Багато слів і вчинків представників «покоління next» досить часто змушують мене дивитися в туманну далечінь без оптимізму. Втім, деякі мої друзі-песимісти вважають, що нинішнє і ще в більшому ступені наступні покоління приречені на інтелектуальну і духовну деградацію, темпи якої згодом катастрофічно зростатимуть.
Забагато останнім часом молодих людей, як дві копійчані монети схожих одне на одного, і водночас замало оригіналів, які порушують своєю поведінкою встановлені правила гри. На жаль, майже не залишилося місця для тих, кого прийнято називати диваками. Такі люди жорстоко придушуються суворою більшістю. Значній частині нинішньої молоді не зрозумілий їхній одноліток, котрий займається вивченням філософських трактатів замість того, щоб провести час на дискотеці чи в якомусь нічному клубі.
Множаться наслідувачі американських тінейджерів, не знайомі з елементарними речами, що стосуються історії та культури власної країни. Такі зразки сучасної молоді живуть відповідно до чужих стандартів поведінки. Цілком звичними стають фрази на кшталт «не грузи» або «не переходь на умняк». Навіщо взагалі щось вивчати, якщо в XXI столітті широко розвинена сфера розваг та існує сила-силенна способів «класно відтягтися»? Хіба не для цього дається молодість?
Саме такі погляди на життя найбільше поширені серед моїх однолітків. Звісно, у кожного часу свої правила гри, але мені здається, що правила ці дедалі більше спрощуються. «Покоління next» не горить бажанням самовдосконалюватися і не мріє поповнити лави великих. І це, безперечно, загрожує серйозними наслідками. До того ж, якщо сучасним молодим людям нічого буде навчити своїх дітей, крім, звісно, досконало опанованого ними мистецтва марнувати життя, то доля наступних поколінь стане ще сумнішою. Найстрашніше те, що кількість хлопчаків і дівчат із порожнечею в голові і душі значно перевершує кількість тих нечисленних ізгоїв, котрі ще намагаються опиратися відсутності ідеалів.
Цим одиницям надзвичайно тяжко жити в умовах нерозуміння з боку навколишніх. Їм доводиться об’єднуватися і створювати різноманітні субкультури, інтелектуальний рівень усередині яких усе ще досить високий. Приміром, ті ж толкієністи можуть похвалитися відмінним знанням історії, міфології та фольклору. Але поріділий стрій інтелектуалів дедалі рідше отримує підкріплення, поступаючись стрімко зростаючим дружинам скінхедів!
Які ж глибинні причини цього процесу? Відсутність у нинішньому столітті принципово нової системи цінностей, здатної замінити старі тоталітарні істини, зіграла тут ледь не вирішальну роль. Індустрія розваг дедалі більше заволодіває умами молоді, мов гриби після дощу, зростає кількість віртуальних комп’ютерних світів, які відривають молодь від реальності, вносячи сюди свою посильну лепту.
Хоч би якими були істинні причини даної проблеми, шляхів її вирішення поки існує небагато. А може, це всього лише черговий виток історичного процесу, суть якого не в прогресі, а в регресі? Напевно, чимало представників мого покоління не погодяться з наведеними вище доказами, але ще більша їхня частина байдуже зниже плечима.
Ця байдужність нинішньої молоді, котра іноді досягає жахливих масштабів, може загнати суспільство в глухий кут. А темп життя нині зріс настільки, що в одиниць залишається час на те, щоб задуматися про наслідки свого шаленого бігу. Отже, що собою являють ідеали мого покоління? І чи існують вони взагалі?
Напевно, гідною відповіддю на це запитання можуть бути не слова, а справи, спосіб життя «покоління next». Залишається побажати цьому поколінню знаходити ідеали... Хоч у якійсь дозі!