Війну починають не діти. Однак саме вони завжди опиняються серед тих, хто найбільше страждає від її наслідків.
Домівка, родина, час, який потрібен для освіти й нормальної соціалізації, - це перше, чим жертвує дитина заради політичних амбіцій чужих їй людей. Однак Молох сучасної війни вимагає від дитини більшого. Її життя.
Діти-солдати - страшне словосполучення, на яке дедалі частіше можна натрапити в інформаційному просторі. За даними ООН, із 2000 р. понад 115 тис. дітей було врятовано від жахливої перспективи загинути чи отримати каліцтва як неповнолітні солдати. Тільки торік, у 2017-му, з лав військових формувань та збройних угруповань різних країн світу було повернуто в суспільство 5 тис. дітей віком до 18 років.
Діти-солдати є і в Україні. Правозахисники повідомляють про десятки зафіксованих фактів залучення неповнолітніх до лав так званих "ДНР/ЛНР". На окупованій частині Донецької і Луганської областей діють спеціальні програми підготовки дітей до участі у війні. Є випадки вивезення дітей з України для підготовки у військових таборах на території Росії. Використовуючи таких "солдатів" переважно в пропагандистських цілях, ініціатори цієї підготовки забувають про жахливі наслідки, до яких вона призводить. Діти-солдати позбавлені освіти, родини, дитинства. З таких дітей формується "втрачене покоління" ще жорстокіших і безжальніших людей. Щоб зрозуміти, до чого можуть призвести ігри дорослих у війну дитячими руками, варто поглянути на долю тисяч сирійських та іракських дітей, що стали заручниками "Ісламської держави". Дітей, із яких сформовано так званих "Левенят Халіфату", неповнолітню армію для найжорстокішої терористичної організації сучасності.
Покоління останньої битви
"Левенята Халіфату", або اشبال الخلافة , - це спеціальна програма "Ісламської держави" з підготовки неповнолітніх дітей до ролі бійців і терористів-смертників. Перші офіційні згадки про неї з'явилися в пропагандистському журналі "Дабік" ще 2014 р., хоча терористів із дітей готували ще в лавах попередника "ІД" - Ісламської держави в Іраку (2006-2013 рр.) в рамках так званої програми "Райські пташки".
Як випливає з офіційних пропагандистських джерел "ІД", з "левенят" мали викувати нове покоління безжальних і безкомпромісних бійців, які б продовжили війну проти всього світу.
З офіційного журналу "Ісламської держави": "Це діти Умми та джихаду, покоління, яке виросло на землі жорстоких битв, вигодуване під тіню Шаріату на відстань кидка каміння від фронту". Завдання цих дітей - продовжувати війну за проект "халіфату" до "останньої битви при Дабіку".
Для виховання такого покоління на підконтрольній "ІД" території створили цілу систему, яка складалася з мережі тренувальних баз і таборів, навчальних закладів, навчальних військових груп. Це була не просто пропагандистська забаганка чи позашкільні заняття, на кшталт допризовної підготовки юнаків в СРСР. Програма "левенят" охоплювала собою повсякденне життя дитини, від ідеологічного виховання в родині - до участі в бойових операціях нарівні з дорослими. Умовно програму можна розділити на чотири основні складові: фізичну, психологічну, ідеологічну та військову підготовку. Процес підготовки тривав місяцями і навіть роками.
Як вербують
Дітей до таких таборів набирали в різний спосіб. Добровільно, через імпровізовані медійні пункти, в яких поширювалися пропагандистська література та відео організації, або через вуличні заходи, святкові церемонії, військові паради.
Слід відзначити, що порядок, встановлюваний на підконтрольній території "ІД", уже формував сприятливі умови для вербування дітей. Відключення світла, заборона на використання супутникових антен, безробіття, закриття або обмеження роботи шкіл - усе це спонукало дітей у пошуках розваг проводити більше часу на вулиці, де вони потрапляли до рук пропагандистів і вербувальників. Батькам важко було захистити свої дітей від цього впливу, оскільки вони банально боялися виходити з домівок, аби не потрапити до рук релігійної поліції.
