Грають ЦСКА — «Металург» |
Популярний біблійний вислів «не судіть, і не судимі будете» став своєрідним девізом, під яким пройшли матчі 21-го туру чемпіонату країни. Ескалація протистояння «Динамо» — «Шахтар» досягла свого апогею. Найменший збій у завершальних поєдинках на фініші може воістину стати фатальним. Не виключено, що майбутній чемпіон випередить свого суперника всього на одне очко. Питання в іншому: хто ж стане чемпіоном?
Тим часом головні претенденти на українське «скудетто» — «біло-блакитні» і «помаранчеві» — після очної зустрічі на київському НСК «Олімпійський» йдуть до своєї мети паралельним курсом, намагаючись не втратити жодного очка. Виступаючи в Харкові проти місцевого «Металіста», гірники протягом матчу мали значну перевагу. Як завжди, активно діяла середня лінія підопічних Віктора Прокопенка. Багато проблем на лівому фланзі оборони харків’ян було пов’язано з невтомністю й винахідливістю Зубова. Саме він за дві хвилини до закінчення першої половини гри вчасно відкинув м’яч під удар своєму одноклубнику Ателькіну — 0:1. Здавалося, така хитка перевага стимулюватиме гостей розвивати успіх. Проте майже відразу після поновлення гри господарі після гарно розіграної комбінації зрівняли рахунок. Після цього «Шахтар» пішов у тотальну атаку, адже при нічийному результаті у разі перемоги динамівців над донецьким «Металургом» гірники віддавали лідерство столичному клубу.
На 77-й хвилині кіровоградський арбітр Горожанкін призначив у ворота «Металіста» пенальті, який згодом викликав численні суперечки серед футбольних професіоналів. Якщо виходити з високої оцінки, виставленої Горожанкіну делегатом ФФУ Ступаром — 9,0, то претензій до рефері не мало бути. Але це, як кажуть, справа смаку. Не менш авторитетні чинні рефері, що перебувають «на пенсії», з думкою Ступара не погодилися. Втім, Воробей, який мав чудовий шанс здобути для своєї команди перемогу, не зміг реалізувати пенальті. Матч у Харкові завершився внічию — 1:1.
Коли київські динамівці виходили на поле свого затишного стадіону, то вже знали про пробуксовування «Шахтаря». Залишалося лише переграти земляків гірників — донецький «Металург» і зайняти такий звичний для клубу перший рядок у турнірній таблиці. Якщо оцінювати об’єктивно шанси суперників на перемогу, то слід визнати, що в киян їх було набагато більше. Але очки нараховуються не за рейтинг команди, а за м’ячі, проведені у ворота «візаві». Напевно з настільки простою істиною був чудово обізнаний рефері з Хмельницького Ігор Хиблін. Однак те, що він «учудив» на 11-й хвилині поєдинку, не піддається логічному поясненню. Він зафіксував узяття воріт гостей, не маючи на це жодного права. Адже в правилах сказано, що м’яч може бути зарахований тільки в тому разі, якщо він повністю перетнув лінію воріт. Якщо суддя в цьому не впевнений, то набирає чинності своєрідна «презумпція невинності» для сторони, яка захищається. Гол може бути зарахований тільки тоді, коли він бездоганний.
У цьому зв’язку я згадав розмову багаторічної давності з видатним радянським арбітром Тофіком Бахрамовим, який працював на фіналі чемпіонату світу 1966 року як лайнсмен. Тоді сивий Тофік Бахрамович узяв на себе всю відповідальність за м’яч, забитий англійцями у ворота німців. Коли я запитав Бахрамова, чи бачив він із відстані 35—40 метрів, як м’яч перетнув лінію воріт збірної ФРН, азербайджанець відповів по-східному мудро: «Хіба це важливо, важливо те, що цей гол потрібно було зарахувати. Інакше там, — Бахрамов показав пальцем у небо, — мене б не зрозуміли і вжили б серйозних оргзаходів».
Чим керувався Ігор Хиблін, зафіксувавши взяття воріт, так і залишиться загадкою. Зле, що його помилка викликала геть непотрібні у футбольному середовищі пересуди. Під сумнів ставиться об’єктивність арбітрів у деяких матчах з участю київського «Динамо» і «Шахтаря». Це аж ніяк не сприяє підвищенню авторитету українського футболу в цивілізованих країнах, і до того ж дуже кепсько впливає на основних футболістів країни, що звикли до доброзичливого ставлення з боку рефері у національному чемпіонаті. Адже за однакові порушення арбітри повинні й однаково карати. Проте так буває не завжди. Арбітри часто трактують порушення так, як їм заманеться, викликаючи цим самим полегшення в одних і злість в інших. Коли ж наша збірна і клуби виходять на міжнародну арену, то їм доводиться мати справу з дуже скрупульозним суддівством, якщо хочете, із футбольним трибуналом: те, що прощається в рідних пенатах, суворо карається на смарагдових полях Матінки Європи.
...Динамівці провели у ворота «Металурга» і чесний гол. Сталося це після перерви, коли Пєєв, протаранивши лівий фланг металургів, виклав м’яч прямо під ногу Белькевичу. Валентин знову довів, що його не даремно вважають одним із найбільш технічних гравців чемпіонату України: невимушено і без видимих зусиль він закріпив перемогу своїх одноклубників — 2:0.
У наступному турі на киян очікував не менш серйозний іспит у Полтаві, де місцева «Ворскла», немов заведена якоюсь невидимою рукою, 90 хвилин відбивалася від хвацьких, але безрезультатних наскоків «Динамо». І лише коли дух сенсації став огортати мокре від дощу поле, два найтехнічніших динамівці, Белькевич і Чернат, розіграли блискавичну двоходівку, зберігши своєму клубові позицію лідера — 1:0.
В інших поєдинках 21-го і
22-го ігрових турів зафіксовано такі результати: «Таврія»—«Карпати» — 3:1, «Кривбас»—«Сталь» — 1:0, «Металург»(Маріуполь)—«Нива» — 5:1, «Дніпро»—ЦСКА — 2:0, «Металург»(Запоріжжя)—«Ворскла» — 0:0, «Шахтар»—«Таврія» — 5:0, «Сталь»—«Металіст» — 2:2, «Нива»—«Кривбас» — 0:2, ЦСКА—«Металург» (Маріуполь) — 0:2, «Металург» (Донецьк)—«Дніпро» — 1:0, «Карпати»—«Металург» (Запоріжжя) — 0:1.