{Фото Миколи БОЧКА} |
Інакше як ганьбою те, що Україну не було представлено на Сіднейській олімпіаді в жодному з командних видів спорту, не назвеш. Але останнім часом відбулися зміни на краще, зокрема у гандболі. Нещодавно жіноча збірна України стала віце-чемпіоном Європи, а чоловіча, дебютувавши на світовій першості, посіла високе сьоме місце. У яких же змаганнях виросли гравці цих команд, майстри досить високого класу?
Значною мірою підвищенню тактико-технічного рівня сприяла участь обох збірних у неофіційних міжнародних турнірах, а провідних клубів — у єврокубках. Але ж в них українські команди нерідко вибували вже після перших зустрічей. Збірні ж виходили на майданчик не так і часто. Тож основними змаганнями були і є чемпіонати країни, хоча їх рівень і не найкращий.
Жіноча національна першість за складом учасників усе ж таки сильніша. Вже котрий сезон за «золото» несамовито борються київський «Спартак» та запорізький «Мотор». І так само досить надійно тримається на бронзовій сходинці броварський «Транспортник», часом лоскочучи нерви лідерам. Все це не так уже й зле, але...
У черговому турі киянки приймали броварчанок. Спарені матчі проходили у п’ятницю й суботу. Перший відбувся об 11.00. Можна зрозуміти те, що фінансові можливості національної федерації і клубу не дозволяють орендувати Палац спорту або спорткомплекс «Меридіан». І тому спартаківки грають на кортах Національного спорткомплексу «Олімпійський», перебуваючи «у приймах». Але чим пояснити такий ранній початок гри, та ще й у будень? Так, на гандбольні зустрічі не ходять натовпи вболівальників. Але матчі спартаківок відвідує все ж таки чимало глядачів. І далеко не всі вони безробітні, щоб бути вільними в будень зранку. Більше того: а як взагалі можна було дізнатися про ці зустрічі національного, підкреслю, чемпіонату, причому між першою і третьою командами?
Тепер і афіші не такі вже й дешеві. Та хоча б невеличку, хай написану від руки, можна було вивісити на вхідних дверях приміщення кортів. Як іронічно зазначив один мій співрозмовник: «А навіщо? Треба так, щоб ніхто не здогадався».
Отож, в суботу учасниці мали розпочати зустріч о 15.00. Однак у цей час вони лише вийшли на розминку. І тільки через півгодини ввели м’яч у гру.
Президент «Спартака» Зінаїда Турчина під час повторної зустрічі зазначила, що вболівальників у залі навіть більше, ніж напередодні. Але ж їх на пальцях однієї руки можна було порахувати! Та й як глядач ходитиме на матчі при такому ставленні до нього?
Заодно згадаю, що напередодні спартаківки провели відразу дві спарені гри з
херсонським «Педуніверситетом—Дніпрянкою». Всі вони пройшли в Броварах. Спочатку відбулися матчі третього туру, а потім — восьмого, коли
херсонки мали приймати чемпіона. Але в результаті команди чотири дні поспіль виходили на майданчик у Броварах. Ну а як же вболівальники? Киянам пропонувалося (на афіші не покладайтеся) замість кортів — у метро, а там і автобуси регулярно ходять до Броварів. Залишається тільки дивуватися, що глядачі якось примудряються ходити на матчі спартаківок.
Чемпіон же перемогами над «Транспортником» (36:28 і 34:25) продовжив шлях до вищих нагород. Але чотириочковий відрив від «Мотора» зберігся. І вболівальники живуть очікуванням двох протистоянь лідерів. Однак уже перше, призначене за календарем на 30—31 березня, перенесене. Чому? Запоріжанки 1 квітня проводили півфінальний матч Кубка кубків. Та невже неможливо було передбачити це, складаючи календар?
І все ж хто отримає «золото»? Спартаківки в другій зустрічі з броварчанками ледве виграли тайм — 14:13. Хоч могли ще до перерви легко визначити результат поєдинку. Проте реалізація гольових ситуацій, яких не використали близько десяти, була нижча будь-якої критики. Та й проблем у захисті в киянок предостатньо, про що свідчать більше півсотні пропущених м’ячів, хай і від бронзового призера. Але так чи так, а чотири очки взяли. Радість успіху підсолодив великий торт, спечений Зінаїдою Турчиною і призначений команді-переможниці. Ось тільки яким буде десерт після боротьби з запоріжанками?