UA / RU
Підтримати ZN.ua

Євроремонт по-трускавецьки

Що стосується впровадження євростандартів, то тут, мабуть, найбільших успіхів досягли поштовики. Тому що навряд чи хто нині не знає, що, підписуючи конверт, спочатку слід позначити ім’я адресата...

Автор: Володимир Пісковий

Що стосується впровадження євростандартів, то тут, мабуть, найбільших успіхів досягли поштовики. Тому що навряд чи хто нині не знає, що, підписуючи конверт, спочатку слід позначити ім’я адресата. А всі ці спочатку «куди», а потім «кому» — o минулому. У тому самому, коли Трускавець вважався курортом усесоюзного значення. Але оскільки Союзу давно немає ... Втім, що було, то було. Головне — місто залишилося.

Хоча з 1948 р. йому визначено обласне підпорядкування, Трускавцю зручніше називатися містечком: адже осілого населення в ньому всього приблизно 30 тисяч. Розташований Трускавець менше ніж у 100 км на південний захід від Львова в передгір’ях Карпат на висоті 400 м над рівнем моря на численних нагір’ях і западинах. Із двох сторін містечко оточене невеличкими узгір’ями, схили яких укриті змішаними лісами. Всю цю красу облямовує гірська річка Воротище.

Клімат тут помірно-континентальний: теплі осінь і літо, провесна, порівняно м’яка зима. Правда, дванадцять градусів із позначкою «плюс», як нинішнього січня, — це вже занадто навіть за оцінками місцевих жителів. Утім, брак неначебто обов’язкового в найхолоднішу пору року снігу з лихвою компенсують чисте повітря і мальовнича природа з переважанням зелені хвойних дерев.

Тільки згаданого цілком достатньо, щоб визнати ці місця ідеальними для повноцінного відпочинку. Але воістину безмірна щедрість природи, яка наділила Трускавець ще й унікальними властивостями бальнеологічного курорту. Його ключовий лікувальний чинник — мінеральні води джерел, яких тут безліч. Із них двадцять вісім — з понад десятьма різновидами лікувальних вод. Вони використовуються для питного лікування, ванн, зрошень, інгаляцій та інших процедур при лікуванні захворювань нирок, шлунка, печінки, при порушенні обміну речовин.

Найвідоміша з трускавецьких вод — «Нафтуся»: унікальна за своїм складом і фізіологічною дією слабкомінералізована гідрокарбонатно-сульфатна кальцієво-магнієва мінеральна вода. Вона містить органічні речовини, пов’язані з Бориславським родовищем нафти, які надають «Нафтусі» специфічного присмаку — звідси й назва води. Крім того, в Трускавці широко застосовується розсільна сульфідна сульфатно-хлоридна натрієва вода джерела «Барбара», а також озокерит Бориславського родовища.

Датою утворення трускавецького курорту вважається 1827 р., коли було відкрито першу бальнеологічну лікарню. Втім, «лікарня» — надто гучно сказано про прибудовані до місцевої корчми приміщення на вісім кабін для прийняття ванн на місці джерела мінеральної води, що утворилося в результаті буріння у процесі пошуку нафти. Але добрий початок — половина діла: цього ж року в Трускавці побудували лікарню, а до середини XIX століття відкрили кілька джерел, води яких почали використовувати для питного лікування. І хоча про їхні цілющі властивості місцеві жителі знали відвіку, тільки в 1835—1841 рр. львівський аптекар Торосевич зробив хімічний аналіз вод джерел «Фердинанд», «Марія» і «Нафта» (сучасна «Нафтуся»), що поклало початок науковому освоєнню курорту.

Господарів у здравниці було багато. Спочатку власті Австро-Угорщини передали курорт в оренду акціонерному товариству, потім ним володіли приватні особи, пізніше — знову акціонерне товариство. Із 1921 року місто відійшло до Польщі, що дуже сприятливо позначилося на розвитку Трускавця. Були побудовані бальнеолікарня, бювети й павільйони мінеральних джерел, приватні готелі й пансіонати, які дають змогу прийняти до 1500 курортників. Щоправда, їхнє перебування обмежувалося лише літнім періодом. Лікуванням займалися приватні лікарі, що робило його хоча й ефективним, але занадто дорогим, а тому — малодоступним.

Ясна річ, із приєднанням Західної України до УРСР 1939 року уклад курортного містечка докорінно змінився: приватні готелі й пансіонати було націоналізовано, вони стали базою восьми санаторіїв. І все ж треба віддати належне новій владі, яка добряче зайнялася облаштуванням оздоровниці. Особливо помітно це було відразу після війни, яка завдала Трускавцю величезної шкоди. Крім значних робіт із відновлення господарства, почалося ретельне наукове дослідження лікувальних властивостей курорту, його інтенсивне розширення і благоустрій. Трускавець розстарався на санаторії-тисячники («Кристал», «Діамант») і великі оздоровчі заклади («Шахтар», «Кришталевий палац», імені 50-річчя Великого Жовтня, «Каштан»), котрі дають змогу прийняти від 500 до 800 пацієнтів. Відкривається дитяча оздоровниця «Джерело», а на початку 1980-х — перший у республіці бальнеологічний санаторій «Батьківщина» для інвалідів та учасників Великої Вітчизняної війни.

