— Щоб не плутати з урядовими машинами...
Старий, всіма улюблений герой анекдотів святкує свій ювілей: «Запорожцю» ЗАЗ-965, прозваному в народі «горбатим», — 40 років.
1863 року в Україні в місті Олександрів (так називалося до 1921-го Запоріжжя) було засновано заводик з виробництва сільськогосподарського реманенту. Після Жовтневої революції його реконструювали та розширили, і в роки перших п’ятирічок він став випускати комбайни. Під час Великої Вітчизняної війни завод було вщент зруйновано, а по її закінченні — відновлено й переобладнано.
На радянських заводах та в НДІ у 1955—1960 роках спроектували, побудували і випробували чимало експериментальних зразків мікролітражок. Це дозволило чіткіше сформувати вимоги до машин надмалого класу. Водночас було прийнято рішення про реконструкцію комбайнового заводу «Комунар» у Запоріжжі й заводу легких дизелів у Мелітополі, щоб із 1960 року розгорнути виробництво мікролітражних автомобілів.
Розробка малолітражки почалася ще восени 1956 року. За зразок узяли FIAT-600, найбільш вдалий автомобіль цього класу. Чимало посприяло виборові те, що ця машина була новітньою (її випуск почався 1955 року) і що вона найкраще відповідала умовам масового виробництва того часу.
Перший експериментальний зразок машини отримав індекс «444» і був готовий уже через рік, у жовтні 1957 року. В її зовнішньому вигляді та конструкції вузлів відчувався вплив ФІАТ-600. Але навіть на цій стадії намітилися істотні розбіжності — на прототип ставився не чотирициліндровий двигун водяного охолодження, а двоциліндровий опозитний МД-65 з повітряним охолодженням.
Новий зразок, створений МЗМА 1958 року, зі зміненими елементами оформлення: переднє крило з вищою верхньою частиною та зміненою формою обличкування експонувався взимку 1958—59 року на ВДНГ СРСР. У цієї машини, на емблемі якої замість «444» стояло «650», ще збереглися від першого зразка передня підвіска на поперечній ресорі і зсувне (непідйомне) скло в дверях.
Двигун МД-65, створений на базі мотоциклетного, під час випробувань виявився непридатним для автомобіля. МД-65 на стенді розвивав потужність лише 17,5 к.с. Звідси погана динаміка машини: млявий розгін і недобір максимальної швидкості (80 км/год замість проектних 95). Мотор був дуже гучним, погано охолоджувався. Але основна вада полягала в тому, що двигун швидко зношувався: термін його служби до капітального ремонту ледве сягав 30 тис. км.
Внаслідок цього на МЗМА 1957 року, а потім і в НАМІ почалося проектування нових моторів («НАМІ-В» і «НАМІ-Г»). За зразок бралися двигуни від «Сітроен 2ЛС», «Фольксваген-Жук» і «BMW-600». Всі вони мали повітряне охолодження. Були проведені повномасштабні випробування дослідних зразків машини з усіма варіантами двигунів. Найкращі показники мав «НАМІ-В», розроблений на основі двигуна «Фольксваген», створеного для машини з аналогічним розміщенням силового агрегату, який випускався з 1947 року, був технічно й технологічно доведений. Єдиною вадою виявилася складність операції регулювання клапанів через опозитне розташування циліндрів: заважали колісні арки.
Усе було готове до початку серійного виробництва. Однак колегія Держплану прийняла абсолютно інше рішення. По-перше, виробництво перенесли із заводу «Москвич» у Запоріжжя на колишній завод сільгоспмашин «Комунар». По-друге, всупереч рішучим протестам розробників, вирішили використовувати двигун «НАМІ-Г». І для протестів був привід. «НАМІ-Г» має осьовий вентилятор охолодження — тобто він розрахований на охолодження зустрічним потоком повітря. Іншими словами, мав міститися тільки спереду!
Що ж спонукало Держплан вибрати саме цей варіант? Аргументували досить вагомо: відсутня технічна база для випуску «НАМІ-В», натомість двигун «НАМІ-Г» практично готовий до серійного випуску, були відповідні виробничі потужності. Втім, мовчали про те, що мотор цей мав аж ніяк не цивільне походження, а розроблявся фахівцями ВПК для легкої десантованої амфібії. Як наслідок, низка технічних рішень (розміщений ззаду масляний радіатор, високе розташування трамблера, корпус з алюмінієво-магнієвого сплаву, полегшені блоки циліндрів) диктувалася основним замовником.
Обмеження на рівень шуму не накладалися, тому мотор «тріскотів» щосили. Але в цілому це був досить передовий для свого часу двигун, який мав низку оригінальних технічних рішень. Його основою став мотор німецької фірми BMW, розроблений на початку 50-х років для десантованого всюдихода.
