Новий рік поки що не заполітизували, а отже, він настане скрізь і для всіх, зокрема й на непідконтрольних територіях. Його там чекають, до нього так само, як і ми, всі готуються, на нього покладають надії...
Ірина й Олег живуть у Горлівці в мами-пенсіонерки, виховують двох хлопчиків. Микиті два з половиною роки, Віталику - вісім. Ірина ще в декреті, отримує "республіканську" допомогу на молодшого сина 1700 руб. (655 грн). Чоловік Олег - колишній економіст, з двома вищими освітами, зміг знайти роботу сторожем на 2,5 тис. руб. (960 грн). Удень підробляє вантажником - це ще 3 тис. руб. (1150 грн). Основний дохід - подвійна пенсія мами Олега: 6 тис. руб. (2300 грн) від "ДНР" і переоформлені на підконтрольній території ще 3 тис. грн. Разом на всю сім'ю на місяць виходить трохи більше ніж 8 тис. грн і додатково два гуманітарні продуктові набори (на Микитку і його бабусю).
Ірина й Олег - дончани. Але вздовж будинку на Київському проспекті кілька вирв, у їхній квартирі вибиті вікна забито фанерою, двері викривило вибуховою хвилею, стіни побиті осколками. "Нам іще пощастило, що в мами в Горлівці будинок уцілів. Є дах над головою. У Донецьк їздимо щомісяця - отримати допомогу й ахметовську гуманітарку (її видають за місцем реєстрації), провідати квартиру, бо в ній поки що жити не можна, та й наша Путилівка досі ще небезпечний район", - розповідає Ірина, починаючи прикрашати штучну ялинку, поки молодший синок спить, а старший - у школі.
До свята родина почала готуватися з жовтня: то пляшечку шампанського "в Україні" замовлять, то баночку горошку й кукурудзи на салати прикуплять, то гуманітарне згущене молоко для майбутнього торта від дітвори приховають.
"Застілля плануємо скромне: три салати (олів'є, мімоза, вінегрет), ковбаска, маслинки, бутерброди, яйця нафаршируємо. Курочку в духовці з картоплею запечемо. Свято готуємо саме для дітей, самі б пюре з огірочком обійшлися. А хлопців намагаємося потішити при кожній можливості. Тому основна частина витрат - цукерки й фрукти. Який же Новий рік без мандаринів? А вони по 100 рублів за кіло, банани - так само. Замість соків - компот, з консервованих фруктів - желе. Раніше купували старшому Віталикові "дитяче шампанське", тепер порадуємо молочними коктейлями. У скільки нам усе це обійдеться? Десь у тисячі чотири рублями, не менше. Але ж ми заощаджуємо на борошні, цукрі, паштетах, згущенці, олії з гуманітарних наборів, є запаси овочів з городу, консервацію цієї осені робили", - продовжує Ірина, розправляючи по гілках різнобарвну гірлянду.
З ринку повертається старійшина сімейства Світлана Давидівна, прикупила до новорічного столу курку і палку сервелату. Висловивши обурення цінами й городянами, які гребуть м'ясо по 350 руб., червону ікру - по 450, яйця - по 60 руб., Світлана Давидівна приєднується до нашої розмови. "Чого я очікую від нового року? Того ж, що й усі: миру, і щоб не стріляли. Господи, як же це все важко, як же це все набридло! Серце хапає за онучат. Тільки б у них було все добре, адже стільки за цей час пережили! Віталика до школи відводимо, і півдня переживаю, щоб, не дай боже, не почали стріляти. Нехай це будуть найстрашніші роки в нашому житті. Адже колись же має початися щось хороше, не буває ж так, щоб увесь час у безодню й у безодню".
Ірина вже розвісила іграшки і взяла "дощик", але тут ридма заридав молодший Микитка. Жінка побігла в спальню, повернулася з синочком на руках: "Це в нього після обстрілів, коли в підвали тікали. Дуже злякався, тепер у сні плаче, кричить. Ми спочатку на кілька місяців в Україну виїжджали, там із дітьми психологи працювали. Віталик ніби відійшов, але однаково боїться, що з темряви танк поїде. Часом раптом агресивним стає, починає іграшки трощити - уб'ю, каже. Ми з ними працюємо, і з психологом по можливості консультуємося. Війна не минає безслідно. Тому я чекаю від нового року тільки миру й тиші, щоб наші діти більше ніколи не бачили цього жахіття, щоб спали спокійно і прокидалися з усмішкою, а не в сльозах". Ірина, колихаючи і цілуючи, заспокоїла маля, а потім перемкнула його увагу на ялинку.
"Дідусь Мороз?" - "Так, Дідусь Мороз прийде скоро. Ми накриємо хороший стіл, будемо гратися, пісеньки співати, а під ялинку Дідусь Мороз вам з Віталиком подарунки покладе". - "Подарунки?" - "Так, що ти хочеш, щоб Дідусь приніс?" - "Шоколадку".
Микита перекочував на руки до бабусі і рушив вивчати новорічну колючу новацію. Ми з Ірою пішли на кухню готувати синочку кашу. "Знаєте, в мене панічний страх перед початком нового року. Адже минулого січня війна почалася з новою силою, і втекти вже було нікуди. Ми повернулися в Горлівку в жовтні минулого року - думали, Мінські угоди, перемир'я, все потихеньку закінчиться. А тут січень. Згадую, і навіть руки починають труситися. От серцем сподіваюся на мир, а розумом усвідомлюю - не можна розслаблятися, он грязюка підмерзне, і знову початися може. Мамоньки, що ж з нами буде? Тільки б схаменулися, щоб дітям нашим пожити! Тут у соцмережі прочитала фразу: "2016-й! Можеш нічого мені не приносити, тільки нікого в мене не забирай". Це саме про нас", - тихо каже Ірина, однією рукою помішуючи манну кашу, а другою витираючи сльози.
Та ситуацію розрядив гуркіт у передпокої і дитячий сміх. Це тато Олег привів Віталика зі школи. Старший, не роззуваючись, шаснув у вітальню, де не стримував емоцій побачивши ялинку. "Ура! Ура! Дід Мороз прийде! Тату, ну а цього разу він мені велосипед уже принесе? Я йому минулого року писав-писав", - стрибав Віталик.
Іра відводить мене до спальні й дістає з дальньої шухляди барвистий конверт. Це батьки зберегли торішнє Віталикове послання: "Дідусю Морозе! Хочу, щоб не стріляли, щоб мама не плакала, і велосипед". Зрозуміло, оригінал ряснів помилками, але за рік, що минає, Дідусь Мороз усе-таки постарався - стріляли рідше, і мама менше плакала. Залишилося тільки виконати бажання повністю, ну й велосипед, звичайно.
* * *
Тільки 24% жителів Донбасу вірять, що воєнний конфлікт закінчиться наступного року. У грудні 2014-го цей показник становив 40%. Про це свідчать результати дослідження, проведеного (на замовлення Гуманітарного штабу Ріната Ахметова) Київським міжнародним інститутом соціології. При цьому понад половина жителів Донбасу вважає, що 2016-й буде кращим за нинішній. Вони вірять, що новий рік буде більш мирним, а економічна ситуація в краї хоч трохи поліпшиться.