На щастя, простір цей багатовимірний. У ньому глобалізується лише те, що в наших трьох вимірах є порівняно компактним.
Один із виявів такої квазіглобалізації - екзистенційна криза, яку переживають інтелектуали в період глобальних трансформацій.
Українська драма нам, звісно, епічніша й ближча, з естетичних міркувань, але не східним фронтиром єдиним. Стогони американських демократів і європейських лібералів потрапляють, як мінімум, у терцію до нашого хорового співу.
Романтичне світовідчуття високо- й навіть не дуже освічених співвітчизників напоролося на холодну реальність демократичних виборів, як "Титанік" на айсберг. І не вперше. Таке враження, що цей айсберг гумовий або латексний, кому як.
Як само- і соціально визначається освічена особистість?
За двома параметрами. За обсягом засвоєної інформації, що робить особину більш конкурентоспроможною. А також за набором довідок, які свідчать, що ця інформація була ніби затребувана й соціально схвалена, - дипломів, звань, нагород і таке інше.
Певна річ, є варіації й варіанти (що в науці називаються флуктуаціями), але це триваліша дискусія про освіту, знання та мудрість. При цьому американська (я особисто там у юності почув) приказка "Якщо ти такий розумний, то покажи свої гроші" вважається вульгарним виявом заздрощів різних бариг до носіїв високих смислів.
Що ж відкривається насамперед із висоти високих смислів? Які такі нові горизонти й перспективи?
Тут буде невеликий ліричний відступ, пов'язаний із терміном "наратив". Слово це, за початковим визначенням, позначало просто "розказану історію". Але згодом набуло різних тлумачень і з'явилося в різних сферах застосування, навіть таких екзотичних, як ведення армійських інформаційних операцій. Однак суть його залишається незмінною: люди довіряють історіям. Але не абияким, а зв'язно розказаним, із драматургією, зав'язкою, кульмінацією та фіналом, де мораль і доброчинність тріумфують.
На цьому, в принципі, базується весь людський інтерес до літератури, театру та кіно. Мистецтво протистоїть життєвим подіям приблизно так, як прилизана "антична міфологія", яку викладають сьогодні у вишах, протистоїть криваво-сексуальному шаленству оригінальних хтонічних міфів Стародавньої Греції. Або казки братів Грімм. Чи, взагалі, вся новітня історія, що змагається, за рівнем белетристики, з романістами.
Життя схоже на розірвані снарядом паруючі людські останки. Складати цей страшний пазл під силу дуже небагатьом. І результат теж не може тішити.
Мистецтво ж тому й іменується нетлінним, що пропонує непорушні наративи, таку собі Вальгаллу, або комп'ютерну гру, де є "ресет", де можна знову відкрити вподобаний епізод, зміст або пролог.
Чим більш освічена (начитана, як казали раніше) людина, тим сильніше вона проектує сукупність схожих наративів на реальність. Її смаки й уподобання формують запит на визначені сюжети у творчості, й ці сюжети з часом визначають особисті та соціальні вподобання.
Підліткове бажання бути схожим на модних артистів (це сприймається як діюча модель особистої конкурентної стратегії) з віком трансформується в любов до олітературених історичних персонажів та опіарених політичних діячів.
Так наратив формує модель самоідентифікації. Оскільки людина завжди оточує себе однодумцями, якщо говорити про звичне середовище перебування, то таке проектування і зворотний зв'язок роблять її успішною у своїй соціальній групі. Тобто група схожим чином формує своє уявлення про соціальний успіх, і члени групи прагнуть йому відповідати.
Культурні люди, спілкуючись переважно з собі подібними, інколи дивуються, чому в процесі групових заклинань щось шукане не з'являється. Але не дуже. Бо процес їм замінює результат.
Люди результату виганяються з культурного середовища як бездуховні й цинічні, що, взагалі-то, правда. Але середовище від цього не змінюється, продовжуючи живитися праною й амрітою власного виготовлення.
І ось культурний наратив зіштовхується з тим-таки снарядом соціальних макропроцесів, і все розмітається в емоційне клоччя. Влада визначається волею до влади, і ніхто з владик у світі не зважає ні на етику, ні на мораль у цьому прагненні. Чому політичний обман, який видається за ідеології і програми, такий ефективний? Тому що він побудований на цілісних художніх історіях, більш-менш талановитих. І на такі історії є біологічний запит, оскільки структурований наратив не дозволяє людині збожеволіти від очевидного. Так зварювальна маска із захистом від перегріву береже зір.
Але що робить освічена людина у своєму художньому прагненні максимально наблизитися до істини, зірвати покривало Ізіди, зазирнути в безодню тощо?
Вона відважно скидає цю захисну маску художніх смислів, щоб побачити все, яким воно є насправді, на власні очі. Кожен, хто хоча б раз у житті ловив "зайчиків" від електрозварювання, може уявити, звідки в цих людей потім стільки рясних сліз.