Новий двигун, який вже отримав офіційну назву — «МеМЗ965» — виявився трохи габаритнішим, ніж використовувані раніше. Найбільш прикрим було те, що через V-видне розташування циліндрів під кутом 90 градусів двигун просто не поміщався в моторний відсік за висотою. Довелося спішно змінювати все заднє оформлення машини. Похилий рівний задній капот замінили опуклим і трохи змінили задні крила. Тоді ж внесли зміни в коробку передач, бо фіатівська не підходила через роздавальні числа.
Вирішили використовувати коробку, розроблену в парі з «МеМЗ» для армії. Але вона була єдиною конструкцією з власне коробки, картера зчеплення, диференціала, демультиплікатора й роздатки.
Недовго міркувавши, вирішили «відрізати» блок «демультиплікатор — роздатка» і змінити конструкцію механізму вибору передачі. Одночасно довелося внести зміни в конструкцію кузова й задньої підвіски. Для цих робіт залучили розробників тієї ж десантованої амфібії. На тоді їм вдалося створити чимало вдалих автомобілів підвищеної прохідності для збройних сил, наприклад, «БТР-40» і «БТР-150».
Попередній досвід конструкторів позначився і на мікролітражці: незалежна підвіска, силовий агрегат від позадорожника (щоправда, «переполовинений»), пласке днище, вдалий розподіл навантаження по осях (60 відсотків навантаження припадало на головні колеса). Ось джерело фантастичної прохідності «горбатого».
Водночас автомобіль одержав передню підвіску на поздовжніх балансирних важелях і пластинчастих торсіонах, «позичену» в автомобіля «Фольксваген-Жук», і бічні повітрозабирачі у вигляді витягнутих грат. Зсувне скло дверей замінили досконалішою опускною конструкцією.
Пізніше виготовили зразки зі зміненими передніми крилами й виштампуванням на передній панелі. У цих машин підфарники залишилися на передніх крилах, але на передній панелі з’явилася емблема ЗАЗ і напис «Запорожець» прямокутними літерами.
Модель отримала офіційну назву «ЗАЗ-965». За традицією, нову машину повезли показувати в Кремль. 18 липня 1960 року водій-випробувач заводу «Комунар» А.Скидаєнко провіз М.Хрущова уздовж будинку Ради Міністрів СРСР, розвернувся на Іванівській площі і поїхав назад. Хрущов залишився задоволений новинкою, назвавши її «гарним подарунком трудящим». Ціну на машину встановили 18 000 карбованців у старому масштабі цін (до деномінації 1:10, проведеної 1961 року).
Складання перших екземплярів нового автомобіля почалося 25 жовтня 1960 року. Першу партію завод склав 22 листопада і до кінця року випустив близько півтори тисячі «Запорожців». За радянський період історії заводом було освоєно кілька модифікацій «Запорожця», прозваного в народі «горбатим»:
— ЗАЗ-965АБ із ручним керуванням для інвалідів, які не мають однієї чи обох ніг;
— ЗАЗ-965АР для інвалідів, які не мають однієї руки й однієї ноги;
— поштовий варіант ЗАЗ-965С із правим кермом, забитими задніми бічними вікнами та скринькою для листів замість заднього сидіння.
Через свою доступність (коштував ЗАЗ-965 1200 крб.) автомобіль завойовував популярність у радянського народу. Автомобіль оснащався двигуном повітряного охолодження обсягом 784 куб. см потужністю 23 к. с.
1966 року автомобіль піддали рестайлінгу. ЗАЗ-965А одержав потужніший 27-сильний двигун із робочим обсягом 887 куб. см. Його вирізняли також кермове колесо з утопленою ступицею, підфарники, змонтовані в крилах (а не на них), декоративний молдінг уздовж боковини кузова, змінено заводський знак (замість зірочки — прямокутник), декоративна решітка на панелі передка. На деяких машинах, переважно експортних, уздовж бортів ішли блискучі молдінги!
«Запорожець-965» із самого початку прихильно сприйняв споживач. Задля справедливості слід зазначити, що (особливо на машинах першого випуску) нерідко торсіони передньої підвіски втрачали пружність, а в спеку двигун перегрівався. Але, попри ці «дитячі хвороби», мікролітражка відразу ж показала себе з найкращого боку в сільській місцевості, районах із поганими дорогами. Хорошою прохідністю ЗАЗ-965 зобов’язаний гладкому днищу, незалежній підвісці всіх коліс, достатньому завантаженню (60% загальної маси) головних коліс. В особливо складних випадках, коли автомобіль не здатний був сам вибратися з багнюки, його екіпаж завжди міг визволити з полону машину, що важила лише 665 кг.
Городяни швидко оцінили в «Запорожці» його маневреність, хорошу економічність, високу міцність кузова. Останній якості сприяла наявність лише двох дверей, прорізи яких не так послабляли боковину, як на машинах із чотиридверними кузовами. І, звичайно, двигун з окремими циліндрами, порівняно легкий та простий у демонтажі, завжди вдавалося швидко і без зайвої мороки зняти, відремонтувати самотужки «на кухні» і без великих затрат часу поставити на місце.