У результаті оздоровчу інфраструктуру Трускавця становили 19 санаторіїв, 20 пансіонатів, дитячі табори відпочинку, які дають змогу щорічно приймати до 400 тисяч людей. На той час їхній рівень комфорту цілком відповідав званню курорту союзного значення. Але оскільки через об’єктивні причини він таким уже бути не може, не залишається нічого іншого, як боротися за статус курорту європейського типу. І, треба признатися, діло не обмежується самим лише бажанням.

Останнім часом у Трускавці з’явилося не тільки безліч невеличких затишних вілл, а й розкішні готельні комплекси, спроможні задовольнити найвибагливіші вимоги. Вони мають першокласні фітнес-центри, басейни, лазні сауни, ресторани, боулінги, не кажучи вже про бездоганність обстановки номерів. Правда, у цієї медалі є й зворотний бік.

Любителям комфорту варто врахувати, що за двомісний номер у п’ятизірковому готелі доведеться викласти 700 грн. за добу, отримавши при цьому право тільки на сніданок і паркування авто. Напевно, це не так уже й багато порівняно з вартістю королівських апартаментів (приблизно 3,7 тис. грн. за ту ж таки добу). Безумовно, є в Трускавці санаторії з цінами, які кусаються менше. Мінімальний тариф, запропонований ЗАТ «Трускавецькурорт», — 168 грн. за добу в двомісному номері, що включає лікувально-діагностичні процедури й триразове дієтичне харчування. Проте помножте цю суму на два тижні (на думку знавців, менший термін лікування «Нафтусею» просто марний), і не виключено, що знамените гасло «Здоров’я дорожче», може видатися не таким уже й непорушним.

Безліч вивісок зі словом «санаторій» ще не означає, що в цих установах (не виключаючи, до речі, й так звані «тисячники») вам запропонують курс реабілітації, як мовиться, за повною програмою. Точніше, запропонувати то запропонують, проте треба бути готовим до прийняття озокеритного лікування, гідропатії, басейну, фізіотерапевтичних та інших процедур у сусідніх оздоровницях, де є відповідна лікувально-діагностична база й персонал. Неважко здогадатися, що ефект від оздоровлення буде мінімізований зіпсованими нервами і нудьгою в чергах. І хоча вільного часу в курортників чимало, все ж таки проводити його можна з більшою користю і змістовніше.

Переконування в тому, що Трускавець набуває вигляду європейського курорту, почасти відповідають дійсності. Особливо якщо зважити на збільшення числа розважальних закладів — боулінг- і дискоклубів, ресторанів, кафе. Але найчастіше навіть їхні назви чомусь контрастують із місцевим колоритом: «Від гвинта», «Ё-моё», «Премьер»... Звучить, здавалося б, привабливо, але не настільки органічно для Прикарпаття, як, скажімо, «Колиба» чи «Гражда».

Те, що територія нинішнього Трускавця була заселена ще з часів Київської Русі (за твердженням істориків, назву місто отримало від старослов’янського імені Трушко або Труско), зовсім не вказує на його насиченість визначними пам’ятками. От і старається місцеве бюро подорожей, пропонуючи численні екскурсії Гуцульщиною та за її межами. За твердженням організаторів, враження від поїздок незабутні. Проте для початку цілком можна обійтися і без посередників: усього в 10 км від Трускавця розташований Дрогобич. Чудове місто, родом як мінімум із XIV століття. Ратуша, шпіхлір-житниця, фортечна вежа, костьол, церкви, інші стародавні будинки, які тішать око витонченістю форм... От тільки порада занадто вразливим екскурсантам: не будьте занадто вимогливі. Іншими словами, не зациклюйтеся на тому, що краєвид на багато архітектурних споруд Дрогобича, цілком гідних звання шедеврів, прихований від поглядів потворними бетонними коробками, які чомусь іменують будинками. Просто треба милуватися дерев’яною церквою Святого Юра (ще б пак, XV століття!), не надаючи значення сусідству із занедбаними міськими задвірками.

До речі, пригасити емоційне полум’я й у Трускавці аж ніяк не завадить. Можна ж і не зважати на те, що лавки в курортному парку такі благенькі, що хоч припасовуй до них таблички «Пам’ятка місцевого значення», враховуючи їхній похилий вік. Напевно, про них варто подбати місцевій владі, якщо, звичайно, така в місті є. Оскільки безлад на його вулицях мимоволі викликає щодо цього глибокі сумніви.

А можливо, це всього лише втрати на шляху європеїзації?.. На щастя, на якість «Нафтусі» вони не впливають. Вода, як і колись, чудово-цілюща. А щодо решти... Конверти ж навчилися підписувати, дивись, і інше опанувати вдасться.