В одному африканському сільці юнак скоїв поганий вчинок. Байдуже, який. Поганий. Прийшла місцева чаклунка й сказала: "За це через три дні ти помреш". Побризкала навколо його халупи якоюсь рідиною, посипала червоним порошком. І пішла. Ніхто до юнака більше не підходив, а через три дні його знайшли в тій халупі мертвим. Його ніхто не вбивав. Він помер сам. Випадок описаний у книжці Безіла Девідсона "Африканці". Це приклад психогенної смерті. Коли людина помирає від свого страху.
Днями в центрі Києва, в парку Шевченка, сталося таке. Під час запису телевізійної передачі до однієї з журналісток підійшли дві незнайомі жінки, відкликали її вбік і, назвавши на ім'я її, її батька, марку машини, на якій їздить сім'я, та інші дані, заявили: "Якщо не принесеш усі гроші, які є вдома, наведемо таку порчу, що згинете всі!" Перелякана дівчина метнулася додому й привезла 20 тисяч євро - "спасіння від порчі". Вона була вражена: звідки "провидиці могли все знати"?
Насправді дивно інше: чому люди, котрі брали участь у запису (а серед них був полковник прикордонних військ), допустили інцидент. Саме полковник потім згадав, що перед тим над групою довго літав безпілотник. А люди, котрі професійно працюють із засобами масової комунікації, не збагнули, як було досягнуто ефекту, що так вразив постраждалу.
Зазначимо, що парк Шевченка здавна є улюбленим місцем ворожок, віщунок і віщунів. Не треба думати, що вони люди темні, несучасні. У нашому випадку - зовсім навпаки. Вони використали і втілили в життя новітні віяння науково-технічного прогресу. Дрон літав над групою журналістів, фотографував їх, фотографії передавав для збору та обробки інформації про конкретну людину, що є в Інтернеті. Досить швидко було прораховано, хто становить найкращий об'єкт для погроз та вимагання. Цьому посприяло захоплення соціальними мережами, напевно властиве молодій журналістці. Крім того, очевидно, що матеріальний статок її сім'ї (фотографії машини, закордонних курортів, дорогих ресторанів тощо) давав надії на поживу. Додамо до цього особливу схильність молодих жінок вірити в усілякі "чари". Очевидно, "фахівці" швиденько все це підсумували й передали інформацію двом жінкам, котрі й завершили операцію "відбирання грошей". Точніше сказати - добровільної передачі.
Є така міждисциплінарна галузь - віктимологія (лат. victima - жертва, лат. logos - навчання), що досліджує віктимізацію - процес перетворення на жертву злочину. Проблема нашого часу - слабке використання наукових знань у повсякденному житті. А святе місце порожнім не буває - посилюється всілякий містицизм. Проста життєва істина - "за все треба платити". Вище наведено яскравий приклад.
Однак ніщо не відбувається на порожньому місці, без передумов об'єктивного й суб'єктивного плану. Не вдаючись у всім зрозумілі подробиці, стисло: важкий кризовий час, що посилює розгубленість людей. Переляканими людьми легше маніпулювати. Тим часом навіть у переляканому стані люди мають певні потреби, які хочуть задовольнити.
Всесвітньо відомою стала "Піраміда потреб" А.Маслоу. У ній - п'ять рівнів: фізіологічні потреби, потреби в безпеці, потреби в соціальних контактах, престижні - визнання й на вищому рівні - самоактуалізація. Якщо давати людям можливість задовольняти ці потреби, ними легше маніпулювати і мати з цього зиск. Що й вчинили дві шахрайки з нашою журналісткою.
Або інший приклад: молодий хлопець Марк Цукерберг став мільярдером, заснувавши соціальну мережу Facebook, де, як відомо, безліч людей реалізовують свої потреби в соціальних зв'язках (особливо показові "лайки" як свідчення схвалення й любові, чого у звичайному житті може бракувати), престижі (навіть якщо за реальність видається бажане) і самоактуалізації. Зрештою, питання "Хто я такий і чого досяг у цьому житті?" актуальне в усі часи, які, як відомо, не вибирають, - у них живуть і помирають.
При тому що часи змінюються, практично незмінними залишаються деякі істини. Наприклад, така: хто має інформацію, той має владу. Над ким або над чим? Над собою, над іншими, над світом, над обставинами. А якщо видавати інформацію про себе іншим, то невідомо, як вони нею розпорядяться. Приклад - вище. Чи ще одна істина: труднощів завжди вистачало, в усі часи. Особливо тепер.
Останнім часом здоров'я українців різко погіршилося. І корінь проблеми не в системі охорони здоров'я та дорожнечі ліків. Опускаючи решту, на перший план виходять психологічні перевантаження, які можуть створювати й створюють у психіці небезпечні осередки перенапруги. Проста істина, яку усвідомлюють далеко не всі: "Усі хвороби - від нервів". Нервовий розлад веде до збою функціонування того чи іншого органу, системи органів. Яка може бути допомога?
Ще одна, здавалося б, тривіальна мудрість: "Якщо не можеш змінити обставини, зміни ставлення до них". Не можна наказати: не вірте в усі ці забобони! Краще спробувати їх використовувати. Поклавши три китайські монети, зв'язані червоною стрічечкою, в червоний гаманець, можна не тільки вірити в те, що це принесе багато нових грошей, а й суворіше контролювати витрати готівки (банківські картки, на жаль, розраховані на те, щоб люди легше з ними розлучалися, але ж вибір за вами). Зважившись на якусь складну справу, зав'язати на зап'ястя червону нитку з сімома вузлами, примовляючи: "Як міцно вузли зав'яжуться, так міцно справа складеться!" І щоразу поглядати на "браслет", коли ентузіазм слабшає.
Психологи виявили, що той, хто вірить у прикмети, виявляється спокійнішим і щасливішим за тих, хто не вірить. Парадокс? Ні. Відбувається ослаблення нервової напруги шляхом сильної психологічної "проекції" на який-небудь "магічний" об'єкт. Наприклад, студентка менше хвилюється перед іспитом, підклавши в черевичок "щасливий" п'ятак. Або, дивлячись на переливи кристалу на підвіконні, дизайнер ловить нову ідею. Однак усе це треба сприймати як своєрідну гру, не впадаючи в розорення, як це сталося в описаному випадку.
Те, про що говорять "високочолі розумники", треба приміряти на свої обставини. А обставини такі, що в українському національному характері сильна кордоцентричність, інакше кажучи - керує всім не розум, а серце (пам'ятаєте заклик "Голосуй серцем!"). Тобто домінує не раціоналізм, а емоційність. Таке співвідношення властиве дітям. А з дітей що візьмеш? Вони ще малі, аби відповідати за свої вчинки. Результат: у нашому суспільстві сильний інфантилізм, навіть серед людей літніх. Додамо до цього радянську спадщину, яка в ментальному плані відбивала й відбила в певної частини нашого населення доросле ставлення до життя, зокрема відповідальність за свої вчинки. А за те ж, що говориш, пишеш, робиш, так чи інакше відповідати доведеться. Як це сталося з нашою потерпілою.
На думку спадає ще одна сентенція з часів античних: "Дурість - мати всіх лих". Нерозумно не усвідомлювати обставин, у яких доводиться жити. І що в кожної медалі є свій, і не один, зворотний бік. Похвалилася в соціальних мережах - розплатись. А новинка диво-техніки ще й "допоможе"…