Інколи дітей заманювали до лав "ІД" обіцянками нормального й забезпеченого життя. Втративши на війні родину або годувальника, діти в пошуках заробітку чи їжі зверталися до бійців "ІД", які їм обіцяли все це в обмін на підготовку.
Ще одним джерелом неповнолітніх рекрутів були самі батьки. Члени та бійці "ІД" добровільно віддавали свої дітей до таборів. Такі діти потрапляли під ще більший ідеологічний та психологічний пресинг, оскільки для них виховання у форматі "ІД" тривало навіть поза межами таборів, у власних домівках.
Дуже поширеним джерелом поповнення "левенят" було викрадення. Дітей викрадали у так званих "невірних" батьків, передусім із родин мусульман-шиїтів, ассирійців-християн або язидів. Так, захопивши у серпні 2014 р. місто Сінджар та навколишні села, бійці "ІД" вбили місцевих чоловіків і перетворили на рабів тисячі захоплених жінок та дітей. Останні виховувались у спеціальних таборах, де з них, за давньою традицією османських яничарів, готували ідеологічно вимуштруваних безжальних бійців.
Підготовка
Сама програма підготовки "левенят" складалася з трьох основних частин: військово-фізичної, психологічної та ідеологічної. Ідеологічна підготовка включала в себе, крім вивчення основ ідеології та історії "ІД", вивчення арабської мови, Корану, історії пророка Мухаммада і перших мусульман. Все в такій підготовці було підпорядковане єдиній меті - формуванню з дітей безжальних бійців. Навіть для того, щоб навчити дітей рахувати, у підручниках використовувалися зображення автоматів, бомб, танків, мечів. Дітей готували в окремих групах, поділених за мовними або регіональним ознаками ("групи кавказців", "групи туркестанців"). Були й групи для виховання дівчат.
"Ми надія цієї Умми. З дня хіджри (переселення на землі "ІД".- О.К.) ми жодного разу не замислювалися над поверненням до Франції, але якщо Аллах дозволить нам повернутися до Франції, ми зробимо це як завойовники земель та поширювачі релігії", - Абу Мусаб аль-Фарансі, 11 річний хлопчик із Франції.
Психологічна підготовка "левенят" складалася з привчання до жорстокості як норми. Щодня дітям показували відео зі стратами, відрубуванням голів, розстрілами. Це робилося для того, аби подолати в дітях внутрішній опір до виконання жорстоких завдань, як, наприклад, убивство полоненого чи самопідрив у натовпі цивільних. Для тренування в дітях навиків безжально вбивати використовувалися звичайні ляльки.
Одягнені в помаранчеві костюми, ці іграшки мали слугувати прототипами полонених. Після цього дітей примушували бути присутніми під час реальної страти. Для послаблення психологічного тиску і болю від тренувань дітям давали невідомі наркотичні препарати, про що свідчили і колишні "левенята", і поліція, якій вдавалося захопити дітей-смертників, перш ніж вони активували бомби.
Військова підготовка
"Левенята Халіфату - це ваші студенти в джихаді, які навчаються від вас і керуються тим, що бачили від їхнього аміра, і будьте прикладом для них", - з настанов військовому командиру "ІД".
Військову підготовку діти проходять у спеціальних військових таборах. Один із таких таборів розміщувався в іракській провінції Діяла.
Ще один табір - у сирійському місті Ракка.
Схожі табори діяли також в інших містах. Наприклад, у Мосулі кілька таборів було створено на базі колишніх інтернатів для дітей-сиріт.
