UA / RU
Підтримати ZN.ua

ХВОРОБА, МОДА ЧИ РОЗБЕЩЕНІСТЬ?

Уміння говорити — це найкоротший шлях до відомості... Майже кожен може говорити так, що буде приємний і бажаний у товаристві, якщо він має віру в себе та людей...

Автор: Олена Стаднійчук

Уміння говорити — це найкоротший шлях до відомості... Майже кожен може говорити так, що буде приємний і бажаний у товаристві, якщо він має віру в себе та людей.

Д.Карнегі

Як ми ставимося до людини, із вуст якої чуємо нецензурні висловлювання? Відповідь буде неоднозначною. Хтось категорично не сприймає таких людей. Інші, незалежно від рангу, освіти, соціального статусу, самі часто присмачують свою мову солоними слівцями. Дослідник лайливої лексики професор В.Мокитенко пише: «Депутати Верховної Ради, президенти, мери, глави адміністрацій не гребують простим російським словом... Мат, як і жаргон, став своєрідною модою».

За допомогою лайливого слівця чи словосполучення можна висловити цілу гаму почуттів і своє ставлення до життя, конкретної події. Ненормативну лексику застосовують, коли хочеться зламати бар’єр офіційного спілкування, перейти на «коротку ногу», свідомо порушити табу мовної поведінки, шокувати людей. Дітям здається, що вони стають дорослішими й «крутішими», повторюючи за дорослими різні слівця. Когось життя довело до «ручки» і не залишилося нормальних слів для висловлювань.

Не секрет, що багато відомих інтелігентних і культурних людей органічно вплітали у свою мову нецензурні вирази. У О.Пушкіна багато віршів із застосуванням лайки. Міцно висловитися любила Фаїна Раневська. Доктор філологічних наук, член Професійної психотерапевтичної ліги В.Руднєв вважає, що «мат поляризований у своєму вжитку — він уживається без обмежень або злодіями та п’яницями, або рафінованими інтелектуалами. Зазвичай матюків боїться обиватель, котрий сприймає мат не як збагачення мови, а як щось непристойне, чого не можна вимовляти при дамах».

Вживання ненормативної лексики може бути також симптомом психічного захворювання чи розладу. Деяким видатним людям це ускладнювало життя. Класичний приклад маркізи де Дамп’єр, котра із дитинства страждала на тик. Потім до цього приєдналося безглузде вживання лайки. Заміжжя погіршило стан жінки. Непереборне бажання викрикувати лайку на людях змусило її втекти від світу і вести усамітнений спосіб життя. Однак бідолашна маркіза прожила до 85 років, продовжуючи лаятися. Протягом життя її лікували різні психіатри, спочатку Жан Ітар, відомий паризький лікар і педагог, один із родоначальників дитячої психіатрії, наприкінці життя — Жорж Едмон Альбер Брут Жіль де ля Туретт. Його ім’ям згодом було названо хворобу генералізованих тиків — синдром Жіля де ля Туретта. Принц Конде, котрий також страждав на це захворювання, змушений був затикати собі рот усім, що потрапляло під руку, аби придушити скрикування, що нагадували гавкання собаки, у присутності Людовіка ХIV.

У психіатрії існує термін «копролалія», що позначає ті випадки, коли раніше стримана та скромна людина раптом починає лаятися матюками, не контролюючи себе, або відчуває до цього непереборний потяг. Навіть маленькі діти можуть вимовляти лайку. Спеціалісти вважають, що вони зберігаються в підсвідомості дитини, вимовлені задовго до її появи на світ, фрази, сказані при народженні, і багато що з того, що говориться, коли вона спить. Батькам необхідно контролювати свою мову навіть у присутності немовляти, аби згодом не цікавитися — звідки у дитини такий багатий запас нецензурних слів.

Синдром де ля Туретта — не часте психічне захворювання. Однак, коли йдеш по вулиці, їдеш у транспорті, дивишся телевізор чи читаєш пресу, здається, що на нього страждає половина населення. Вважається, що матюки є й універсальною формою вираження агресії. Не хочеться вірити, що люди стали настільки злими, що можуть розмовляти одне з одним лише за допомогою лайки, збільшуючи і без того велику кількість негативної енергії навколо себе. Судження про те, що думка є матеріальною, ніхто не спростував. Отже, чим гіршим є життя, тим більше поганих слів вимовляється від образи на нього, це сприяє поширенню негативної енергії, що у свою чергу не робить життя кращим. Замкнуте порочне коло розірвати можна. Згадайте Булата Окуджаву: «Давайте говорить друг другу комплименты, ведь это все любви прекрасные моменты».

Любіть одне одного, кажіть гарні, добрі, ласкаві слова. І ви побачите, що й самому стало краще і легше жити.