UA / RU
Підтримати ZN.ua

І з сиром пироги

Що відрізняє українців від інших народів? Мабуть, кожен, не довго думаючи, назве вишиванки, писанки, звісно — доб­ру горілку й сало, а ще — наші незліченні задушевні мелодійні або завзяті веселі пісні...

Автор: Сергій Пятериков

Що відрізняє українців від інших народів? Мабуть, кожен, не довго думаючи, назве вишиванки, писанки, звісно — доб­ру горілку й сало, а ще — наші незліченні задушевні мелодійні або завзяті веселі пісні. Ось хоча б ця, в якій є слова: «...Вона його цілує, а він їсть пироги...». Ма­буть, більшість із нас, наспівуючи ці грайливі куплети, не замислювалися, що йдеться у пісні про вик­люч­но українську національну страву — вареники. Просто у західних регіонах України їх називають пироги (з наголосом на «о») або «пероги». Про це я діз­нав­ся нещодавно, побувавши на тра­диційному святі пирогів, тобто вареників, у невеличкому містечку Свидник на північному схо­ді Словаччини. Тут, у перед­гір’ях Карпат, неподалік кордону з Поль­щею, споконвіку проживали русини-українці — нащадки слов’ян Ки­їв­ської Русі, які багато століть тому мігрували на захід. Доля їхня склалася так, що були вони мешканцями різних держав — то Угорщини, то Поль­щі, то Австро-Угорщини, то Чехо­словаччини тощо. Але зберегли свою мову, культуру, традиції.

Фото: Сергій П’ЯТЕРИКОВ
Між іншим, коли напередодні поїздки до Свидника журналісти запитали посла Словаць- кої Республіки в Україні Урбана Руснака про українську діаспору, він заперечив: «У нас не українська діаспора, це наші корінні мешканці, що народились і живуть на теренах Словач­чини з покоління в покоління».

Схожу тезу висловила й посол України у Словацькій Респуб­ліці Інна Огнівець на святі у Свиднику. Разом із Інною Василівною ми відвідали чудовий Музей української культури — філію Словацького національного музею. У ньому мовою документів, археологічних знахідок, етнографічних досліджень показано історію українства у Словаччині. На зразок цього музею було створено музеї й інших національних меншин — угорців, румунів, чехів, ромів. Але український з-поміж них — найбільший, найбагатший, найсолідніший. А ще у Свиднику є чудова картинна галерея. В її експозиції — безцінні ікони з православних храмів ХVІ століття.

Фото: Сергій П’ЯТЕРИКОВ
Один із найкращих у Словач­чині скансенів — Музей українсь­кої архітектури і побуту просто неба. Саме на його території уже багато років українсько-русин­ська громада проводить свято народ­них традицій, а в його рамках — конкурс вареників. Незважаючи на холодну погоду, чимало глядачів залюбки спостерігали за роботою народних майстрів, купували їхні вироби, із задоволенням підспівували фольклорному ансамблю «Барвінок», який виконував українські пісні.

Але найбільшу увагу привернув традиційний конкурс із приготування вареників-пирогів. В ньому взяли участь кілька команд — окрім господарів, змагалися ще вареникарі з нашого закарпатського Рахова й команда київських журналістів, які, між іншим, наліпили саме вареників із сиром, узявши друге призове місце. Після господарів, звісно.