Типовий розклад роботи такого табору складається з кількох молитов, уроків Шаріату, фізичних вправ, уроків користування легкою стрілецькою зброєю та вибухівкою. У тренуваннях активно використовувалася реальна бойова зброя з бойовими набоями. Зазвичай підготовка в такому таборі тривала від 30 до 90 днів, залежно від віку дитини, її знань ідеології та арабської мови. Після закінчення навчання дітей могли відправляти на цивільну роботу, наприклад для допомоги релігійній поліції, участі в роботі медіа-пунктів "ІД" або групах фото- й відеокореспондентів на полі бою. "Левенят" активно використовували для стеження за населенням підконтрольної "ІД" території.
"Левенятами" вважалися діти віком від 5 до 15 років. Старші юнаки отримували право брати участь у бойових операціях разом із дорослими, однак, судячи з численних фото й відео, в бойових операціях брали участь і діти віком до 16 років.
Окремо тренували дітей для виконання операцій істішхадії ("операції смертників"). Майбутніх смертників навчали вдягати пояс із вибухівкою, маскувати його за одежею, правильно активувати смертоносне приладдя. За свідченням одного з випускників такого табору, лише з його групи більше десятка дітей були відправлені на операції смертників.
Підтвердження залучення дітей до таких операцій є і в офіційній пропаганді "ІД". Так, у пропагандистському фільмі "ІД" під назвою "Герої з диванів" (диван - це аналог міністерства в адміністративній структурі "ІД") показано смертоносну атаку хлопчика років 15-16, який підриває замінований автомобіль на позиціях іракської армії в місті Мосул. Дітей-смертників активно використовували для нападів на цивільних, атак на мечеті.
Порушення норм проживання в таборах, невдачі в навчанні, будь-які відхилення від встановлених "ІД" правил з боку таких дітей каралися жорстко. Наприклад, за використання заборонених "ІД" мобільних телефонів 14-15-річний хлопчик міг отримати 250 ударів палицею по спині. Інколи порушника могли навіть стратити.
Участь у стратах
Вбивство - один із обов'язкових іспитів, які складали "левенята". Про це свідчать кадри пропагандистських відео "ІД". Вони вбивали своїх жертв із пістолетів, відрізали їм голови. Основним мотивом, який озвучували неповнолітні кати, була помста за вбитих рідних та бажання таким чином допомогти "халіфату". Полонені відігравали роль живих мішеней у тренувальному процесі "левенят".
Наймолодшим катом "ІД", про якого відомо, став чотирирічний хлопчик з Дейр-ез-Зору, який застрелив із мініатюрного пістолета полоненого солдата сирійських урядових сил.
Наслідки
За роки воєн у Сирії та Іраку виросло ціле покоління дітей. За даними UNICEF, близько 4 млн дітей у Сирії та 5 млн дітей в Іраку потребують постійної гуманітарної допомоги. Ці діти втратили можливість здобути нормальну освіту. Виростаючи серед жорсткості, смерті та руйнувань, не маючи надії на нормальне життя у своїй батьківщині чи за кордоном, такі діти під впливом радикальної пропаганди легко можуть поповнити лави майбутніх терористів. Навіть кількох місяців систематичного виховання в лавах терористів достатньо, щоб дитина відмовилася від свого минулого на користь нової ідентичності.
"Вони казали мені, що я був мусульманином, і що це буде завжди так. Вони спустошили мою пам'ять, тому я знаю тільки Даєш (акронім "ІД") і не маю жодних спогадів про своє язидське минуле. Я не пам'ятаю його більше", - Адель Джалал, 13 років. Провів 9 місяців у лавах "левенят" після того, як був викрадений із родини язидів.
Навіть поразка "ІД" та визволення дітей із полону терористів не вирішують проблеми. Під страхом помсти, колишні "левенята" змушені приховувати свої справжні імена і обличчя. Вони потребують постійної психологічної допомоги. Батько 9-річного Мухаммада був командиром загону снайперів "ІД" і загинув у боях з іракською армією в Мосулі. Сам хлопчик кілька років проходив підготовку в спеціальній дитячій групі снайперів. Коли психолог запитав хлопчика, ким він хоче стати, як виросте, - відповідь того була проста: снайпером.