Напевно, більшість із нас мріють про мандрівки до інших країн. Але є люди, які ніколи у своєму житті не виїжджали за межі рідного міста чи села або якщо й виїжджали, то замість радіти побаченому відчували сильну тривогу, а нерідко паніку і страх. Вони страждають на ходофобію - страх подорожей.
Олег, 52 роки: «Я ненавиджу подорожувати. В дитинстві довелося поміняти багато міст і шкіл. Тато був військовий. Я дуже важко переживаю переїзди, тому рідко буваю у столиці і вже давно не приймаю запрошень на конференції з-за кордону. Просто не хочу».
Віталій, 25 років: «Я панічно боюся покинути домівку навіть на кілька днів. У нашому місті важко знайти роботу, тому більшість моїх знайомих працюють в інших областях чи за кордоном. У 16 років і я поїхав з дому - на навчання. То в перший день ледь з глузду не з’їхав. І так кілька місяців, аж поки звик. Кожних вихідних їздив додому. Після канікул страх посилювався. Ходив пригнічений, без настрою. Дуже важко було подолати цей стан».
Чому це буває, і як допомогти таким людям?
Психологи вважають, що люди, які не люблять покидати домівку, мають велику потребу у відчутті безпеки. Останнє формується в немовлят і маленьких дітей, коли вони отримують достатньо уваги, піклування й любові від своїх батьків, насамперед від мами. Гармонійний симбіотичний зв’язок матері і дитини триває від шести тижнів до року. У цей час немовля потребує самовідданої маминої любові і лише коли отримує її, почувається в повній безпеці. Недовіра до світу може розвинутися внаслідок ранньої (чи тривалої) розлуки з найріднішою людиною (мама зарано вийшла на роботу, надовго поїхала, покинула дитину тощо).
Малюк може безстрашно досліджувати навколишній світ лише тоді, коли впевнений, що батьки люблять і турбуються про нього і за необхідності подадуть руку, підтримають, пригорнуть і втішать. Бо саме відчуття безпеки, яке формується завдяки сім’ї, дає дитині потужний внутрішній ресурс, дозволяє гармонійно розвиватися й нормально рости. Коли малюкові бракує своїх внутрішніх сил, він шукає зовнішні орієнтири (іграшки, ліжечко чи будинок), аби почуватися в безпеці. Мабуть, саме батьківський дім найяскравіше символізує для дітей безпеку. Тому, навіть ставши дорослими, вони так болісно сприймають необхідність кудись вирушити.
Нерідко батьки, а часто дідусі та бабусі підсвідомо формують у своїх дітей чи онуків недовіру до навколишнього світу. Занадто суворе виховання, яке супроводжується постійними репліками: «Куди йдеш?!», «Не лізь - упадеш!», «Це тебе не стосується!», «Хіба так можна робити?», «Нікуди з дому не виходь - це небезпечно!» тощо, може придушити в малюкові природну допитливість і потяг до самостійності. У дітей виникає підсвідомий зв’язок: необхідна для гармонійного розвитку та дорослішання пізнавальна діяльність тісно пов’язана з небезпекою, тривогою, страхом і соромом. З таким дитинством люди при самій думці про подорож (пізнавальна діяльність) відчувають безпричинну тривогу, страх і легко знаходять безліч пояснень, чому вони не хочуть подорожувати.
Психоаналітики вважають, що поняття «дім» є символом материнського лона. Тому люди, які бояться мандрувати, просто не хочуть виростати, прагнуть і надалі відчувати материнський захист.
Коли варто звернутися по допомогу до фахівця?
- Ваша фобія навіює вам сильний страх, тривогу, паніку, заважає працювати.
- Ви розумієте, що ваш страх занадто сильний і безпідставний.
- Ви уникаєте через ваші фобії певних ситуацій і місць.
- Ваша фобія ламає ваше повсякденне життя або призводить до сильного стресу.
- Вашій фобії понад шість місяців.
Сьогодні існують ефективні методи позбавлення фобій і страхів. Прості фобії ефективно лікують методом експозиційної терапії. З допомогою психолога ви зможете знайти причину свого страху, навчитися дивитися йому в обличчя й поступово подолати його. У складніших випадках вдаються до ериксонівського гіпнозу. У кожному випадку це вирішує фахівець.
Кілька простих порад, які допоможуть вам без тривоги вирушити в подорож
Складіть план подорожі. Найкраще погортати довідники чи пошукати в Інтернеті, де ви хотіли б побувати і які історичні пам’ятки оглянути. Підготуйтеся до несподіванок. Розпитайте когось, хто був у тому місті, країні, куди ви збираєтеся поїхати, про те, що вам знадобиться в мандрівці. Які речі брати, які щеплення робити, яку страховку вибрати, користуватися роумінгом чи краще придбати місцеву картку? Або проконсультуйтесь у бюро подорожей. Не слід вирушати у свою першу подорож самому. Краще поїхати з людиною, яка вже має досвід таких поїздок, з якою вам цікаво, весело і якій ви довіряєте.
Пізнавайте нову країну чи нове місто, як дитина. Дивіться на все широко розплющеними очима. «Покуштуйте» місто на смак і доторк, прислухайтеся до нових звуків. У подорожі ви обов’язково знайдете те, що вам сподобається. І це відчуття неймовірної радості спонукає вас вирушити з дому ще і ще раз у пошуках нового й цікавого.