Головне місто Буковини — немовби столиця невеличкого князівства. Та й сама Чернівеччина мало чим нагадує типову Україну. «Відірваністю» від основної території країни область подібна до Закарпаття або Криму. Тут так само близько кордони, так само немає української мови. Та, власне, й українців тут — хіба що кожен десятий. Хоча статистика стверджує протилежне. Але, потрапляючи в цей край, відмовляєшся вірити будь-якій статистиці. Правдивими здаються лише місцеві примовки й цитати з творів письменників різних часів і національностей, що вийшли з Буковини,
Самими тільки перлами місцевих геніїв можна зачитуватися впродовж усього часу перебування тут. І це дуже присмачує подорож на Буковину.
«Любимо Чернівці більше за сало і Київ» — так пише один із сучасних чернівецьких письменників. Він же вважає: «Якби Україна вступала до Євросоюзу містами, Чернівці вже давно були б у Європі».
Навіть вулики на Чернівеччині особливі |
Окрім гастрономії, господарі «зелених» садиб (а зазвичай це повноцінні готельні й розважальні комплекси, вибудувані в традиційно карпатському стилі), пропонують і суто карпатські розваги. Організовують пішохідні походи на перевали, до печери Довбуша, екскурсії до гуцульської столиці — Косова. А взимку на ці ж таки перевали везуть туристів саньми кататися на лижах. Завзятих рибалок доправляють до «форельних» місць.
Недарма власник однієї з садиб задоволено каже: люди повертаються з гір зачудовані й добріші. І вгодованіші — знаю з власного досвіду.
За організацію прес-туру автор дякує Чернівецькій облдержадміністрації та Асоціації журналістів «Туристичний прес-клуб України».