У березні 2017 року до Закону України "Про запобігання корупції" було внесено правки, згідно з якими до переліку декларантів додали осіб, які фактично не можуть здійснювати корупційні правопорушення, а їхня основна діяльність, навпаки, спрямована на боротьбу з корупцією.
Ось їх перелік:
- особи, які для цілей цього Закону прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування;
- представники громадських об'єднань, наукових установ, навчальних закладів, експертів відповідної кваліфікації, інші особи, які входять до складу конкурсних комісій, утворених відповідно до законів України "Про державну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", Громадської ради доброчесності, утвореної відповідно до Закону "Про судоустрій і статус суддів", громадських рад, рад громадського контролю, що утворені при держорганах та беруть участь у підготовці рішень з кадрових питань, підготовці, моніторингу, оцінці виконання антикорупційних програм і при цьому не є особами, зазначеними у пункті 1, підпункті "а" пункту 2 частини першої цієї статті;
- фізичні особи, які:
- отримують кошти, майно в рамках реалізації в Україні програм (проектів) технічної або іншої, в тому числі безповоротної, допомоги у сфері запобігання, протидії корупції (як безпосередньо, так і через третіх осіб або будь-яким іншим способом, передбаченим відповідною програмою (проектом);
-систематично, протягом року, виконують роботи, надають послуги щодо імплементації стандартів у сфері антикорупційної політики, моніторингу антикорупційної політики в Україні, підготовки пропозицій з питань формування, реалізації такої політики, - якщо фінансування (оплата) таких робіт, послуг здійснюється безпосередньо або через третіх осіб за рахунок технічної або іншої, в тому числі безповоротної, допомоги у сфері запобігання, протидії корупції;
- є керівниками або входять до складу вищого органу управління, інших органів управління громадських об'єднань, інших непідприємницьких товариств, що здійснюють діяльність, пов'язану із запобіганням, протидією корупції, імплементацією стандартів у сфері антикорупційної політики, моніторингом антикорупційної політики в Україні, підготовкою пропозицій з питань формування, реалізації такої політики, та/або беруть участь, залучаються до здійснення заходів, пов'язаних із запобіганням, протидією корупції.
Згідно із цими правками вказані вище особи стають суб'єктами кримінальної та адміністративної відповідальності.
Згідно із Законом "Про громадські об'єднання", громадські - це об'єднання приватного права, які утворюються і діють за принципами рівності перед законом (це передбачає, що такі об'єднання є рівними у своїх правах та обов'язках, з урахуванням організаційно-правової форми, виду та/або статусу такого об'єднання). Таким об'єднанням не можуть надаватися владні повноваження, крім випадків, передбачених законом.
Поставивши громадськість на однин рівень із держслужбовцями, влада намагається взяти під свій контроль діяльність антикорупційних організацій, нівелюючи саме поняття громадянського суспільства. Каральна машина нашої системи отримала всі важелі для вибіркового переслідування, залякування активістів, тиску на них. І тут я кажу не про незрозумілі формулювання (хоча вони є в законі), а про значно важливіші речі.
Будь-який закон пишеться з конкретно визначеною метою. Мета цього закону випливає з його назви - запобігання корупції. Яким чином декларування антикорупціонерів запобігає корупції? Громадський активіст, на відміну від держслужбовця, може бути бізнесменом, хірургом, учителем, домогосподаркою… ким завгодно. Громадянин (якщо він не є чиновником, народним депутатом тощо), крім доходу, що пов'язаний з його антикорупційною діяльністю, може отримувати будь-який дохід: зарплату за основним місцем роботи, гонорари, орендні платежі, дивіденди, дохід від підприємницької діяльності.
Крім того, особи, які є в наведеному вище переліку, не отримують фінансування з бюджету. То яка ж мета подання такої декларації? Очевидно, це відповідальність за недостовірні відомості або неподання декларації - від 42,5 тис грн штрафу до двох років позбавлення волі. Наприклад, у мене є будинок. Я не знаю його вартості - не маю відповідної оцінки, бо я не ріелтор і не займаюся нерухомістю. Тому не вказую вартості будинку в декларації. Чи буде це порушенням? Виходячи зі здорового глузду - ні, з практики - так.
Упродовж останніх років ми тісно спілкуємося з Мінсоцполітики щодо гуманітарної допомоги. Наша позиція: робоча група з визнання вантажів гуманітарними - це інститут "смотрящих", і про жодну гуманітарну допомогу тут не йдеться. Це бізнес. До нашого спілкування активно долучені контролюючі органи. На гострому етапі протистояння нашу позицію підтримали понад 60 організацій по всій Україні. У кількох містах було проведено акції, підписано і передано до секретаріату КМУ лист на ім'я прем'єр-міністра. Після чого для його підписантів почалися "цікаві" події: організації звинувачують у нецільовому використанні вантажів, заарештовують вантаж (хоча неможливо використовувати за нецільовим призначенням вантаж, який лежить на складі і ще ніяк не використовувався). Приїжджають уночі з рішенням суду, починають слідчі дії після 22.00. Деякі організації з незрозумілих причин так і не змогли визнати свій вантаж гуманітарним і були змушені передати його на користь держави. Стосунки з донором зіпсовані. При цьому вироку суду за позовом, який наші партнери подали проти Мінсоцполітики ще в грудні 2016-го, досі немає. Але подивіться, з якою швидкістю відбуваються суди над громадськими активістами, добровольцями, військовослужбовцями.
