UA / RU
Підтримати ZN.ua

І небо — розкрите навстіж...

До Грузії завжди їжджу із величезним задоволенням. Напевно, не в останню чергу тому, що там мене увесь час приймають за свою й звертаються виключно грузинською...

Автор: Павлина Семиволос

До Грузії завжди їжджу із величезним задоволенням. Напевно, не в останню чергу тому, що там мене увесь час приймають за свою й звертаються виключно грузинською. Коли ж, зніяковіло всміхаючись, кажу, що не розумію, щиро дивуються: «Треба ж! А так схожі на грузинку!..» І я зовсім не проти цієї подібності, радше навпаки. Адже грузинки — жінки дивовижні. Виразні риси обличчя, яскраві очі, горда постава, почуття власної гідності, яке вчувається у кожному русі та жесті, — правнучок цариці Тамари не сплутаєш ні з ким. А ще, як і всім грузинкам, мені дуже подобаються грузинські чоловіки. Щоправда, не мені одній. Коли їхала, троє подружок напівжартома попросили: «Привези нам по гарному грузину». Каюсь: не привезла. І не тому, що не зустріла гідних, — не змогла вибрати всього трьох.

Монастир Джварі — одна з головних святинь країни
14 років тому ЮНЕСКО внесла до списку Світових культурних цінностей три історико-культурні пам’ятки Грузії: давню столицю країни Мцхету, архітектурний комплекс Багратського храму і Гелатського монастиря, а також село Уплісцихе у Сванетії, що славиться своїми давніми вежами.

Ну і, зрештою, згадайте, куди тримали шлях аргонавти, котрі розшукували золоте руно, — перша відома людству «тургрупа»? Правильно, до берегів Колхіди! До речі, грузини стверджують, що цей факт побічно підтверджує збережена досі у сванів техніка намивання золота через овечі шкури.

Та навіть якщо ви, перебуваючи в Грузії, не познайомилися з цією технікою, ручаюся: золото додому все одно привезете.

Літня грузинка біля печі, в якій печеться традиційний хліб
Золото, дорожче від якого немає нічого на світі, — золото спогадів. Про неймовірних, добрих і вродливих людей, готових задля гостя, в буквальному значенні слова, на все. Про самобутні колоритні грузинські міста. І про дивовижні грузинські церкви, під склепіннями яких розкривається небо. Навстіж. Разом із серцем, у якому назавжди оселяється любов.

За організацію прес-туру автор дякує авіакомпанії «Міжнародні авіалінії України» і Асоціації журналістів «Туристичний прес-клуб України».