Відтоді, як «каноніри» вперше вийшли аж ніяк не на зелений газон свого клубного стадіону «Хайберрі», минуло понад сто років. Починали «арсенальці» дуже прозаїчно: на їхньому стадіоні не було ні табло, ні роздягалень, а одного разу, коли котрийсь із лондонців під час поєдинку отримав травму, його повезли до шпиталю на дерев’яному візку, на якому розвозили бідони з молоком у місцеві торгові крамниці. З висоти сьогоднішніх досягнень відомого далеко за межами Лондона «Арсеналу» «справи давно минулих днів» здаються смішними і прозаїчними. Проте назва стадіону «Хайберрі» (високогірна ягода) залишилася колишньою. І, слід сказати, цей футбольний плід у багатьох суперників «канонірів» залишив дуже гіркий присмак. Не стала у цьому плані винятком і остання гра команди Арсена Венгера проти його опонента Олексія Михайличенка.
Щоправда, перемогти київське «Динамо» «арсенальцям» пощастило з четвертої спроби.
У трьох попередніх лондонці, в кращому разі, домагалися нічиєї на «Уемблі», двічі поступившись у Києві 1:3 і 1:2.
У нинішньому турнірі Ліги чемпіонів лідер англійського чемпіонату стартував так-сяк, набравши після першого кола всього лише одне очко. Щоправда, в Києві англійці виглядали непогано і цілком могли розраховувати, як мінімум, на нічию.
Останні 25—30 хвилин динамівці відбивалися всією командою, і «Арсенал» поступився лише завдяки чудовій грі Шовковського, а також неточності в завершальній стадії атаки. Але далі Венгеру поступатися вже було нікуди: у стартовому матчі другого кола групового турніру Ліги чемпіонів він, образно кажучи, наказав «свистати всіх нагору».
Трохи здивувала поява
в складі «канонірів» голландця Бергкампа — форварда прямолінійного, схильного до використання своїх фізичних якостей. Його напарник Анрі просто не розумів маневрів Денніса, очевидно, воліючи атакувати ворота Шовковського в парі зі своїм співвітчизником Вільтором.
Не зовсім підготовленим виявився і швед Люнгберг, який зазвичай моторно пересувається полем і готовий у будь-яку секунду опинитися на вогневому рубежі.
Кияни, у свою чергу, прибули до Лондона з надією, як мінімум, не програти. Деякі труднощі з визначенням складу Олексій Михайличенко відчув ще в Києві, коли стало відомо, що ні Хацкевич, ні Чернат не зможуть взяти участь у лондонському поєдинку. Проте склад, у якому постав чемпіон України в Лондоні, мав дуже переконливий вигляд: Шовковський, Федоров, Несмачний, Леко, Гавранчич, Гіоане, Пеєв, Гусєв, Онищенко, Белькевич, Шацьких.
Претензії суперників на остаточний результат поєдинку визначилися практично відразу ж після свистка португальського арбітра. Господарі широким фронтом пішли на штурм динамівської цитаделі. Роль наконечника списа була віддана французько-голландському дуету Анрі та Бергкампу. З глибини поля їх підтримували Люнгберг, Джильберто й особливо Пірес. Останній виконував роль плеймейкера, всіляко загострював гру в центрі і на флангах, а за першої ж нагоди і сам атакував ворота гостей.
Не можна сказати, що динамівці тим часом виглядали «хлопчиками для биття». Вже на п’ятій хвилині гості створили біля воріт Леманна гольовий момент. Але поки Шацьких замахувався для удару, з-під його ніг вибили на кутовий. Англійці створили в першому таймі безліч загроз воротам киян. У цілому ж їхня перевага — у володінні м’ячем, кількості ударів по воротах та інших техніко-тактичних показниках — видавалася просто приголомшливою. Нарощуючи могутність атак, «Арсенал»
у другому таймі притиснув гостей до їхніх власних воріт. Однак м’яч щоразу оминав чотирикутник за спиною Шовковського. І лише на 86-й хвилині захиснику «канонірів» Коулу вдалося ефектним ударом голови принести перемогу своїм одноклубникам — 1:0. Кияни цього вечора віддали всі сили, щоб зіграти бодай унічию. Але майстерність суперника і його прагнення перемогти цього разу перекреслили морально-вольові якості киян.
Успішно виступив московський «Локомотив» у Мілані, зігравши внічию з «Інтером», — 1:1. Після четвертого туру
в «Інтера» — сім очок, у «Динамо» — шість, у «Локомотива» — п’ять, в «Арсеналу» — чотири.