Це лише ще один різновид дуже прибуткового бізнесу. Бажаючих фіктивно вийти заміж чи оженитися предосить, бажаючих заробити на цьому гроші — ще більше. До того ж за такий обман практично неможливо покарати. Ну як можна довести, що ви одружилися не по-справжньому, не з любові? Усе як належить: відвідини до ЗАГСу, печатка, де належить, навіть шампанське (за успіх оборудки). Можливо, бенкету не було, так це не завжди практикується. А те, що через два місяці дружно розбіглися, — ну, «не зійшлися характерами. Зате хтось щось заробив, а хтось щось одержав...
А от одержати можна що завгодно — починаючи від закордонного громадянства й закінчуючи звільненням від армії. Отже, навіщо все-таки укладають фіктивні шлюби?
Найчастіше, аби роздобути жадане громадянство й посвідку на проживання на жаданих європейських просторах. Це в основному відноситься до дівчат. Чомусь вони не вельми люблять рідну Україну (що, втім, взаємно). Зате в інших країнах наші красуні дуже «в пошані». І щоб знаходитися в зарубіжній країні легально — маючи посвідку на проживання, право на роботу, бути захищеною від соціальних напастей, не мотатися кожні три місяці за візою, яка й так робиться півроку, найпростіший спосіб — фіктивний шлюб.
Звісно, обманювати недобре. А державу — тим більше. Вона чітко стежить своїм недремним оком за тим, аби її громадяни були законослухняні й не порушували громадських принципів. Навіть у таких особистих справах, як шлюби. Її (державу) не проведеш, вона чудово знає, що фіктивний шлюб — чудовий спосіб легальної імміграції. У тих же США, приміром, борються з цим явищем шляхом задушевних співбесід із «подружжями».
У Німеччині поліція має право ходити до подружжя й перевіряти, чи є особисті речі, сімейні фотографії, запитувати про смаки, звички чоловіка або дружини, дізнаючись у такий спосіб про істинність шлюбної печатки. Або зайти до сусідів, поцікавитися.
У Великобританії ще цікавіше: з січня нинішнього року там запровадили шістнадцятиденний термін чекання для молодих. А то , мовляв, занадто меткі стали: приїжджають за триденною турпутівкою й відразу вискакують заміж.
У Швейцарії ще суворіше, там збереження шлюбного статусу перевіряється владою щорічно. Якщо їм здалося, що сім’я швейцарця й іноземки несправжня, ставиться під загрозу посвідка на проживання дружини. У разі розлучення раніше, ніж через три роки, вона взагалі може втратити посвідку на проживання. А якщо до того ж на розлучення подає чоловік, то ймовірність її депортації дуже велика.
З однією моєю знайомою, котра працювала перекладачкою в Німеччині, стався курйоз. Набридло їй їздити за візою, жити напівлегально й узагалі бути на пташиних правах, і однієї чудової миті вона зрозуміла, що єдиний вихід — вийти заміж за німця. Гідних, щоб «з любові», поки що не зустрічалося, тому заходів доводилося вживати найрадикальніших. Швидко знайшовся «гер», котрий погодився віддати себе в чоловіки, причому за непристойно низьку ціну — 6000 марок. Домовилися про зустріч у кафе. Зустрілися. Поспілкувалися. Наприкінці вечора, коли дівчина нагадала, що час, мовляв, і до справи переходити, «наречений» заявив: «Ти мені дуже сподобалася, я вже не згоден на фіктивний шлюб, давай одружимося по-справжньому». І стоїть на своєму. Звісно, дівчина не погодилася, лише пошкодувала, що не відбулася вигідна оборудка.
Усередині країни такі шлюби часто укладають для одержання прописки. Це актуально для яскраво виражених брюнетів із сонячних республік, котрим міліція просто проходу не дає на вулицях.
Крім кавказьких красенів і «суперзагорілих» африканців, із проблемами проживання в основному зіштовхуються молоді чоловіки з нижчого соціального прошарку, позаяк в заможних таких проблем просто не виникає.
Буває, фіктивний шлюб укладають «по дружбі». Треба, приміром, допомогти доброму другові переїхати з Узбекистану, де він застряг після розпаду Союзу, до рідних у Київ. За це, звісно, грошей не візьмуть.
Ще один підвид шлюбу «невсправжки» одержав у народі назву «блакитне одруження». Це коли представники сексуальних меншин беруть собі дружин для прикриття, аби ніхто не вибудовував різні нехороші домисли. Жінка в цьому випадку має право займатися, чим хоче, при цьому вона забезпечена всім необхідним.
