Нинішні студенти — публіка вельми різношерста щодо пізнань, прагнень і захоплень. Серед них можна зустріти й загрузлих у віртуальному світі геймерів, і агресивно налаштованих індивідів, котрі сповідують украй радикальні націоналістичні ідеї і здатні перетворити мирну лекцію з історії на арену міжнаціональної ворожнечі, і веселих кавеенщиків, і вельми ерудованих шанувальників інтелектуальних ігор, котрі можуть заумним запитанням знітити професора, одне ім’я якого наводить жах на тихий вуз... Зустрічаються також шанувальники панк- і рок-руху, але найбільше, на жаль, поширені так звані масовики — байдужні та безідейні студенти, що прагнуть лише того, аби якнайкраще «відтягнутися» після закінчення нудних пар.
«Відтягнутися» вдається по-різному. Можна погудіти на молодіжній тусовці, у нічному клубі, казино, боулінг-клубі чи дискотеці, а можна просто напитися і блукати всю ніч містом, вигукуючи що-небудь на кшталт «Мы — насосы, мы — насосы…»
Кожен із молодіжних рухів має свої таланти та своїх шанувальників, своїх мислителів і двигунів «прогресу» чи «регресу» — як кому завгодно. Хотілося б докладніше розповісти про деякі, найяскравіші екземпляри студентського братства.
«Діти інших реальностей»
Кількість шанувальників «інших світів» і «давно минулих століть» серед сучасних студентів неухильно зростає. Такі люди, як правило, або безнадійні романтики, котрі так і не знайшли собі місця в цьому світі, або жертви швидкого розвитку комп’ютерних технологій, що просиджують у вільний від навчального процесу час (а частіше під час нього) за екранами моніторів, занурені в кібер-світи, і віддають перевагу не «живому спілкуванню», а спілкуванню у чаті, не справжньому коханню, а віртуальному. Серед перших слід виокремити численних шанувальників творчості професора Толкієна й інших знаменитих авторів фентезі, а також любителів середньовічної романтики, котрі, утім, не обмежуються читанням відповідної літератури й поринають із головою у світи, подібні до Середзем’я, або ж у незабутнє, принадне Середньовіччя. Таких студентів зазвичай називають рольовиками, тобто людьми, котрі постійно грають певну роль — скажімо, ельфа чи середньовічного принца.
Рольовики добре знають історію, точніше окремі її періоди, і можуть розповісти вам чимало цікавого про середньовічний етикет або навіть власноруч виготовити повний набір лицарської амуніції. Але в надмірному захопленні обраним персонажем і епохою рольовики забувають про реальне життя і своє місце в ньому. Чи варто казати, що фанатизм у будь-яких формах надзвичайно небезпечний, а особливо для остаточно не сформованої і не досить стійкої психіки студента!
Геймери
Ще гірші справи з геймерами, чий життєвий девіз — «Зачем мне жена и зачем мне подруга?! С компьютером мы обожаем друг друга…» Геймери настільки пасивні й інфантильні, що часто не здатні відірватися від крісла та здійснити романтичну поїздку на природу, як це роблять рольовики. Та й ерудицією вони не вражають, зате можуть із гордістю прочитати вам лекцію з історії «ігробудівництва», переконані в тому, що ця тема не менш важлива, ніж будь-яка інша!
Звісно, добродії геймери скажуть, що їхній фанатизм нешкідливий для оточуючих і згубний лише для них самих і що мирний геймер не вийде на вулиці міста вершити революцію. Але коли подібні події справді стануться, геймер виявиться байдужим і безстороннім. Звісно, шкода і користь комп’ютерних ігор — тема для окремої дискусії, але незаперечний факт: зловживання такими речами позначається на навчальному процесі студентів. Адже так можна й сесію завалити, і в армію загриміти! Та й в особистому житті геймери зіштовхуються із безліччю проблем. Віртуальне кохання видається кращим від «зітхань на лавочці» й «поцілунків при місяці». Сучасні геймер Ромео та геймерша Джульєтта можуть зустрітися лише в чаті. Але це вже зовсім інша історія...
«Не расстанусь с комсомолом...»
Рядки цієї вельми популярної свого часу російської пісні, здавалося б, давно забуті й нікого вже не хвилюють. Аж ні. І сьогодні в рядах молодіжної комсомольської організації досить багато студентів. Як відомо, студенти беруть активну участь у політичних рухах. Найчисленніші (за кількістю студентів на душу населення, ясна річ) — це Національний рух України та... комсомол.
Сучасній молоді бракує романтики, пісень біля багаття й інших радощів комсомольського життя. Романтика кличе до дії, до пошуку істини та сенсу буття. Проте ймовірність вступу середньостатистичного студента в організацію, подібну до комсомолу, невисока. Пояснити це можна тим, що психіка людини в цьому віці ще не остаточно сформована й радикальні політичні ідеї мають для студентів величезну привабливість. Тому комсомольський рух видається сумирним порівняно з неофашизмом, котрий набирає сили. Жорстокість скінхедів відома всім. І їхній фанатизм згубний для оточуючих. Утім, досить про молодіжний фанатизм, поговоримо про приємне — тобто про інтелектуалів.
Розумники й розумниці
Насмілюся сказати: розумних студентів нині не так уже й багато. Особливо останнім часом, коли навчання повсюдно стає платним. Студентів, котрі плутають Ейнштейна з Ейзенштейном або взагалі не знають цих імен, набагато більше, ніж розумників і розумниць. Але розумники й розумниці також об’єднуються у свої гуртки та рухи, подібні до брейнівського, вони прагнуть усе знати й виглядають білими воронами на тлі сірої студентської маси. До розумників можна зарахувати і представників молодіжного бардівського руху (до речі, один зі студентських клубів, що об’єднує бардів міста Миколаєва, так і називається — «Біла ворона»), учасників поетичних гуртків і студій, самодіяльних театральних колективів і, звісно ж, численних команд КВН.
Замість епілогу
Сучасні студенти — носії позитивних і негативних рис нинішньої епохи, і негативних, на жаль, значно більше. Саме тому студентські рухи нині не мають реальної сили. Адже в колах молоді панує байдужість до всього, крім задоволення власних бажань, а вже способів «класно відтягнутися» сьогодні предосить. Отож перед нинішніми студентами в найближчому майбутньому стоїть глобальне завдання культурного відродження. Але, як любить казати Володимир Познер, це будуть уже зовсім інші часи!