Задля об'єктивності слід сюди ж додати ще цілком фізичний фактор, який сприяє драматизмові. Це підвищений рівень оксидів азоту від викидів автотранспорту. Є цілком очевидна кореляція порушень психіки з цим видом забруднень, особливо в частині, що стосується параноїдальної поведінки.
Зрозуміло, що в селевій лавині на теорію змов і манію переслідування постраждати незмірно важче, оскільки всі змови ведуться біля магазину, а переслідування матеріалізується зразу вдома, з порогу. Проте людина в лавині самоотруюється добровільно, і психіці її страждати там просто ніколи.
Яку картину розладів ми отримуємо внаслідок вищезгаданого самоотруєння наративами?
Зразу виключимо депресію, якою заведено називати всі мислимі розлади, включно зі шлунковим.
Так, зниження настрою і самооцінки, - проте й втрата інтересу до подій навколо. А це точно не те, що у вас. Депресивні люди розмовляють переважно тихим голосом і довго не можуть підібрати потрібних слів, а не пишуть рясну романтичну нісенітницю капслоком із трьома знаками оклику.
Біполярний афективний розлад (БАР) теж вам не загрожує. Все життя таких страждальців справді поділяється на дві частини: маніакальну і депресивну. Але ніхто не знає, коли розпочнеться той чи інший період. А у вас є чітка кореляція з виборчим циклом та супутніми процедурами.
До симптомів шизофренії зараховують прискорену мову і часту зміну теми розмови, в бесідах мелькають досить дивні думки й ідеї. Але соціальні мережі шизоїдні за визначенням, вони полегшують саме такий тип комунікації, тому той, хто пише як шизофренік, зазвичай таким не є. Шизофренік, швидше, намалює собі клавіатуру на вікні, бо так він передасть своє послання всьому світові зразу, а не через якогось жалюгідного Цукерберга.
Генералізований тривожний розлад. Ось тут, на жаль, ближче. Основний симптом - це панічний страх майбутнього. До тремту по тілу, до неприємних відчуттів у ділянці сонячного сплетіння. Саме це слово - "майбутнє" - вже жахає. Часто люди з генералізованим тривожним розладом скаржаться на все підряд - на здоров'я, погоду, роботу, сім'ю, державу.
Чи можна вважати патологією те, на що страждає третина населення Землі? Навіть не знаю, але від цього не легше.
Не можна залишити поза увагою параноїдальну поведінку (не плутати з параноєю як із клінічною хворобою). Тут спостерігаються недовірливість, підозрілість, пошук прихованих ворогів. Інакше кажучи, вони думають про себе так, наче навколо них (або їхнього наративу) крутиться весь світ, увага оточення тільки на них і зосереджена. Зазвичай нічого такого насправді не відбувається.
Тому, щоб легше пережити тривогу за долі світу і себе в епіцентрі подій, спробуйте уявити собі, наприклад, мільярд китайців, які й гадки не мають про ваше існування.
Близький до наших страждань і нарцисичний розлад. Це надзвичайно гостра необхідність захоплення з боку оточуючих. Одна з найяскравіших ознак - украй агресивно ставляться до критики на свою адресу, критики не сприймають взагалі. Зазвичай нарцисів мало цікавлять почуття та думки оточення, проблеми інших людей. А якщо вам так не здається, то, швидше за все, нарцис (із френдів) просто використовує вас для власних потреб. Спробуйте тільки засумніватися в його винятковій експертній правоті!
Можна перелічувати симптоматику й інших розладів, і знайти схожість. Але психічні розлади тому й називаються такими, що якась одна, банальна риса поведінки раптом підкоряє собі всі інші й пожирає попередню особистість. Для всього цього зазвичай є вагомі фізіологічні причини.
Але соціальні мережі, які зливаються з медіа в один нудотний конгломерат і постійно мутують, модулюють комунікацію таким чином, що вона ефективна лише тоді, коли несе на собі риси патології.
Здорова і правильна людина нудна й пересічна, отже - неконкурентоспроможна, запевняють нас усілякі фабриканти хайпів. Чим ви хворобливіші та більш збочені, тим більше ви Особистість, і до вас потягнуться інші, такі самі.
Далі включається механізм психічної індукції. Він створює цілком самодостатній ареал проживання, поза яким ви ні на що не впливаєте, бо ці інструменти для вас або важкі, або брудні, або взагалі незрозумілі.
Інформаційний простір - це резервація, етнографічно, безумовно, дуже колоритна. Але поза цією "індіанською територією", або "штатом Секвойя", існують паровози і вінчестери, які, на відміну від Великого духа Маніту, реально управляють світом.
Ви цілком можете погратися в індіанців. Але пам'ятайте, що саме європейці зробили скальпування способом комерційної стимуляції індіанців та білих для служби тій або іншій воюючій стороні.