Запровадження цих норм ставить під сумнів рівність громадян перед законом, рівні права і свободи яких не можуть обмежуватися згідно з Конституцією.
Для розуміння цих процесів не треба проводити дослідження, вести дискусії, збирати круглі столи, створювати робочі групи. Це все інструменти затягування. Довгий і безрезультатний шлях. Достатньо подивитися на сусідів. Чим норма про декларування антикорупціонерів, які фінансуються за рахунок технічної допомоги (а вона в нас тільки іноземна), відрізняється від закону РФ "Про іноземних агентів"? І наслідки будуть аналогічними: згортання громадської активності, тотальний контроль над активістами через важелі впливу, кримінальні провадження, обвинувальні вироки суду.
На цьому тлі велике здивування викликає байдужість народних депутатів до громадських організацій, які отримують фінансування з держбюджету.
З державного і місцевих бюджетів міністерства, служби й місцеві органи самоврядування фінансують безліч неприбуткових організацій. За бюджетні кошти купується лояльність деяких організацій, виводяться гроші на вибори тощо.
Розглянемо ситуацію на прикладі громадських рад при органах виконавчої влади. Усім відома постанова КМУ №996 "Про забезпечення участі громадськості у формуванні та реалізації державної політики" (у тому числі й про громадські ради), ухвалена ще в листопаді 2010 року і підписана паном Азаровим. Начебто демократична постанова, але на практиці ми маємо закритий клуб, у якому представники громадянського суспільства обирають один одного.
2014 року представники БФ "Свої" увійшли до складу громадської ради при Мінсоцполітики. За два роки єдине, що нам вдалося, це забезпечити присутність громадськості на засіданнях робочої групи з визнання вантажів гуманітарними - на засіданнях, які згідно із законом мають бути публічними. Проте, на думку членів робочої групи, присутніми на них могли бути тільки ті, хто є в Протоколі засідання громади - і крапка.
То на що ж впливає громрада? Фактично все залежить від взаємовідносин з органом, при якому така рада створюється. Якщо громадська рала лояльна (а до 2014-го в цьому сумніватися не доводилося), то її члени мають преференції. Наприклад, при міністерствах і службах вони можуть отримати:
- путівки на санаторно-курортне лікування;
- бюджетне фінансування на лікування членів організації; на провадження діяльності своєї асоціації; на проведення акції "Бессмертный полк", і купувати квіти за ціною в кілька разів вищою, ніж на ринку.
Або - намагатися за 2,2 млн грн бюджетних коштів протягом 20 днів навчити 5000 атовців стати бізнесменами.
Або… можуть нічого не отримати, бо не вміють "правильно" поводитися.
Членство в громадській раді - це доступ до "тіла".
Що вимагається натомість?
Погодити нормативні акти, які потребують обов'язкового обговорення з громадськістю (ми ж демократична держава); легітимувати рішення різних робочих груп, круглих столів; пролобіювати чиїсь інтереси у відповідному органі тощо.
Більшість громадських рад у країні - це така собі псевдогромадськість, яка є логічним продовженням корупції як побутової, так і на вищому рівні. Це ті самі чиновники, які вийшли на пенсію, члени їхніх родин, ті, хто швидко зорієнтувався в ситуації, військові у відставці, міліціонери на пенсії, головні лікарі... Не всі, але більшість, яка вперто перешкоджає новим силам зайти до цього клубу.
Будь-яка рада - це гра в одні ворота. Є процедура формування, згідно з якою спочатку збирається ініціативна група. Щоб потрапити до її складу, треба сподобатися міністру, а якщо ні, то, наприклад, А.Рева вносить свої правки. І тоді попри декларації, що до ініціативної групи можуть входити всі, виходить, що тих усіх небагато, бо її склад погоджує керівник органу. Потім підконтрольна керівникові ініціативна група формує лояльний до органу, який має контролювати, склад громадської ради. Єдиний виняток - це громадські ради, обрані через відкрите інтернет-голосування.
Але обрати лояльну громадську раду - ще не гарантія того, що вона буде ручна. Тому фактично це консультативно-дорадчий орган на кшталт "не погодите ви - є ще купа лояльних організацій, а ми вже їм віддячимо… за рахунок держбюджету".
Чимало організацій - інвалідів, чорнобильців, ветеранів, з патріотичного виховання молоді, з розвитку спорту, культури - отримують фінансування за рахунок бюджетів. І мені особисто нецікаво, як витрачаються гроші американських, європейських чи азіатських платників податків. Я впевнена, що так, як перевіряють своїх грантоотримувачів іноземні донори, не перевіряє навіть податкова.
Мене просто обурює напрямок руху нашої влади в бік РФ і абсолютна байдужість до того, куди йдуть наші податки. Може, замість перевірок фізичних осіб краще зробити нормальну звітність для організацій, які отримують бюджетні кошти? Може, перевіряти не за видом діяльності, а за джерелом доходу тих, хто може бути задіяний у корупції, не підміняючи понять? І, може, зробити єдиний сайт для такої звітності, оголошувати там конкурси на державне фінансування, переможців, оприлюднювати звітність, визначити відповідальність?