческо Франжіаллі, котрий тими днями завітав у столицю нашої держави. І як потім відзначив пан Франжіаллі, виступаючи перед учасниками семінару, парламентські слухання переконали його, що туризм реально стає пріоритетним напрямом розвитку економіки й культури України.
— З огляду на всі «за» та «проти», треба відзначити: туризм — одна з небагатьох галузей нашої економіки, що за імпортно-експортним балансом рік у рік має тенденцію позитивного сальдо. У розроблюваній національній програмі розвитку туризму в Україні до 2010 року, як стверджують фахівці, буде зокрема відбито принциповий момент — управління туристичною галуззю... У виступах декотрих фахівців, народних депутатів і віце-прем’єра Миколи Жулинського на парламентських слуханнях прозирало, як на мене, бажання повернення до колишніх структур управління туризмом, скажімо, до створення окремого комітету з туризму тощо. Це так?
— Ще 1993 року в перехідний період відбувалася потужна структурна перебудова. І в той вельми непростий час держава та її керівництво визнає можливим і необхідним створення державного комітету з туризму. Це було великим досягненням і воістину державним підходом, розумінням ситуації в ім’я майбутнього економічного й культурного розвитку України. Але згодом почалися процеси, що важко піддаються логічному осмисленню. Унаслідок частих кадрових змін і реорганізації комітету з туризму, сам туризм опинився на управлінських задвірках. Колишній Держкомітет із туризму, як відомо, сьогодні є однією зі складових частин Державного комітету молодіжної політики, спорту й туризму, що об’єднує три різні напрями. Якщо брати аналоги подібного комітету за кордоном, можна назвати Росію та ще Білорусь. Більше аналогів у світі немає. Існуюче об’єднання, з моєї точки зору, — не найкраще. Але дієвість проводжуваного реформаторського курсу повинно довести саме життя, практичні досягнення на ще далеко не зораній ниві туристських можливостей однієї з найпривабливіших країн, розташованої в самісінькому центрі Європи. На продовження цієї теми хочу додати, що в демократичних правових державах названі структури (коли хочете — напрями) завжди були й залишаються самостійними. Безсумнівно, в Україні повинна бути розгалужена згори й донизу мережа органів управління. Більше того, вона повинна доходити аж до районної або селищної ланки... І сама ідея будівництва в Україні 15—18 тисяч малих готелів — блискуча. Їх повинні будувати самі люди й за власний кошт, облаштовуючи водночас і транспортні коридори, про що ведеться так багато розмов. А нині в країні нараховується лише близько 3200 туристських підприємств. Їх має бути принаймні втричі-вчетверо більше, і діяти вони повинні як у містах районного масштабу, так і в селищах міського типу, і навіть у селах...
Ясна річ, у процесі створення й діяльності таких фірм деякі з них згортатимуться, інші — об’єднуватимуться, розвиватимуться, об’єднуватимуть кошти... Словом, почнеться нормальний процес економічної ротації, що й підтримує світовий досвід. Дуже важливо, аби в цих процесах найактивнішу участь брала громадськість. Адже туризм — явище масове. І те, що створено Всеукраїнську спілку асоціацій, підприємств і організацій туристської сфери, стало зайвим доказом мотивації, яка сприяє створенню умов для широкої участі громадськості в розвитку туристської справи.
— Ви вже говорили, що до розробки національної програми розвитку туризму до 2010 року залучено наукових співробітників вашого навчального закладу. Чи готові ви до виконання такого важливого державного завдання?
— Уже передбачено й розробляються основні напрями цієї діяльності. Одна з новацій — використання інформаційного простору. Йдеться, приміром, про мотивацію туриста, тобто, чому він їде саме туди. А це і є чинником в’їзного туризму, про який так багато говориться, чинником особливої економічної ваги.
У процесі розробки програми ми приділяємо увагу зокрема й такому напряму туризму, як паломництво на релігійному грунті. У Києво-Печерську лавру до революції, приміром, діставалися пішки. Там діяв постійний готельний двір, організовувалися благодійні обіди для прочан. Нині це поле для розширення туристського простору, відродження втрачених надій...
Особливу увагу приділяємо розвиткові й удосконаленню дитячого та юнацького туризму з урахуванням його сучасних вимог і можливостей. Але для всього цього нам необхідна солідна законодавча база, а саме: закон України про соціальний туризм, про дитячий і юнацький туризм, про туристську ренту (чисто економічний ефект, що базується на місцевих можливостях). До цього треба додати й необхідність розробки місцевих програм розвитку. Вони повинні бути реально-прикладними, конкретними, з економічним обгрунтуванням і віддачею.
— А що в цьому контексті можна сказати про роль галузевої науки?
— Без неї загалом неможливий подальший розвиток туристичної сфери. Без наукових досліджень і наукової діяльності неможливий рух уперед у будь-якій сфері, а тим паче в індустрії туризму, де задіяно велику кількість людей.
— Цікаво, що нового останнім часом сталося в житті Київського інституту туризму?
— З великим задоволенням повідомляю, що по фаху «Менеджмент організацій» (туризм, готельне й ресторанне господарство) за рішенням Державної акредитаційної комісії нашому навчальному закладу надано вищий IV рівень акредитації, і тепер, починаючи з нинішнього року, ми здійснюватимемо набір із числа фахівців для підготовки магістрів. З цього ж року виходитиме спеціалізоване видання «Науковий вісник КІТП». Рішенням вищої атестаційної колегії Міністерства освіти й науки України затверджено постійно діючу аспірантуру.
Крім того, відкрито факультет післядипломної підготовки, тобто фахівець із вищою освітою може дістати професійну освіту в царині туризму й готельного господарства лише за два роки навчання (на базі повної вищої освіти).