Мотив, від якого юристи всіляко переконують відмовитися, — бажання уникнути призову до армії. Юнаки часто з радістю одружуються з жінками з двома дітьми й усиновлюють цих дітей, бо лише так можна уникнути ненависної служби. А заодно й обрости аліментами до повноліття нащадків.
Фіктивний шлюб — це не шлюб, а бізнес, причому дуже дохідний. Це оптимальна можливість осісти в столиці або в чужій країні. Ціни різняться відповідно до країн. У США, приміром, подібне «весілля» обійдеться приблизно в 20—30 тис. доларів, у Німеччині — в 15 тис. марок. У Грузії чи Вірменії така «послуга» коштує в середньому 5 тис. доларів. У Білорусії й в Україні — максимум тисячу доларів.
Як правило, ані чоловіки, ані жінки не ризикують укладати такі угоди з першим зустрічним. Надійніше за рекомендацією. Але оголошеннями рясніють і газети, й інтернетівські служби знайомств: «Шукаю дівчину для фіктивного шлюбу. Я в Англії», «Шукаю партнера для фіктивного шлюбу» тощо. З’ясувалося, що зовсім не таке вже рідкісне це явище. Середній портрет потенційного нареченого, готового одружитися не безоглядно: від 20 до 32 років, вищою освітою не обтяжений, за професією — робітник (шофер, будівельник, продавець із ринку тощо.).
За всієї вигідності таких шлюбів, вони мають низку суттєвих небезпек. По-перше, іноземці також не такі дурні, як нам хотілося б. І неприємності з ними трапляються не рідше, ніж із нашими. Візьме та й викине потім із країни на всі чотири сторони. Як у Швейцарії, приміром.
По-друге, під виглядом шлюбів може приховуватися секс-торгівля. Жінка при цьому залишається повністю у владі чоловіка-сутенера, котрий у разі чого загрожує їй депортацією. Утім, крім торгівлі сексом, може бути просто шантаж ним. Так один полтавський громадянин (до речі, дуже відданий чоловік і закоханий у свою дружину) вирішив для отримання посвідки на проживання в Німеччині укласти фіктивний шлюб із німкенею. Вони стали жити в одній квартирі в різних кімнатах (про рейди поліції написано вище). Але природа взяла своє, і так сталося, що вони опинилися в одному ліжку. Чоловік поставився до цього як до своєї помилки, а жінка, навпаки, вважала помилкою те, що раніше вони цього не зробили. І почала чіплятися до «чоловіка», вимагаючи від нього «подружніх обов’язків». Позаяк «чоловік» ці «обов’язки» далі виконувати ніяк не хотів, вона почала погрожувати, що подасть на розлучення. А це означало — ніякої посвідки на проживання й депортація. Він запропонував їй суму вдвічі більшу, вона зі злості збільшила її втричі. Закінчилося тим, що, не дочекавшись двох тижнів до закінчення терміну, вона подала на розлучення. Історія для полтавчанина, котрий необачно стрибнув у гречку, закінчилася сумно.
Пригадую ще такий випадок. Дівчина дуже хотіла залишитися в Англії і для цього шукала можливість фіктивно вийти заміж. Знайшовся англієць, котрий закохався в неї й захотів одружитися по-справжньому, не фіктивно. Дівчина зраділа: і бажаного досягну, і гроші заощаджу. Спочатку все було добре. Але потім чоловік став відкрито знущатися й вити мотузки з колись коханої дружини. Він чудово розумів, що вона його не любить і просто чекає, коли закінчиться потрібний для переходу на легальний стан термін і можна буде подавати на розлучення, тому використовував кожен день своєї влади.
Наші громадяни небезпечні по-нашому. Варіант української диверсії: вона прописала його в квартиру, одержала потрібну суму й чекає, коли він придбає собі нове житло. А він не поспішає, більше того, починає вимагати віддані гроші. Що робити? Юристи передусім радять не боятися. Просто потрібно подати позов про недійсність шлюбу. Відповідно до закону шлюб вважається фіктивним, якщо він укладений не з наміром створити родину, а для того, аби отримати певні права. Проте якщо сім’ю створювати не збирається лише один з членів подружжя, це не дає підстав вважати шлюб фіктивним. Також шлюб не вважатиметься недійсним, якщо чоловік і жінка фактично вже створили родину до його реєстрації.
Але щоб розірвати «неправильний» шлюб, розлучатися не варто, розлучення означатиме, що шлюб був справжнім. Якщо ж шлюб визнають «фальшивим», усі права й обов’язки подружжя автоматично скасовуються, а сам шлюб вважається недійсним з моменту його укладання.