UA / RU
Підтримати ZN.ua

Друга найдавніша професія — сваха?

На перший погляд, в оголошенні «Розлучений чоловік під 50 років, із чудовим будинком і добре забезп...

Автор: Оксана Приходько

На перший погляд, в оголошенні «Розлучений чоловік під 50 років, із чудовим будинком і добре забезпечений матеріально, шукає жінку віком від 30 до 40 років, струнку, з класичною привабливою зовнішністю, для створення сім’ї і народження дітей. Про себе — щирий, привабливий, люблю гольф, яхтинг, теніс» немає нічого особливого. За винятком кінцівки: «Зацікавлених прошу звертатися до моєї свахи за тел. ...».

Белла Інгліш, кореспондент The Boston Globe, набрала зазначений в оголошенні номер зов­сім не з метою «створення сім’ї і народження дітей». Її цікавила насамперед особа свахи. Нею виявилася Дженіс Спіндель, власниця успішної фірми. Зокрема клієнт, чиє оголошення і викликало інтерес журналістки, уклав з нею договір на суму 100 тисяч доларів. Принцип роботи подібних фірм нічим не відрізняється від діяльності рекрутингових компаній. Спіндель, котра спеціалізується на цьому бізнесі вже 15 років, може похвалитися 760 весіллями і «десятками тисяч серйозних стосунків». «Мої клієнти — особистості визначні. У цьому житті вони мають усе, крім жінки. Саме за цим вони й звертаються до мене».

Єдине, що може вивести Дженіс із рівноваги — це спроба порівняти діяльність її агентства зі службою знайомств. «Мої клієнти цілком спроможні самостійно «клеїти» собі панянок на один вечір. Мої послуги надто дорогі для такого масштабу. Я під­бираю в пари душі». Маючи десятки тисяч клієнтів, Спіндель може дозволити собі розкіш узагальнення. «Звичайно «клювання» починається після третьої-шос­тої пропозиції, процес залицяння триває від трьох тижнів до восьми місяців. Звісно, далеко не всі стосунки закінчуються весіллям. Я добре усвідомлюю те, що я можу підвести коня до водопою, але не в моїй владі змусити його пити. Надто, коли йому до вподоби дієтична Coca Cola».

Де ж знаходить Спіндель потенційних наречених? Де завгодно. У шикарних ресторанах (переслідуючи ефектних дам під час відвідання ними дамської кімнати), на вулиці, у торговельних центрах. Перше і найголовніше запитання: «Ви заміжня?». Саме сватання Дженіс вважає другою найдавнішою професією, і американська журналістка не знайшла аргументів для заперечення. При цьому шлюб 50-річна Спін­дель вважає священним. Її батьки щойно відсвяткували свій 65-й ювілей, а вона сама відтанцювала «усього лиш» срібне весілля. Незважаючи на те, що клієнтами Дженіс є чоловіки, недавно вона написала книжку «Шлюб потребує серйозного ставлення: 365 способів знайти справжнє кохання менш ніж за рік», призначену тільки для жінок. «Жінки занадто орієнтовані на надання підтримки. При цьому вони самі надзвичайно потребують її. І саме тому вони стають такими сварливими».

Природно, жінки теж готові оплачувати індивідуальні послуги Дженіс. 30-хвилинна консультація високооплачуваної свахи обходиться шукачці заміжжя в тисячу доларів. Удвічі менший гонорар виписується одній з численних помічниць Дженіс, які, проте, теж уповноважені вносити претендентку до списку потенційних наречених.

На тлі контрасту вкрадливо рожевого і пронизливо червоного інтер’єру чорно-білі кольори її гардеробу від Chanel справляють незабутнє враження. Причому процес сватання розпочинається з пропозиції клієнтові... запросити сваху до ресторану. «Я оцінюю все — який ресторан він вибирає, які страви любить, як поводиться, як розплачується. Після цього я вже точно знаю, наскільки серйозні його наміри». Далі «сваха» готова оголосити свій прейскурант: від 25-тисячодоларової «п’ятихви­линки» (пошуку потрібної кандидатури у наявній базі даних) до індивідуального «елітного» бізнес-плану, який передбачає не лише кастинг тисяч жінок, але й роботу над іміджем самого клієнта. Так, наприклад, автор оголошення, яке зацікавило журналістку, змушений був розщедритися ще на 10 тисяч доларів на послуги іміджмейкера, котрий підібрав йому більш відповідний для процесу сватання гардероб. Зате кожна із сотень претенденток на роль його нареченої, пройшовши безкоштовне (!) інтерв’ювання по телефону, підготовку свого портфоліо і вивчення смаків і пристрастей VIP-клієнта, мала заплатити 50 доларів за можливість індивідуальної співбесіди зі співробітницями фірми. Правда, у процесі цієї співбесіди пошукачка неодмінно отримає (безкоштовно) ті самі 365 способів...

На тверде переконання Дженіс, жінка, яка має зайву вагу, не має шансу на успіх. Претендентка повинна не просто видаватися самою досконалістю, але ще й справляти враження «цілковитої природності». Останні п’ять років, щоправда, зріс попит на «інтелект». Хоча це, як натякає Дженіс, можливо, лише віяння швидкоплинної моди... На суд VIP-клієнта подають зазвичай кілька десятків кандидатур із докладними коментарями і чіткою градацією: кому треба телефонувати обов’язково, кому — тільки коли щось десь тьохне, а когось вписали просто для очищення совісті. Результати «зідзвонів» і наступних зустрічей також старанно відстежуються й аналізуються. Гонорар виплачується незалежно від результату. Зате в тому разі, якщо робота свахи закінчується весіллям, її чекає бонус: від банальних 25 тисяч доларів до ексклюзивних ювелірних виробів.